Справа №583/757/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції -

Номер провадження 2-др/788/4/17 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г.

Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, правонаступником якого залучений ОСОБА_2, до ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4, правонаступником якого залучений ОСОБА_2, задоволено повністю.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, від 04 лютого 2015 року, зареєстрований в реєстрі № 173, посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М.

Скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 565867059102 (витяг про державну реєстрацію прав від 04 лютого 2015 року), проведену на підставі договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 04 лютого 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 173, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В.М.

Стягнуто з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, понесені судові витрати в розмірі 5978,10 гривень.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 червня 2016 року, у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7 відхилено, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 грудня 2016 року в даній справі залишено без змін.

06 лютого 2017 року на адресу Апеляційного суду Сумської області надійшла заява від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в якій ставиться питання про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на правову допомогу, наданої під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції шляхом ухвалення додаткового рішення, у зв'язку з чим справа призначена до розгляду в суді апеляційної інстанції для вирішення вказаного питання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи з вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

5) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як зазначено в ч.1 ст.84 ЦПК України, витрати на правову допомогу - це витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права, які несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 56 ЦПК України передбачено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VІІІ від 06.12.2016 р.) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Крім того, як роз'яснив Верховний Суд України у п.12 Постанови Пленуму «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» за № 2 від 12 червня 2009 року, у тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухвалені рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

Також згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п.п.47, 48 постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року за № 10, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи, що ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7 відхилено, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 грудня 2016 року в даній справі залишено без змін, тобто спір вирішено на користь правонаступника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2, тому з відповідачки ОСОБА_5 на користь останнього, як сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2017 року між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію про платника податків, був укладений договір про надання правової допомоги щодо розгляду апеляційної скарги та проведення апеляційного розгляду цивільної справи, супроводження розгляду справи в судових засіданнях Апеляційного суду Сумської області за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 грудня 2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, правонаступником якого залучений ОСОБА_2, до ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири недійсним та застосування наслідків недійсності правочину (т.2, а.с.173-175).

Згідно розрахункової квитанції форми № РК-1 серії ЦВІ за № 24/01-2017 від 24 січня 2017 року, виданої приватним підприємцем ОСОБА_3, останній отримав від замовника ОСОБА_2 1700 грн. за послуги стосовно правової допомоги в межах цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 (т.2, а.с.176).

Як вбачається з акта виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, зміст надання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 правової допомоги ОСОБА_2 виразився у наступному: 24 січня 2017 року - консультативна робота, на яку було витрачено 50 хвилин часу; підготовка договору про надання правової допомоги з ОСОБА_2, на що було витрачено півгодини часу; 30 січня 2017 року - підготовка клопотання про посвідчення довіреності та тексту довіреності, на що було витрачено по півгодини часу на кожний документ, а також підготовка заяви про допуск фахівця в галузі права по наданню правової допомоги, на що було витрачено 20 хвилин часу; 31 січня 2017 року - підготовка клопотання про приєднання документальних доказів до матеріалів справи, на яку було витрачено 40 хвилин часу; підготовка заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_5, на що було витрачено 2 години часу, а також за погодженням із ОСОБА_2 ОСОБА_3 приймав участь в судовому розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5, на що було витрачено часу відповідно до наданих доказів та журналу судового засідання у справі (т.2, а.с.177-178).

Однак, така вказана в акті робота, проведена фахівцем в галузі права ОСОБА_3, як підготовка договору про надання правової допомоги, підготовка клопотання про посвідчення довіреності та тексту довіреності, а також підготовка заяви про допуск фахівця в галузі права до участі у справі для надання правової допомоги та підготовка клопотання про приєднання документальних доказів до матеріалів справи не є правовою допомогою у розумінні ст.56 ЦПК України, тому не підлягає відшкодуванню на користь позивача.

В той же час, згідно журналу судового засідання Апеляційного суду Сумської області від 31 січня 2017 року ОСОБА_3 приймав участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_5, як особа, яка надавала правову допомогу ОСОБА_2, тривалістю 2 години 45 хвилин (т.2, а.с.201-204).

Отже, виходячи з вимог заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на правову допомогу, а також згідно наданого фахівцем у галузі права ОСОБА_3 акта виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 документально підтверджені понесені ним судові витрати, пов'язані з наданням ОСОБА_3 правової допомоги, яка виразилась у наданні консультацій, складанні заперечення на апеляційну скаргу відповідачки, а також у наданні правової допомоги позивачу в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на що був витрачений час у загальному обсязі 6 годин 35 хвилин, але виходячи, при цьому, із межі заявленої вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1700 грн.

За таких обставин, коли заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, тому необхідно постановити ухвалу, якою стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені ним і документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в сумі 1700 грн.

Керуючись ст.ст. 79, 84, 88, 220, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, правонаступником якого залучений ОСОБА_2, до ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені ним і документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1700 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -