ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 лютого 2017 року м. Київ К/800/35953/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Марківського районного суду Луганської області від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату одноразової компенсації,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до Марківського районного суду Луганської області з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що є дружиною померлого громадянина ОСОБА_2, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 2 групи. У серпні 2016 року звернулася до управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області із заявою щодо перерахунку суми компенсації у відповідності та на підставі вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте отримала відмову з посиланням на те, що одноразову компенсацію за втрату годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, було здійснено у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому підстави для перерахунку вказаної компенсації відсутні. Вважаючи неправомірними дії відповідача по виплаті одноразової компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285, просила зобов'язати управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області здійснити перерахунок та виплатити недоотриману суму одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 27 грудня 2016 року касаційна скарга, з урахуванням приписів статтей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, залишалася без руху в зв'язку з несплатою судового збору із наданням строку для усунення зазначеного недоліку.

У встановлений судом строк позивач виконала вимоги ухвали суду.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України» установлено розміри виплат, передбачених статтями 36 і 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, - 7586 гривень.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» встановлено, що у 2015 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що управлінням соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області нараховано позивачу передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразову компенсацію за 2015 рік у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», оскільки іншого розміру такої компенсації не передбачено; стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 1 січня 2015 року не встановлює розміру спірної компенсації.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Марківського районного суду Луганської області від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату одноразової компенсації.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник