У Х В А Л А

17 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,

суддів:Кривенди О.В., Прокопенка О.Б. -

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року у справі за його позовом до Генеральної прокуратури України про скасування наказу та поновлення на службі,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 березня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2015 року скасував, а справу направив до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, позивач подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, що, на думку заявника, підтверджується рішенням суду касаційної інстанції від 12 серпня 2014 року (справа № К/800/43687/14) та ухвалою судді Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За статтею 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

У рішенні, яке оскаржується, суд касаційної інстанції не ухвалив остаточного рішення, а з огляду на неповноту фактичних обставин справи скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як видно зі змісту заяви та характеру її вимог, заявник оспорює правильність застосування норм процесуального права при прийняті судового рішення, яке за своїм видом та юридичним значенням не є тим судовим рішенням, що перешкоджає подальшому провадженню у справі чи стосується правил підсудності або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, а отже в розумінні пункту 2 частини першої статті 237 КАС не утворює предмет перегляду, на який поширюються повноваження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу та поновлення на службі, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко