ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 04/03/5026/492/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,

суддівДанилової М.В., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Енергоринок", м. Київ

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року

за заявоюПублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", м. Черкаси

про розстрочення виконаннярішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2012 року

у справігосподарського суду Черкаської області

за позовомДержавного підприємства "Енергоринок", м. Київ

доПублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, м. Черкаси

простягнення 1 084 819, 04 грн.

за участю представників

позивача: Саква Д.Ю.,

відповідача: Чорний К.О.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.02.2012 року позовні вимоги державного підприємства "Енергоринок" (далі за текстом - ДП "Енергоринок") до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі за текстом - ПАТ "Черкасиобленерго") про стягнення 1 084 819, 04 грн. задоволено повністю: присуджено до стягнення з ПАТ "Черкасиобленерго" на користь ДП "Енергоринок" 185 353, 78 грн. 3 % річних та 899 465, 26 грн. інфляційних втрат.

27.09.2012 року господарським судом Черкаської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2012 року.

28.09.2016 року від ПАТ "Черкасиобленерго" до господарського суду першої інстанції надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, в якій відповідач (боржник) просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2012 року про стягнення боргу в сумі 1 084 819, 04 грн. рівними частинами по 30 133, 86 грн. строком на 36 місяців з моменту набрання чинності ухвали про розстрочення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.10.2016 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року заяву боржника - ПАТ "Черкасиобленерго" про розстрочення виконання рішення суду задоволено: ухвалено розстрочити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2012 року у справі № 04/03/5026/492/2011 про стягнення з ПАТ "Черкасиобленерго" на користь ДП "Енергоринок" боргу в сумі 1 084 819, 04 грн. рівними частинами по 30 133, 86 грн. строком на 36 місяців з моменту набрання чинності ухвали про розстрочення, з урахуванням вже проведеної ПАТ "Черкасиобленерго" оплати ДП "Енергоринок" в сумі 30 133, 86 грн. за платіжним дорученням № 6678 від 19.10.2016 року.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому стані, який спричинений низьким рівнем розрахунків за поставлену своїм споживачам електроенергію, у зв'язку з чим відносно боржника порушено справу про банкрутство і боржник не має можливості здійснити негайне виконання рішення суду.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ДП "Енергоринок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року і відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Черкасиобленерго" про розстрочення виконання рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2012 року.

ПАТ "Черкасиобленерго" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Черкасиобленерго" про розстрочення виконання рішення суду, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, боржник - ПАТ "Черкасиобленерго", звертаючись до суду з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2012 року, вказував на те, що низький рівень розрахунків за поставлену ПАТ "Черкасиобленерго" споживачам електроенергію, серед яких із найбільшою заборгованістю є підприємства державної та комунальної форми власності, більшість із яких знаходяться у процедурі банкрутства, що виключає можливість примусового стягнення, призвів до не спроможності ПАТ "Черкасиобленерго" належним чином виконувати свої фінансові зобов'язання, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 року у справі № 01/1494 порушено провадження про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго", стан справи - стадія розпорядження майном.

При цьому, ПАТ "Черкасиобленерго" немає доступу до коштів, що сплачуються за електроенергію та перебувають на рахунку із спеціальним режимом використання. Кошти перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії. Стягувач - ДП "Енергоринок" є стороною Договору між членами оптового ринку електричної енергії України і відповідно до п. 3.5.3 вказаного Договору забезпечує збір платежів від постачальників згідно з Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку, а тому ненадання розстрочки заборгованості ставить ПАТ "Черкасиобленерго" в нерівні умови у відносинах із ДП "Енергоринок" порівняно з іншими енергопостачальними компаніями, вказані дії ДП "Енергоринок" суперечать головній меті його діяльності; крім того, відмова ДП "Енергоринок" в розстроченні буде нічим іншим як зловживанням домінуючим становищем на ринку електроенергії та суперечитиме цілям своєї діяльності.

Вищезазначені фактори впливають на фінансовий стан відповідача, який на сьогодні є збитковим, що свідчить про неможливість негайно та одноразово сплатити всю суму заборгованості, у зв'язку з чим боржник просив розстрочити сплату заборгованості рівними частинами на 36 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що підставою розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, розстрочку виконання рішення господарський суд має надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення (ухвалу) у встановлений строк.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Водночас, слід мати на увазі, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, передбаченими процесуальним законом.

Так, дослідивши фінансовий стан боржника, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що дебіторська заборгованість ПАТ "Черкасиобленерго" за спожиту електричну енергію становить 867 378 000 грн.; основними дебіторами є державні та комунальні підприємства і станом на 01.05.2016 року недоплата таких споживачів складає 4 815 000 грн. (джерело фінансування з державного бюджету) та 3 935 000 грн. (джерело фінансування з місцевого бюджету), що підтверджується довідкою про проведення розрахунків за спожиту електроенергію від 03.06.2016 року. Значний дисбаланс оплати споживачами вартості спожитої електроенергії призвів до негативного фінансового стану боржника - банкрутства, вина якого у наявності заборгованості відсутня, оскільки кошти із зазначеної заборгованості акумулюються на рахунку із спеціальним режимом використання та перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії. Отже, наявність значної дебіторської заборгованості призвела до збитковості підприємства, що свідчить про неможливість здійснити сплату одноразово усієї заборгованості.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 року у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Таким чином, врахувавши характер спору, вину боржника, його фінансовий стан, інтереси сторони, на користь якої слід сплатити кошти, наявність дебіторської заборгованості, яку неможливо стягнути у примусовому порядку, що призвело до банкрутства ПАТ "Черкасиобленерго", суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, та приписів ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, прийнявши до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати як для позивача, так і для відповідача, дійшли вірних висновків про доцільність надання розстрочки виконання рішення суду і правомірно розстрочили присуджену до стягнення суму.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ДП "Енергоринок", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року у справі № 04/03/5026/492/2011 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга

СуддіМ.В. Данилова

В.О. Швець