Справа №2-867/09 15.02.2010 15.02.2010 15.02.2010

Справа N 22ц 249 - 2010 року. Головуючий у 1 інстанції УстіченкоК.І.

Категорія – 56. Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А.

15 лютого 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Колосовського С.Ю. та Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Завтурою О.С.,

з участю:

представника публічного акціонерного товариства “Сведбанк” ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою начальника відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції переглянула рішення місцевого Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2009 року, ухваленого в цивільній справі за позовом фермерського господарства “Добробут” (надалі ФГ “Добробут”) до відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції та публічного акціонерного товариства “Сведбанк” про звільнення майна з-під арешту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

у с т а н о в и л а :

2 жовтня 2009 року ФГ “Добробут” пред'явило позов до відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції про звільнення з-під арешту належного йому трактора МТЗ-892, реєстраційний номер 02121.

Позов обґрунтовувало тим, що виконавча служба наклала арешт на зазначений транспортний засіб, в той час як він перебуває в заставі на забезпечення виконання кредитного зобов’язання господарства перед публічним акціонерним товариством “СЕБ Банк”.

Ухвалою місцевого суду від 10 листопада 2009 року до участі у розгляді справи як співвідповідача притягнуто публічне акціонерне товариство “Сведбанк”.

Відділ державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції позов заперечив, посилаючись на правомірність дій виконавчої служби при накладенні арешту на трактор.

Рішенням місцевого Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2009 року позов задоволено у повному обсязі.

Начальник відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати і ухвалити нове – про відмову у позові.

Скаргу обгрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати і закрити провадження у справі.

Ухвалюючи рішення, суд 1 інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства і в ній достатньо доказів для її вирішення на користь названого позивача.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Статею15 ЦПК України передбачено, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно ж статей 1,12 ГПК України спори за участю юридичних осіб і громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а також спори, що виникають при укладені, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів такими особами та спори про визнання недійсними актів, що стосуються підприємницької діяльності, підвідомчі господарським судам.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, всі учасники, які беруть у ній участь, є юридичними особами, а спір, що виник між ними, стосується заставленого майна, використовуваного в господарській діяльності.

За такого, справа підлягає вирішенню в господарських судах України.

Оскільки місцевий Снігурівський районний суд Миколаївської області був іншої думки і вирішив даний спір в порядку цивільного судочинства, то його рішення слід скасувати і, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, закрити провадження у справі.

Крім того, місцевий суд не звернув своєї уваги на положення ст. 383 ЦПК України, ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” і п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, згідно яких право звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту належить особі, яка вважає, що арештоване майно належить їй, а не боржникові. Учасники ж виконавчого провадження, яким є і боржник, наділені правом звернення до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією (у тому числі і накладенням арешту) або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи, внаслідок чого відкрив провадження за позовом неналежного позивача.

Керуючись ст.ст. 305, 307, 312-313 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу начальника відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції задовольнити частково.

Рішення місцевого Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2009 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз’яснити учасникам, які беруть участь у справі, що розгляд справ такої категорії віднесено до компетенції господарських судів.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Судді: