Справа № 2 – 1580
2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2009 року Ялтинський міський суд Криму
у складі судді : Переверзєвої Г.С.
при секретарі : Кононової Ю.С.
за участю прокурора: Новожилової Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом
прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної Ради, виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної Ради до комунального підприємства «Житлово – експлуатаційна організація «Лівадія», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_6 про визнання недійсною третейської угоди та скасування рішення третейського суду, за позовом виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної Ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ялта» про припинення права власності, визнання недійсною реєстрації права власності та її скасування,
В С Т А Н О В И В :
Прокурор міста Ялта звернувся 23 червня 2007 року до суду з позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної Ради, виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної Ради, в якій просить визнати недійсною третейську угоду № 0034\2007 від 21 березня 2007 року про передачу спору на розгляд постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі «Українська товарна біржа», укладену між ОСОБА_7 і ОСОБА_5; скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі «Українська товарна біржа» від 15 березня 2007 року про визнання дійсними умов договору безвідсоткової цільової позики, по якому ОСОБА_7 передається право власності на завершену будівництвом двоповерхову житлову капітальну будову, а також визнається право власності на нерухоме майно – завершену будівництвом двоповерхову житлову капітальну будову за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 6, літер «Б».
Вимоги мотивує тим, що 28 січня 2005 року між ДЖЕО «Лівадія», ОСОБА_7 і ОСОБА_5 був укладений інвестиційний договір, згідно умов якого останні повинні були за рахунок залучення коштів інвесторів провести реконструкцію будинку № 6 по вул. Батуріна в смт. Лівадія міста Ялта. Разом з тим, порушуючи умови даного договору, відповідачами була проведена не реконструкція будинку, а здійснено нове самовільне будівництво у вигляді прибудови з двох поверхів до житлового будинку. Дане будівництво було проведено без будь - яких дозвільних документів, без розробленого і затвердженого проекту, з порушенням містобудівного законодавства. Крім того, в результаті зведення даної прибудови була зайнята земельна ділянка площею 0,008 га, правовстановлюючі документи на яку у відповідачів відсутні, а отже вона є комунальною власністю ОСОБА_1 селищної Ради. За наслідками проведення перевірки по викладених фактах, прокурором міста Ялта був поданий до суду позов про знесення незаконної будови і звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, проте в ході розгляду цивільної справи, а саме 06 червня 2007 року стало відомо, що на спірну самовільну будову за ОСОБА_7 визнано права власності рішенням третейського суду від 15 березня 2007 року, яке було прийнято на підставі третейської угоди, укладеної між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 21 березня 2007 року. Вважає вказану третейську угоду і ухвалене на її підставі рішення незаконними і підлягаючими скасуванню з тих підстав, що ніхто з тих осіб, що брали в них участь, не був власником двоповерхової прибудови. Рішення було винесено по спору, який витікав з інвестиційного договору від 28 січня 2005 року, проте до участі в справі не було залучено ДЖЕО «Лівадія», яка була однією з його сторін. Також не були залучені до участі у справі ОСОБА_1 селищна Рада, як власник землі, на якій розташована спірна будова і виконком ОСОБА_1 селищної Ради, відповідальний за дотримання містобудівного законодавства, який ніяких дозволів на зведення спірної самовільної прибудови не видавав. У судовому засіданні прокурор доповнив мотиви своїх позовних вимог ще і тією обставиною, що оспорюване рішення третейського суду була ухвалене 15 березня 2007 року, а угода про передачу спору на розгляд третейського суду була укладена між сторонами тільки 21 березня 2007 року, тобто на момент ухвалення рішення її не існувало. Прокурор просить відновити їм строк для подання даного позову до суду, оскільки про існування рішення третейського суду їм стало відомо тільки 06 червня 2007 року, при розгляді іншої цивільної справи в суді.
Представник позивачів ОСОБА_1 селищної Ради, виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної Ради позовні вимоги підтримав, давши суду аналогічний пояснення.
Виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної Ради також заявлені самостійні позовні вимоги, в яких вони просять скасувати право власності на нерухоме майно за адресою: смт. Лівадія, вул. Батуріна, 6 «Б» і визнати недійсною державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, проведену на підставі рішення третейського суду і зобов'язати комунальне підприємство «Ялтинське Бюро технічної інвентаризації» внести зміни до державного реєстру прав власності на нерухоме майно шляхом скасування запису про право власності ОСОБА_7 на нерухоме майно, розташоване за адресою: смт. Лівадія, вул. Батуріна, б. 6 «Б».
Вимоги мотивує тим, що державна реєстрація права власності на спірну будову була проведена КП Ялтинським БТІ на підставі незаконного рішення третейського суду, а тому вона підлягає скасуванню.
Представник відповідача ДЖЕО «Лівадія» позовні вимоги підтримав, пояснивши, що ними дійсно був укладений інвестиційний договір з ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на реконструкцію аварійного будинку. Проте, відповідачі умов інвестиційного договору не виконували і замість реконструкції здійснили нове самовільне будівництво, у зв'язку з чим вони звернулися до суду з позовом про розірвання даного договору і рішенням суду від 28 лютого 2008 року їх вимоги були задоволені. Про укладення між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 угоди на передачу спору третейському суду і ухвалене на його підставі рішенні ним, як одній із сторін інвестиційного договору, нічого відомо не було, до участі в третейській справі вони залучені не були.
Відповідач ОСОБА_7 21 грудня 2008 року помер.
До участі в справі у якості правонаступників були залучені ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також дружина померлого – ОСОБА_4.
Представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала з тих підстав, що ніхто з позивачів, що пред'являють в даному спорі вимоги про визнання недійсною третейської угоди, не був її стороною, а тому не має права вимагати скасування рішення третейського суду. Крім того, прокурором пропущений тримісячний строк на звернення до суду з даними вимогами і на її думку він відновленню не підлягає.
Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, вважає, що вона, як дружина померлого, має право власності на половину спірної будови, проте отримати документ, що встановлює її право на неї вона не може із-за судових спорів.
Третя особа ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, пояснивши, що в результаті зведення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 прибудови, була завдана значна шкода її квартирі, по даному факту було порушено кримінальну справу, яка знаходитися в стадії розслідування.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не представив.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст. 4 Закону України «Про третейські суди», третейський суд створюється і діє на принципах законності, незалежності і підпорядкування їх тільки закону.
Згідно ст.51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду може бути оскаржене і скасоване, зокрема при визнання недійсною третейської угоди.
Згідно ст. 2 Закони, третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто презюмується, що угода має бути укладена між всіма, без виключення сторонами, чиїх прав і інтересів стосується питання, яке нею вирішується.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону по своїй волі, незалежно від волі інших осіб.
Судом встановлено, що 28 січня 2005 року між ДЖЕО «Лівадія» з одного боку, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з іншого боку був укладений інвестиційний договір, згідно якому сторони зобов'язалися шляхом залучення коштів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 здійснити реконструкцію будинку № 6 по вул. Батуріна в смт. Лівадія, з південно – східної сторони, у зв'язку з аварійним станом будинку, в цілях закріплення і збереження його конструктивної частини (т. 1, а.с. 26).
Разом з тим, замість реконструкції будинку № 6 по вул. Батуріна в смт. Лівадія, відповідачами було самовільно здійснено нове будівництво двоповерхової капітальної будови з мансардою.
20 червня 2005 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 був укладений договір безвідсоткової цільової позики, згідно якому ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 на один рік у якості позики 120000 гривень для здійснення реконструкції будинку № 6 по вул. Батуріна в смт. Лівадія, місто Ялта. Забезпеченням зобов'язань за даним договором вказаний об'єкт нерухомості, побудований позичальником на кошти позики (т. 1, а.с. 165).
21 березня 2007 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 було укладено угоду про передачу на розгляд третейського суду спору між ними про визнання дійсними умов Договору безвідсоткової цільової позики, по якій передається право власності на об'єкт нерухомості і визнається право власності за ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 163, 164).
Рішенням постійно діючого третейського суду при Українській товарній біржі «Українська товарна біржа» від 15 березня 2007 року, який діяв на підставі Угоди № 0034 від 21 лютого 2007 року, були визнані дійсними умови Договору безвідсоткової цільової позики, по якому ОСОБА_7 передається право власності на об'єкт нерухомості – завершену будівництвом двоповерхову капітальну споруду з мансардою житловою площею 43,4 кв. метрів і загальною площею 271,9 кв. метрів, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 6, літер «Б». Цим же рішенням за ОСОБА_7 визнано право власності на дану будову і покладений обов'язок на КП Ялтинське БТІ зареєструвати право власності ОСОБА_7 на даний об'єкт нерухомості (т. 1, а.с. 180).
При ухваленні даного рішення Третейський суд виходив з того, що спірний об'єкт нерухомості належить ОСОБА_5 на підставі Інвестиційного договору від 28 січня 2005 року, товарних накладних на будівельні матеріали і актів виконаних робіт по будівництву даного об'єкту, проте даний договір не був оформлений нотаріально, що і послужило для ОСОБА_7 підставою для звернення до третейського суду.
23 травня 2007 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя, для виконання вищезгаданого рішення Третейського суду, був виданий виконавчий лист (т. 1, а.с. 59).
На підставі даного рішення третейського суду, 29 травня 2007 року, Бюро технічної інвентаризації міста Ялта право власності на літер «Б», розташований за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, будинок 6 було зареєстровано за ОСОБА_7 (реєстраційний номер 14713394) (т. 3, а.с. 14).
Суд вважає вищезгадану угоду про передачу спору на розгляд третейського суду, рішення третейського суду від 15 березня 2007 року і проведену на його підставі правову реєстрацію в КП БТІ міста Ялта незаконними і підлягаючими скасуванню за наступних підстав.
Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, отримується нею, якщо інше не встановлене договором або законом.
Право власності на знов створене нерухоме майно (житлові будинки, будови, споруди), виникає з моменту закінчення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно згідно закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Рішенням третейського суду від 15 березня 2007 року було передано право власності на споруду літер «Б» по вул. Батуріна, 6 в смт. Лівадія міста Ялта від ОСОБА_5 до ОСОБА_7 і визнано за останнім.
Разом з тим, яких-небудь документів, які б свідчили про те, що у ОСОБА_5 було право власності на дану споруду і він правомірно передав це право ОСОБА_7, ні в матеріалах даної справи, ні в матеріалах третейської справи немає.
Третейський суд в своєму рішенні посилається на те, що спірна будова належала ОСОБА_5 на підставі інвестиційного договору і накладних на будівельні матеріали.
Умовами інвестиційного договору було передбачено, що замовник (ДЖЕО «Лівадія») зобов'язався після закінчення реконструкції і прийняття об'єкту в експлуатацію згідно чинного законодавства, передати інвесторам в їх спільну власність в рівних частках всі прибудовані приміщення з взяттям їх на облік в БТІ міста Ялта і видачі свідоцтв на право власності.
Проте, в подальшому здача в експлуатацію збудованого об'єкту здійснена не була і рішень про передачу ОСОБА_5 або ОСОБА_7 збудованої споруди у власність не приймалося, а тому на момент підписання третейської угоди, а також на момент винесення третейським судом рішення Саркісян не був власником будови, а отже і не мав права передавати її у власність іншим особам. Більш того, замість реконструкції старого будинку, як було передбачено в інвестиційному договорі, Саркісян і ОСОБА_7 самовільно, порушуючи вимоги статей 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», збудували двоповерхову прибудову до будинку. Згідно вимог вищезгаданих статей, для будівництва об'єкту необхідно отримати від виконавчих органів відповідних Рад дозвіл на будівництво даного об'єкту, мати проектну документацію, узгоджену і затверджену в порядку, передбаченому законодавством, документи, підтверджуючі право власності або право користування земельною ділянкою і дозвіл інспекції державного архітектурно – будівельного контролю на будівництво. Як встановлено судом, жодного з вищеперелічених документів ОСОБА_7 і Саркісян при будівництві спірного об'єкту не мали.
З цих підстав, рішенням Ялтинського міського суду від 28 лютого 2008 року, за позовом ДЖЕО «Лівадія», інвестиційний договір від 28 січня 2005 року був розірваний. Мотивом розірвання даного договору послужило те, що відповідачами були допущені істотні порушення інвестиційного договору, оскільки замість реконструкції аварійного будинку ними було збудовано нову самовільну будову, в результаті зведення якої будинку була завдана ще більша шкода (т. 3, а.с. 9). Ухвалою апеляційного суду АРК від 21 липня 2008 року рішення суду було залишене без зміни і набрало законної сили (т. 3, а.с. 10-11).
Таким чином, рішенням суду, що набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_5 була самовільно зведена двоповерхова прибудова до будинку № 6 по вул. Батуріна в смт. Лівадія, а тому дані обставини не підлягають повторному доведенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самовільне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила самовільне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає зносу особою, що здійснила самовільне будівництво, або за його рахунок або на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно побудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності і право постійного користування земельними ділянками виникає після отримання її власником або користувачем документа, що засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки забороняється до отримання документа, що засвідчує право на неї, і державної реєстрації, а також до встановлення меж в натурі.
Судом встановлено, що в результаті зведення Саркісян і ОСОБА_7 двоповерхової прибудови до будинку, ними була самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,008 га. Державний акт на право власності, або на право користування даною земельною ділянкою ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_5 не видавався.
Таким чином, на сьогоднішній день, як і на день укладення оспорюваної третейської угоди, винесення третейським судом рішення, власником земельної ділянки, на якій розташована двоповерхова прибудова до будинку № 6 по вул. Батуріна в смт. Лівадія є ОСОБА_1 селищна Рада.
Згідно ст.6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди можуть розглядати будь - які справи, що виникають з цивільних і господарських правовідносин, за винятком справ, одній із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа або організація, казенне підприємство.
Таким чином, третейський суд своїми рішеннями затвердив третейську угоду і визнав за ОСОБА_7 право власності на будову, самовільно збудовану на землі, власником якої є ОСОБА_1 селищна Рада, тобто орган місцевого самоврядування, не залучаючи його стороною при укладенні третейської угоди, що є істотним порушенням прав власника землі.
За вищезгаданих обставин, суд вважає укладену між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 третейську угоду незаконною, а ухвалене на її підставі рішення третейського суду – підлягаючим скасуванню.
Крім того, при вивченні матеріалів третейської справи судом встановлено, що в ній є третейська угода, укладена між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 від 21 березня 2007 року, тоді як рішення Третейського суду ухвалено 15 березня 2007 року і підставою для дії судді в ньому вказана третейська угода від 21 лютого 2007 року. Такої угоди в матеріалах третейської справи взагалі немає, тобто по суті при передачі спору на розгляд Третейського суду третейська угода між сторонами досягнута взагалі не була (т. 1, а.с. 58, 101).
Оскільки підставою для реєстрації в КП Ялтинське БТІ права власності на спірну будову за ОСОБА_7 послужило рішення Третейського суду, яке суд вважає незаконним і підлягаючим скасуванню, то і державна реєстрація права власності на нього за ОСОБА_7 підлягає скасуванню з покладанням на КП БТІ міста Ялта обов’язку внести відповідні зміни до державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Що стосується пропуску позивачем тримісячного строку на звернення до суду з даним позовом, то як пояснив представник прокуратури, він був пропущений ними з поважної причини, оскільки про існування рішення третейського суду їм стало відомо тільки 06 червня 2007 року, коли воно було надане відповідачами в суді при розгляді позову про знесення самовільної будови і звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Доказів того, що про існування рішення третейського суду позивач міг знати і раніше, відповідачі суду не представили, а відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідачів на користь виконкому ОСОБА_1 селРади підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору і витрат на інформаційно – технічне забезпечення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 316, 331, 376, 388 ЦК України, Законом України «Про третейські суди» ст. ст. 3, 10, 59, 60, 205, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної Ради, виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної Ради та позов виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної Ради – задовольнити.
Визнати недійсною третейську угоду № 0034\2007 від 21 березня 2007 року, укладену між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про передачу спору на розгляд третейського суду.
Скасувати рішення Третейського суду при Українській товарній біржі «Українська товарна біржа» від 15 березня 2007 року про визнання дійсним умов договору безвідсоткової цільової позики, за яким ОСОБА_7 передається та за ним визнається право власності на об’єкт нерухомості – завершену будівництвом двоповерхову житлову капітальну споруду з мансардною надбудовою, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, вул.. Батуріна, б. 6, літ. «Б».
Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації міста Ялта» на будинок № 6 «Б» по вул.. Батурина в смт. Лівадія, м. Ялта № 14713394 від 29 травня 2007 року за ОСОБА_7 та зобов’язати комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації міста Ялта» внести відповідні зміни до державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках на користь виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної Ради судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрат на інформаційно – технічне забезпечення справи в сумі 30 (тридцять) гривень, а всього - 1730 (одну тисячу сімсот тридцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у строки та порядку, передбаченому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя :