ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р.                                        Справа № 914/2947/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                              Кордюк Г.Т.

суддів                                                                                          Гриців В.М.                    

ОСОБА_1          

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 б/н від 17.01.2017 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.12.16 про забезпечення позову

та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.12.16 про виправлення описки

у справі № 914/2947/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гал-Євро-Контакт, м. Львів

до відповідача-1: Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів

до відповідача-2: Державного підприємства “Сетам”, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, м. Перемишляни, Львівська область

про визнання результатів електронних торгів недійсними

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_3 - представник;

від відповідачів – не з’явилися;

третьої особи – ОСОБА_4 – представник;

Автоматизованою системою документообігу суду, справу № 914/2947/16 розподілено до розгляду судді – доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.17 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 09.02.17.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.17 виправлено описку у вступній частині ухвали суду від 26.01.17 що оскаржених процесуальних документів, розгляд справи відкладено на 23.02.17 та продовжено строк розгляду справи в порядку ст.69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.16(з врахуванням ухвали про виправлення описки) у справі №914/2947/16 (суддя Кітаєва С.Б.) заяву позивача від 18.11.2016 року про забезпечення позову із врахуванням уточнення до заяви про забезпечення позову від 18.11.2016 р. задоволено частково.

Заборонено Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені та діють у відповідності до Закону України “Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - нежитлові приміщення, що позначені на плані цифрами з 1 по 6, 8 з 10 по 18, 21, 22 загальною площею 199,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 5а.

В задоволенні заяви в частині вимоги про накладення арешту на нежитлові приміщення, що позначені на плані цифрами з 1 по 6,8, з 10 по 18, 21, 22 загальною площею 199,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 5а.,- відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог та визнання торгів недійсними виконання такого рішення буде ускладнено, а саме складність повернення майна буде полягати у додаткових судових спорах з переможцем торгів, зокрема про зобов’язання повернення майна, про визнання права власності на це майно, про визнання недійсними правочинів або актів, укладених на виконання результатів спірних електронних торгів.

З огляд у на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що накладення арешту на спірне майно не буде перешкодою для державної реєстрації прав на нього у випадках, визначених ч.4 ст.24 України “Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, з врахуванням приписів ст.25 вказаного Закону, враховуючи, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, .суд приходиться до висновку, що викладена позивачем у заяві про забезпечення позову (з врахуванням поданих уточнень) вимога про заборону державним реєстраторам на нерухоме майно вчиняти дії, пов’язані з реєстрацією прав на спірне нерухоме майно є обґрунтованою, а вимога щодо накладення арешту на спірне нерухоме майно не підлягає до задоволення, оскільки не забезпечить захист порушених прав та інтересів позивача в обраний ним спосіб.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.16 у справі №914/2947/16 (суддя Кітаєва С.Б.) виправлено описку в ухвалі Господарського суду Львівської області якою частково задоволено заяву про забезпечення позову, а саме вважати вірною дату винесення ухвали 20.12.2016р. замість 23.12.16.

Не погодившись з вищенаведеними ухвалами місцевого господарського суду, третя особа подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.12.16 про забезпечення позову у даній справі та від 23.12.16 про виправлення описки в ухвалі суду про забезпечення позову скасувати.

При цьому скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що ухвала про забезпечення позову є незаконною та такою, що порушує його права як власника спірного майна у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Крім того, скаржник вважає що місцевим господарським судом неправомірно прийнято оскаржену ухвалу без проведення судового засідання, що позбавило апелянта можливості подати пояснення і докази щодо безпідставності вимог позивача про забезпечення позову.

Окрім іншого, апелянт покликається також на те, що позивачем при поданні заяви про забезпечення позову не сплачено судового збору, в супереч цьому така безпідставно прийнята місцевим господарським судом.

Щодо незаконності ухвали про виправлення описки, то апелянт зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що у хвала про забезпечення позову були виготовлена саме 23.12.16, а не 20.12.16, як це в подальшому зазначено місцевим господарським судом в ухвалі про виправлення описки, що є підставою для її скасування.

8 лютого 2017 року від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги у зв’язку з законність та обґрунтованістю оскаржених ухвал суду першої інстанції.

При цьому, позивач вказує на те, що прийняті місцевим господарським судом ухвали про забезпечення позову та виправлення описки жодним чином не порушують прав третьої особи та є такими, що прийняті у відповідності нормам чинного законодавства.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в прохальній частині апеляційної скарги, апелянт просить також скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області про забезпечення позову від 23.12.16, разом з цим, судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи такий процесуальний документ відсутній з огляду на виправлення місцевим господарським судом описки в ухвалі про забезпечення позову, а тому датою прийняття ухвали про забезпечення позову є 20.12.16, а не 23.12.16, будь – яка інша ухвала про забезпечення позову в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, перегляду в апеляційному порядку підлягає лише ухвала Господарського суду про забезпечення позову від 20.12.16 (з врахуванням ухвали про виправлення описки) та ухвала Господарського суд Львівської області від 23.12.16 про виправлення описки.

Присутні представники позивача та третьої особи навели у судовому засіданні свої доводи та заперечення, з приводу поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу до суду апеляційної інстанції не надходило, відтак технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалась.

Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом, 29.09.-01.10.2016 р. відбулися торги з реалізації предмету іпотеки, а саме: приміщень позначених на плані цифрами з 1 по 6, 8, з 10 по 18, 21, 22 загальною площею 199,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 5 а., реєстраційний номер лота № 170688 зі стартовою ціною 655 930, 00 грн., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 208030. Однак, переможець торгів суму за придбане майно не вніс.

Протоколом проведення електронних торгів № 212721 проведених 29.09.-01.10.2016 р., у з’язку з невнесенням суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем, ОСОБА_2 визнано переможцем з ціновою пропозицією 656 000,00 грн. Кошти за придбання майна покупцем 18.11.2016 р. внесено на рахунок Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

На підставі протоколу №212721 від 17.11.2016 року видано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки згідно якого переможцем електронних торгів є ОСОБА_2

Позивач вважає, що електронні торги з продажу предмету іпотеки - приміщень позначених на плані цифрами з 1 по 6, 8, з 10 по 18, 21, 22 загальною площею 199,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 5 а, реєстраційний номер 10208704, що належать на праві власності ТОВ “Гал-Євро-Контакт”, відбулися із суттєвими порушеннями законодавства.

У зв’язку з чим звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та Державного підприємства “Сетам” про визнання недійсними електронних торгів.

Також, ТзОВ “Гал-Євро-Контакт” подано заяву про забезпечення позову з подальшими уточненнями, відповідно до якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на нежитлові приміщення, що позначені на плані цифрами з 1 по 6, 8 з 10 по 18, 21, 22 загальною площею 199,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 5а і заборонити Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені та діють у відповідності до Закону України “Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - нежитлові приміщення, що позначені на плані цифрами з 1 по 6, 8 з 10 по 18, 21, 22 загальною площею 199,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 5а.

Подану заяву позивач обґрунтовує тим, що вжиття обраних ним заходів забезпечення позову є необхідним для запобігання можливим порушенням його майнових прав чи охоронюваних законом інтересів та враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав та інтересів позивач в обраний ним спосіб.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляд на наступне:

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову, фактично, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи, про що, зокрема, зазначено в п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р.

Разом з цим, Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011 року №16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, в пункті 9 зазначив, що господарський суд виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст.67 України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Як зазначено вище, предметом позову у даній справі є визнання результатів електронних торгів недійсними.

З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Продаж майна на торгах (аукціоні), проведених з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, виключає можливість визнання особи, яка придбала товар на таких торгах (аукціоні), добросовісним набувачем відповідного майна.

У п.8 розділу X «Порядку реалізації арештованого майна» затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831 від 29.09.16 зазначено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Відповідно до п.4 ст.27 Закону України “Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, підставою для державної реєстрації прав є видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Статтею 1 Закону України “Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що обтяження – це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено на підставі п.6 ч.1 ст.24 вказаного Закону у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Підпунктами 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно не застосовується у разі: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що є невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України “Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлено, що організаційну систему державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що переможець торгів – ОСОБА_2 розпочав процес оформлення права власності на придбане майно, що було предметом продажу на спірних електронних торгах у зв’язку з чим отримає можливість розпоряджатися придбаним майном, а тому у випадку завершення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відчуження третьою особою придбаного майна утрудненим буде повернення сторін у попереднє становище у випадку задоволення позову про визнання недійсними електронних торгів.

При цьому, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, реєстраційний номер ОНМ 10208704, від 20.12.2016 року право власності на нерухоме майно – приміщення загальною площею 197,6 кв.м (зміна площі на 199.2 кв.м здійснена за рахунок демонтажу кладової та зняття перегородки між вбиральнею та душовою) за адресою: м.Львів, вул.Вашингтона Дж., будинок 5а, зареєстровано за ТзОВ “Гал-Євро-Контакт” на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний №7082 від 23.09.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , у зв’язку з чим внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з підстав зміни власника призведе до набуття іншими особами права володіння, користування та розпорядження спірним майно.

Таким чином, виходячи з наведеного та предмету спору у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно обґрунтованості заяви про забезпечення позову в частині заборони Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені та діють у відповідності до Закону України “Про державну реєстрацію речовий прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - нежитлові приміщення, що позначені на плані цифрами з 1 по 6, 8 з 10 по 18, 21, 22 загальною площею 199,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 5а., оскільки у випадку задоволення позовної заяви, неможливим буде відновити порушені права позивача, що зумовить необхідність у пред’явленні низки інших позовів про відновлення порушених прав позивача.

Посилання скаржника на не пов’язаність заходу забезпечення позову з предметом позову у даній справі спростовується судом апеляційної інстанції, оскільки предметом спору у даній справі є правочин, який за законом може бути визнано недійсним, предметом якого є приміщення, які придбані третьою особою на оскаржених торгах.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення заяви про забезпечення позову в частині заборони органам державної реєстрації вчиняти реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об’єкта який був предметом продажу на спірних електронних торгах.

Також, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно, оскільки відповідно до ст. 67 ГПК України одним із заходів до забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Арешт може накладатися на майно, яке належить тільки відповідачеві. Накладення господарським судом арешту на майно, яке належить іншим особам, чинним законодавством не передбачене.

Враховуючи, що в господарському процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 66, 67 ГПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як накладання арешту на майно або грошові суми, що належать позивачу або третім особам, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

Врахувавши наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, правильно задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову,оскільки наявна можливість зміни власника нерухомого майна, що було предметом продажу на спірних електронних торгах, шляхом реєстрації права власності третьою особою, свідчить про наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимоги, обраний заявником захід до забезпечення позову відповідає позовним вимогам у даній справі, сприятиме запобіганню порушенню прав позивача на час вирішення спору в суді, забезпечить виконання судового рішення в разі задоволення позову, не може перешкоджати господарській діяльності відповідача, не порушує його прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову у даній справі є таким, що перебуває у зв’язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам, тобто співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач. При цьому, вжиття у наведений вище спосіб заходів до забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін та спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобіганню перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, апелянтом не доведено протилежного та не наведено обставин, які б підтверджували факт порушення прав та законних інтересів скаржника застосованим судом заходом забезпечення позову.

Посилання скаржника на неможливість подання заперечень на заяву у зв’язку з розглядом заяви про забезпечення позову місцевим господарським судом без виклику сторін, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВГС України №16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Відтак, суд вирішуючи питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не зв’язаний обов’язком проведення судового засідання із викликом сторін.

Покликання апелянта на несплату позивачем судового збору за подання заяви про забезпечення позову спростовується судом апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи міститься квитанція №0.0.654294530.1 від 18.11.16, якою підтверджено сплату судового збору в розмірі 689 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно незаконності ухвали про виправлення описки, оскільки відповідно ст.89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця, приватного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

У п.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення" 1562 зазначено таке: вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення).

Таким чином, виправляючи описку в даті прийняття ухвали про забезпечення позову місцевим господарським судом дотримано норм процесуального права та жодним чином не порушено прав скаржника.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв’язок між застосованим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому, позивачем підтверджено та належним чином обґрунтовано обставини, з якими закон пов’язує необхідність вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Таким чином, вживаючи заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд здійснив всебічний, повний та об’єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надав належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

           Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, зважаючи на те, що обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, при цьому висновок місцевого господарського суду про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення позову та виправлення описки у вказаній ухвалі, відповідає матеріалам справи та наведеним вимогам чинного процесуального законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 20.12.16 (з врахуванням ухвали про виправлення описки) про вжиття заходів забезпечення позову та ухвали Господарського суду Львівської області від 23.12.16 про виправлення описки у справі №914/2947/16.

Судові витрати за перегляд ухвал в апеляційному порядку належить покласти на скаржника, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.12.16 у справі № 914/2947/16 про забезпечення позову та ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.16 у справі №914/2947/16 про виправлення описки залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в прядку і строки встановлені ст.ст.109, 110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.02.17

Головуючий суддя                     Кордюк Г.Т.

Суддя                     Гриців В.М.

Суддя                     Давид Л.Л.