АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5986/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Шкірай М.І.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/2421/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.

при секретарі: Перетятько А.К.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5, в якому просила стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 157 997 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року позов ОСОБА_2до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 157 997 грн та судовий збір у розмірі 1579 грн 97 к., а всього 159 576 грн 97 к.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року заяву представника відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення, та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, та таке, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та доказам та таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до даних правовідносин ст.1212 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти від позивача.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до усного договору купівлі-продажу автомобіля марки «Honda» моделі «Accord», 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_5 6200 доларів США, про що остання власноручно написала розписку від 31 березня 2011 року (а.с.6) та 02 квітня 2011 року видала нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження автомобілем (а.с.7).

Відповідно до наданого позивачем витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 49411732 від 14 квітня 2016 року, постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 05 вересня 2013 року № 39672209 накладено заборону на відчуження всього рухомого майна ОСОБА_5

Звертаючись із вказаним позовом позивач зазначила, що при наявності арешту на автомобіль відповідач не мала змогли укласти договір купівлі продажу автомобіля. За таких обставин позивач вважала, що грошові кошти у розмірі 6200 доларів США. набуті відповідачем безпідставно.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11, ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини.

Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст.207 ЦК України,правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довіреності від 02 квітня 2011 року, яку видано ОСОБА_5 та якою вона уповноважувала ОСОБА_2: представляти її інтереси при вчиненні правочинів щодо експлуатації; технічного обслуговування, ремонту, обміну чи передачі в оренду; безоплатне користування; зняття з обліку; постановки на облік та продажу належного власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого УДАІ ГУМВС України в м. Києві 31 березня 2011 року.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.

Зі змісту ч.1 ст.1212 ЦК України вбачається, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу (правові позиції Верховного Суду України по справі № 6-88цс13 від 02 жовтня 2013 року, 6-100цс15 від 03 червня 2015 року).

Враховуючи те, що між сторонами виникли договірні правовідносини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносинах положення ст.1212 ЦК України і як наслідок ухвалив необґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Крім того необхідно зазначити, що при поданні заяви про перегляд заочного рішення відповідачем надано копії постанов державного виконавця Голосіївського районного ВДВС м. Києва ГТ УЮ у м. Києві від 31 травня 2016 року; припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_5 та знято розшуку транспортний засіб «Honda» моделі «Accord», 1993 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 проте суд при постановленні ухвали від 24 листопада 2016 року уваги не звернув та не надав належної оцінки.

Зважаючи на викладені обставини колегія суддів вважає, що заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Також відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1434 грн 40 к.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року -скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 1434 грн 40 к.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: