РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 924/1045/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №16/в від 15.01.2016р.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.16р. у справі № 924/1045/16 (суддя Шпак В.О.)

за позовом Міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

про звільнення нежитлового приміщення по вул. Проскурівській, 66 загальною площею 840,8 кв.м та передання його згідно акту балансоутримувачу - міському комунальному підприємству по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності.

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності м. Хмельницький (далі – Позивач) звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" м. Київ (надалі - Відповідач) про звільнення нежитлового приміщення по вул. Проскурівській, 66 загальною площею 840,8 кв.м та передання його згідно акту балансоутримувачу - міському комунальному підприємству по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року у справі № 924/1045/16 позов задоволено (а.с.31-33).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016 у справі №924/1045/16, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 39-40), в якій просить прийняти апеляційну скаргу до свого провадження, рішення господарського суду Хмельницької області від 06.12.2016 у справі №924/1045/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на ту обставину, що господарський суд Хмельницької області порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із хворобою повноважного представника. Вказана обставина підтверджена листком непрацездатності, однак суд першої інстанції не взяв до уваги дане клопоатнння та доказ і у відсутності відповідача задовільнив позов, порушивши при цьому право відповідача на захист.

Також апелянт посилається на те, що він після закінчення терміну дії договору тимчасового безоплатного користування продовжує утримувати приміщенння у належному стані, сплачує комунальні послуги та здійснює компенсацію земельного податку.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 18 січня 2017 року на 10 год. 40 хвилин (а.с.38).

13.01.2017 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якій останній заперечує вимоги апеляційної скарги, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що відповідач умисно затягує розгляд справи, письмовий відзив на позов та документальні обгрунтування ним не подано (а.с.48). Крім того, позивач просить провести розгляд апеляційної скарги без його участі у зв"язку із зайнятістю в іншому процесі.

17.01.2017 р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв"язку із перебуванням уповноваженого представника у відрядженні (а.с.51-61).

В судове засідання, яке відбулось 18.01.2017 року, представники сторін не з"явились та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, що пітверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 15.02.2017 на 10 год.20 хв. (а.с.65-66).

01.02.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідальним за проведення якої позивач просив визначити господарський суд Хмельницької області (а.с.80).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 р. клопотанння позивача задоволено, розгляд апеляційної скарги призначено на 23 лютого 2017 року на 11 год. 30 хв. в режимі відеоконфееренції із господарським судом Хмельницької області (а.с.82).

23.02.2017 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності у зв"язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці. При цьому апелянт підтримує вимоги апеляційної скарги, просить її задоволити.

В судове засідання, яке відбулось 23.02.2017 року в режимі відеоконференції, з"явився представник позивача, представник відповідача не з"явився та не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що пітверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору і міститься апеляційна скарга відповідача, в котрій викладена його позиція, а також його клопотання про розгляд справи за його відсутності, в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року слід залишити в силі, апеляційну скаргу відповідача – залишити без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Колегією суддів встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 17 травня 2013 року на виконання рішення двадцять четвертої сесії Хмельницької міської ради від 24.04.2013 року № 63 між управлінням комунального майна Хмельницької міської ради (надалі-Управління), товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (надалі-Користувач), Хмельницькою дитячо-юнацькою спортивною школою №2 (надалі-Балансоутримувач) було укладено договір тимчасового безоплатного користування нежитлового приміщення по вул. Проскурівській, 66 загальною площею 973,6 кв.м, в тому числі: спортивний зал боксу та дзюдо площею 840,8 кв.м, і зал важкої атлетики площею 132,8 кв.м у м. Хмельницькому, що належить до комунальної власності.

Відповідно до п. 1.1 даного договору управління передає, а користувач приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення по вул. Проскурівській, 66 загальною площею 973,6 кв.м, в тому числі: спортивний зал боксу та дзюдо площею 840.8 кв.м. і зал важкої атлетики площею 132,8 кв.м для здійснення фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності, строком на два роки і одинадцять місяців з 17.05.2013 року по 17.04.2016 року.

Відповідно до п. 1.2 договору плата за користування: без оплати відповідно до п. 5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 2.1 договору користувач вступає у тимчасове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі майна з балансоутримувачем.

Сторони погодили, що відповідно до п. 2.3 договору у разі припинення договору майно повертається користувачем балансоутримувачу. Користувач повертає майно балансоутримувачу в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна користувачу цим договором. Майно вважається поверненим ОСОБА_3 з моменту підписання сторонами акта приймання передачі.

Пунктом 3.6 договору тимчасового користування сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання договору в 10 - денний термін користувач зобов"язаний повернути ОСОБА_3 у належному стані, не гіршому ніж на момент його передачі, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати ОСОБА_3 збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) ОСОБА_3, яке перебуває в його користуванні з вини Користувача.

На час звернення з позовом та розгляду справи нежитлове приміщення, що є об"єктом договору, не передано по акту ОСОБА_3.

Пунктом 8.4. договору сторони визначили, що дія даного договору може бути продовжена лише за заявою користувача шляхом укладення нового договору на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 8.5 договору чинність цього договору припиняється внаслідок:

- невиконання користувачем обов’язків, зазначених у договорі;

- закінчення строку, на який його було укладено;

- дострокового за взаємною згодою сторін або рішення суду;

- загибелі майна;

- ліквідації юридичної особи, яка була користувачем.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

17.05.2013 року вказане нежитлове приміщення було передано користувачу по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.

10.07.2014 року рішенням виконавчого комітету № 475 дозволено Хмельницькій дитячо-юнацькій спортивній школі №2 передати з балансу нежитлове приміщення по вул. Проскурівській, 66 загальною площею 861,9 кв.м на баланс міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності.

На виконання вказаного рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради 01.08.2014 року було укладено додатковий договір про внесення змін до договору тимчасового безоплатного користування від 17.05.2013 року.

Додатковий договір підписаний та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи наявні листування між сторонами щодо можливості укладення нового договору тимчасового безоплатного користування нежитлового приміщення по вул. Проскурівській, 66 загальною площею 973,6 кв.м, в тому числі: спортивний зал боксу та дзюдо площею 840,8 кв.м, і зал важкої атлетики площею 132,8 кв.м у м. Хмельницькому, а також листи відповіді заступника міського голови від 16.05.2016 року, 31.05.2016 року, проте що дане питання буде розглянуте на черговому засіданні виконавчого комітету Хмельницької міської ради.

Предметом розгляду даного спору є правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору тимчасового безоплатного користування від 17 травня 2013 року.

Розглядаючи позовні вимоги, колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступні положення законодавства.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1. ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Колегією суддів встановлено, що сторони погодили, що строк дії договору становить два роки і одинадцять місяців з 17.05.2013 року по 17.04.2016 року, таким чином договір припинив свої дію 17.04.2016 року.

Відповідно до п. 2.3 сторони домовились, що у разі припинення договору майно повертається користувачем балансоутримувачу. Користувач повертає майно балансоутримувачу в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна користувачу цим договором, ОСОБА_3 вважається поверненим ОСОБА_3 з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно ст. 785 ЦК України, у випадку припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі закінчення строку дії договір оренди, орендар зобов’язаний повернути орендодавцю об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, відповідачем в порушення пункту 2.3 договору майно не повернув.

Оскільки відповідно до ст.ст.2,3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а договір оренди припинився, то у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у займаних приміщеннях, які мають бути повернуті орендодавцю.

          Позовні вимоги, пов'язані з передачею орендарем майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди) узгоджуються з приписом п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як зобов'язання вчинити дії по передачі майна.

Зважаючи на наведене, колегія судддів приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача передати з оренди нежитлові приміщення - об'єкт оренди за договором від 17.05.2013 шляхом підписання акту приймання-передачі підставно та обґрунтовано задоволена господарським судом.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції огрунтовано відхилено доводи відповідача щодо розгляду питання щодо надання у тимчасове безоплатне користування вказаного приміщення на розгляд чергової сесії, викладені в клопотанні про відкладення розгляду справи, оскільки, пунктом 8.4 договору від 17 травня 2013 року сторони чітко визначили, що дія даного договору може бути продовжена лише за заявою користувача шляхом укладення нового договору на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Проте, на час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом будь-якого рішення органом місцевого самоврядування не приймалося.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що правовідносини оренди, що виникли з договору від 17.05.2013р. припинилися в силу умов даного договору. Будь-які інші правовідносини оренди можуть бути предметом іншого правочину (за умовами домовленості між сторонами), укладенню якого повинно передувати рішення органу місцевого самоврядування. А тому заперечення відповідача є неспроможними у даному спорі.

Розглядаючи доводи апелянта про безпідставність відмови у задоволенні клопотанння відповідача про відкладенння розгляду справи у зв"язку із хворобою представника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

          Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

          Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

          Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачу було відомо про дату та час судових засідань, що стверджується поштовим повідомленням, тому часовий період між судовими засіданнями дозволяв відповідачу вирішити питання про подачу додаткових доказів та участі представника у судовому засіданні.

          Оскільки представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому позивач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання.

          Таким чином, нез'явлення представника відповідача через його перебування на лікарняному не є підставою для відкладення розгляду справи.

          Заявник не надав суду належних доказів, які б підтверджували наявність обставин відкладення розгляду справи в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема і неможливості направити іншого представника для участі у судовому засіданні.

          Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Колегія судддів враховує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

          Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі “Смірнова проти України”).

          Відповідно до ОСОБА_1 Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

          Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

          Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

          Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення спору без участі зазначеного учасника.

          Зважаючи на строки розгляду даного спору, та з огляду на те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, відповідач не позбавлений був права надіслати додаткові пояснення по справі поштою і правом не скористався, а оригінали документів, на які посилались сторони, були надані представником позивача та оглянуті судом першої істанції в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. При цьому колегія суддів констатує, що порушення права відповідача на захист не відбулося.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставності відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того, колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі апелянт не зазначив, які саме норми матеріального права порушено судом першої інстанції при вирішенні спору.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" від 19.12.16р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року у справі № 924/1045/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року у справі № 924/1045/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/1045/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.