ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2006 р.

Справа  № 15/159-06-4431А

  09 год. 50 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Ільєвій Л.М.

За участю представників:

від позивача –                              Сомок В.М.,

від відповідача –                          Горюхін Р.В.,

                                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Державне сільськогосподарське науково-виробниче підприємство „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинними повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області № 0001022301/0 від 21.04.2006 р. на суму 23 599,10 грн., № 0001032301/0 від 21.04.2006 р. на суму 86 190,00 грн.,  № 0000571700/0  від 21.04.2006 р. на суму 1 721,35 грн.,  № 0000521700/0 від 21.04.2006 р. на суму 4 876,47 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001042301/0 від 21.04.2006 р. на суму 10 004,34 грн., посилаючись на невідповідність зазначених повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 травня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/159-06-4431А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 травня 2006 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/159-06-4431А призначено до судового розгляду в засіданні суду на 09 червня 2006 р. о 09 год. 30 хв.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає прийняті  податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим просить  суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, про що зазначено у письмових запереченнях на позов та у доповненнях до заперечень на позов.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

З 06 квітня 2006 р. по 07 квітня 2006 р. проводилась комплексна планова документальна перевірка Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 05.05.2004 р. по 31.12.2005 р.

За результатами проведеної перевірки складено довідку  № 69/17-01/32539624 від 12.04.2006 р., на підставі якої прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000571700/0  від 21.04.2006 р. на суму 1 721,35 грн. і № 0000521700/0 від 21.04.2006 р. на суму 4 876,47 грн., а також складено акт № 145/23-1008/32539624 від 12.04.2006 р., на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001022301/0 від 21.04.2006 р. на суму 23 599,10 грн.,  № 0001032301/0 від 21.04.2006 р. на суму 86 190,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001042301/0 від 21.04.2006 р. на суму 10004,34 грн.

Як вбачається з акту перевірки, при перевірці відповідачем встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по спеціальній податковій Декларації № 2.

П. 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що до 01.01.2007 р. зупиняється дія пп. 7.7, п. 10.1 і п. 10.2 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільгоспсировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільгоспвиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів, вони стягуються до державного бюджету України в безспірному порядку.

Відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271, на  підставі  даних  бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з  податку на  додану  вартість  з реалізованої  продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи   продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності,  подають її  до  органів державної  податкової служби.

Згідно з Порядком заповнення та подання Декларації з ПДВ, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, зазначена вище Декларація складається за скороченою формою.

Згідно ч. 2 п. 4 вищевказаного Порядку акумуляції та використання коштів залишок податкових зобов'язань відповідно до зазначеної в Порядку декларації з податку на  додану вартість перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з  поточного рахунка на окремий рахунок у  терміни,  передбачені  для  перерахування  суми податку  на додану вартість до бюджету.

Державне сільськогосподарське науково-виробниче підприємство „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту є сільгоспвиробником відповідно до Закону України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” від 18.01.2001 р., у зв'язку з чим всі суми податкового зобов'язання та податкового кредиту були відображені позивачем у спеціальній Декларації з ПДВ № 2.

Так, позивач включив до складу податковою кредиту у липні місяці 2005 р. податкову накладну № 716 від 30.06.2005 р. на суму 109516,68 грн. з ПДВ 21903,34 грн., яка отримана позивачем від ТОВ „Євротехсервіс”, без зазначення в ній номеру договору на маркетингові послуги, відсутності обсягу наданих послуг, що є на думку відповідача порушенням п.п.7.2.1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р., відповідно до якого платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, зокрема, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Проте, як вбачається з дослідженого судом договору щодо надання маркетингових послуг від 15.12.2004 р., зазначений договір укладений взагалі без зазначення номеру, тому в податковій накладній неможливо зазначити номер договору. Крім того, форма податкової накладеної не передбачає цього зазначення, а саме в накладній вказується умова продажу (форма цивільно-правового договору).

Що стосується не зазначення в податкової накладної обсягів наданих маркетингових послуг, суд зазначає наступне. Одиниця виміру маркетингових послуг взагалі відсутня. Також на питання суду щодо одиниці виміру маркетингових послуг, яка повинна була бути вказана позивачем в податковій накладній представники відповідача не змогли вказати таку одиницю.

За таких обставин на думку суду, отримана позивачем від ТОВ „Євротехсервіс” податкова накладна № 716 від 30.06.2005 р. оформлена належним чином, тому позивач не повинен був звертатися до відповідача із заявою відповідно до п. 7.2.6 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, який передбачає, що у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця. покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у  зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Також відповідач посилається на те, що позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період відносились суми по ПДВ за надані послуги зв'язку ОФ ЗАТ „Київ стар Дж.Ес.Ем.” за відсутності у позивача на балансі мобільних телефонів, без ведення журналу обліку дзвінків по мобільним телефонам та без актів про використання скетч-карт  відповідно до вимог листа державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.11.03 р. № 125-1 по наступним податковим накладним: № 1309549/1 від 31.10.2004 р. на суму 396,83 грн., ПДВ 79, 37 грн.;  № 1348423/1 від 30.11.2004 р. на суму 396,83 грн., ПДВ 79,37 грн.;  № 1388922/1 від 31.12.2004 р. на суму 793,64 грн., ПДВ 158,74 грн. (віднесено до складу податкового кредиту в січні 2005 р.); № 1427738/1 від 31.01.2005 р. на суму 476,19 грн., ПДВ 95,24 грн.;  № 1466639/1 від 28.02.2005 р. на суму 396,83 грн., ПДВ 79,37 грн.; № 1515566/1 від 31.03.05 р. на суму 158,73 грн., ПДВ 31,75 грн.; № 1515667/1 від 31.03.2005 р. на суму 158,73 грн., ПДВ 31,75 грн.; № 1509318/1 від 30.03.2005р. на суму 83,33 грн., ПДВ 16,67 грн.; № 1509317/1 від 30.03.2005 р. на суму 83,33 грн., ПДВ 16,67 грн.; № 1560023/1 від 30.04.2005 р. на суму 198,41 грн. ПДВ 39,69 грн.; № 1552960/1 від 30.04.2005 р. на суму 253,98 грн., ПДВ 50,80 грн., № 1596998/1 від 31.05.2005 р. на суму 467,12 грн., ПДВ 93,44 грн.; № 1601222/1 від 31.05.2005 р. на суму 539,69 грн., ПДВ 107,94 грн.; № 1649578/1 від 30.06.2005 р. на суму 158,73 грн.; ПДВ 31,75 грн.; № 1649579/1 від 30.06.2005 р. на суму 476,2 грн.; ПДВ 95,24 грн.; № 1642097/1 від 30.06.2005 р. на суму 530,06 грн.; ПДВ 106.01 грн.; № 1744432/1 від 31.08.2005 р. на суму 376,48 грн., ПДВ 75,29 грн.; № 1736630/1 від 31.08.2005 р. на суму 549,04 грн., ПДВ 109,8 грн.; № 1793235/1 від 30.09.2005 р. на суму 156,87 грн. ПДВ 31,37 грн.; № 1785676/1 від 30.09.2005 р. на суму 549, 03 грн., ПДВ 109,8 грн.; № 1793236/1 від 30.09.2005 р. на суму 382,93 грн. ПДВ 76,58 грн.; № 1843807/1 від 31.10.2005 р. на суму 156,87 грн., ПДВ 31,37 грн.; № 1843808/1 від 31.10.2005р. на суму 348,04 грн., ПДВ 69,61 грн.; № 1843808/1 від 31.10.2005 р. на суму 394,2 грн., ПДВ 78,84 грн., у зв'язку з чим позивач порушив п.7.4.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Такі посилання відповідача спростовуються наданими позивачем угодами № 1146565 від 15.10.2004 р., № 1329366 від 25.03.2006 р., № 1329370 від 25.03.2005 р. про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, укладені між позивачем та ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.”, а також наказами № 6-а від 20.08.2004 р.,  № 44-а від 26.05.2005 р., № 103-а від 14.11.2005 р. ДСНВП „Експериментальна база „Дачна” про  закріплення номерів 80674806191, 80674874095, 80674874065 мобільних телефонів за спеціалістами господарства. Щодо ведення позивачем журналу обліку дзвінків по мобільним телефонам та актів про використання скетч-карт відповідно до вимог листа державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.11.2003 р. № 125-1, суд зазначає, що зазначений лист від 28.11.2003 р. носить рекомендований характер, а не обов’язковий, та крім того, жодним нормативним актом законодавства цього не передбачено.

За таких обставин, посилання відповідача про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 23599,10 грн. по Декларації № 2 за відповідні періоди  необґрунтовані, та, на думку суду, зазначена сума ПДВ правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту.

Також до уваги суду не приймаються ствердження відповідача про те, що на момент перевірки позивач не надав для перевірки зазначені вище накази № 6-а від 20.08.2004 р.,  № 44-а від 26.05.2005 р., № 103-а від 14.11.2005 р. ДСНВП „Експериментальна база „Дачна” про закріплення номерів мобільних телефонів за спеціалістами господарства та угоди № 1146565 від 15.10.2004 р., № 1329366 від 25.03.2006 р., № 1329370 від 25.03.2005 р. про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, оскільки опис наданих для перевірки документів взагалі не складався, як це передбачено  Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого Наказом ДПА України від 11.06.2004 р. № 326.

Так, згідно зазначеного Порядку перед початком проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані суб'єктом підприємницької діяльності документи, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності за період, що перевіряється. Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням. Опис наданих для перевірки документів складається у двох примірниках особисто суб'єктом підприємницької діяльності в присутності посадової особи, відповідальної за проведення перевірки. В описі в обов'язковому порядку зазначається кожний переданий документ із у казанням його найменування, номера та дати видачі. У разі наявності значної кількості однотипних документів, наприклад, накладних на придбання товару, в описі допускається запис із зазначенням назви однотипних документів (накладна), їх кількість, за який період діяльності вони надані та кількість аркушів.

При перевірці фінансової звітності  за 2004-2005 р.р відповідачем встановлено, що при складанні у І кварталі 2005 р. позивачем у звіті про фінансові результати за І квартал 2005 р. за формою № 2 по стр. 180 „Податок на прибуток зі звичайної діяльності” безпідставно відображено дивіденди в сумі 84 000,00 грн., а не податок на прибуток від звичайної діяльності, який відображається згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, затвердженого Міністерством юстиції України від 21.06.1999 р. № 397/3690. Так, позивач посилається на те, що позивачем занижено значення чистого прибутку за І квартал, ІІ півріччя, 9 місяців та рік 2005 на суму 84 000,00 грн., тому було донараховано частина податку на прибуток та авансових платежів на суму 37 130,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 49 060,00 грн. відповідно до пп.17.1.9 ст. 9 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 01.12.2000 р., згідно якого: у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює   грошові   виплати   без   попереднього   нарахування   та   сплати    податку,   збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному   розмірі   від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу); сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів.

Проте такі висновки відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. із змінами та доповненнями до  дивідендів  прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи    комунальним підприємством  на  користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування  у  зв'язку  з  розподілом  частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті  розподілу доходу  фонду операцій з нерухомістю.

Пп. 3 п. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що  податок  на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету   державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами належать до загальнодержавних  податків.

Отже, частина прибутку є частиною податку на прибуток, який є загальнодержавним податком.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” будь-які податки і   збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Так, інших податків і зборів, до яких можливо віднести дивіденди, в законі не передбачено.

Оскільки позивач є сільськогосподарським  підприємством, то відповідно до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно ст. 1 вказаного Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок конкретних податків і зборів, у тому числі і податку на прибуток підприємств, що є підставою для підприємств, що сплачують такий фіксований податок, бути звільненими від сплати податку на прибуток.

Отже, позивач правомірно, на думку суду, зазначив у звіті про фінансові результати за І квартал 2005 р. за формою № 2 по стр. 180 „Податок на прибуток зі звичайної діяльності” дивіденди в сумі 84 000,00 грн.

До того ж, для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок” зупинено дію Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тому безпідставні посилання відповідача на те, що одночасно зі сплатою частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету платники податку - емітенти корпоративних прав відповідно до пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” нараховують та вносять до бюджету у 2004-2005 році авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25% нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку, та зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно виплатою дивідендів і, якщо платник сплатив до бюджету дивіденди, повинен  був при цьому сплатити авансовий внесок з податку на прибуток.

Крім того, ст. 7 Закону України „Про систему оподаткування” встановлено, що зміна податкових  ставок  і  механізм  справляння  податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися  Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

П. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що Закон про Державний бюджет України –закон, що затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України впродовж бюджетного періоду.

Виходячи зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, закони про Державний бюджет на відповідний рік не відносяться до законів про систему оподаткування.

Відповідно до пп. 4.4.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином суд вважає, що на сільськогосподарських товаровиробників –платників фіксованого сільськогосподарського податку не розповсюджується обов'язок сплати частини прибутку відповідно до ст. 65  Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, яка передбачає, що господарські організації: державні, казенні  підприємства  та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові   компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Крім того, посилання відповідача на неналежне оформлення позивачем актів закупівлі продукції, які надавались до звіту про використання коштів, суд вважає необґрунтованими, оскільки в законодавстві відсутня норма, яка б передбачала вимоги до оформлення актів закупівлі, тобто реквізити таких актів. Також в акті про результати перевірки відсутня вказівка на те, які саме дані відсутні в закупівельних актах.

Щодо посилань відповідача на те, що працівниками на протязі перевіряємого періоду закупались товарно-матеріальні цінності, але до звітів про використання коштів, виданих під звіт або відрядження, відсутні чеки касового апарату та квитанції РРО, суд зазначає.

Так, відповідач ані в акті перевірки, ані в запереченнях на позов не вказує про те, що придбані матеріальні цінності оприбутковані позивачем в бухгалтерському обліку та використані в подальшому в господарської діяльності. Норми Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” розповсюджуються на фізичних осіб, яки отримали кошти під звіт і не повністю розрахувалися або не надали звіт про використання коштів, тобто отримали додаткові матеріальні блага, яки повинні оподатковуватися відповідно до норм чинного законодавства. Оскільки закуплені фізичними особами товарно-матеріальні цінності в повному обсязі оприбутковані позивачем та в подальшому використовувалися в господарської діяльності, підстави для твердження про незаконне використання коштів виданих під звіт відсутні.

Згідно п. 4.3.36 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції  (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним  на  земельних  ділянках, наданих для ведення особистого  селянського господарства,  якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на  місцевості) земельної   частки  (паю);  будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних  ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Посилання відповідача на пункти 4.3.36, 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та лист ДПА України від 9 серпня 2005 р. № 7582/6/17-3116 не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаних позивачем пунктах цього закону та листа мова йдеться про оподаткування доходів фізичних осіб продавців сільськогосподарської продукції, а не покупців.

Також безпідставними є твердження відповідача про незаконне використання коштів виданих під звіт на закупівлю товарно матеріальних цінностей. Норми Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” розповсюджуються на фізичних осіб, які отримали кошти під звіт і не повністю розрахувалися або не надали звіт про використання коштів. У даному випадку можна враховувати те, що фізичні особи отримали додаткові матеріальні блага, які повинні оподатковуватися у відповідності до чинного законодавства.

Судом спростовуються і посилання відповідача на те, що до звіту про використання коштів виданих під звіт або на відрядження № 181 від 30.11.2005 р. на суму 864, 54 грн. надані квитанції на підписку газет „Праця і зарплата”, „Урядовий кар’єр”, „Південна зоря”, „Пожарна безпека”, „Бухгалтерська неділя”, „Пенсійна”, які виписані не на підприємство, а на приватну особу Мингулової М.І., що є працівником позивача, та зазначені видання надходили на її адресу. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що зазначені видання виписані на підприємство, що підтверджується довідкою відділення зв'язку від 21.06.2006 р. про те, що працівником вузла зв'язку - Дачне регулярно поставляються в контору позивача найменування газет: „Праця і зарплата”, „Урядовий кар’єр”, „Південна зоря”, „Пожарна безпека”, „Бухгалтерська неділя”, „Пенсійна”.  

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що оспорювані  повідомлення-рішення та рішення про застування штрафних санкцій прийняті Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області: №0001022301/0 від 21.04.2006 р., № 0001032301/0 від 21.04.2006 р., №0000571700/0 від 21.04.2006 р., №0000521700/0 від 21.04.2006 р. та рішення про застосування штрафних санкцій № 000142301/0 від 21.04.2006 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 02.08.2006 р.

                

                     Суддя                                                                                 Петров В.С.