ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р. Справа № 917/747/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є..

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 03.01.2017)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 9 від 01.04.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", смт. Козельщина, Полтавська область (вх. № 388 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.01.17 р. у справі № 917/747/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", смт. Козельщина, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", м. Гадяч, Полтавська область,

про стягнення 3 303 001,10 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.01.2017р. (суддя Гетя Н.Г.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про надання відстрочки виконання рішення по справі № 917/747/16 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від рішення по справі № 917/747/16 на 6 місяців. В іншій частині вимог - в задоволенні заяви відмовлено.

Позивач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 скасувати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про відстрочку виконання рішення по справі № 917/747/16.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на недоведеність боржником виняткових обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення згідно ст. 121 ГПК України, а також відсутність доказів реальної можливості виконання боржником рішення суду через певний час. На думку позивача, надання розстрочки виконання рішення суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду, за якою довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Позивач вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву ТОВ «Гадячсир» про відстрочку виконання рішення суду, не з’ясував всі обставини справи в повному обсязі, не надав належну оцінку доказам по справі, а також не врахував інтереси позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у державі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Відповідач зазначає, що ТОВ «Гадячсир» вчинить всі дії на виконання оскаржуваної ухвали, а саме: здійснить погашення існуючої заборгованості перед позивачем шляхом перерахування на його користь грошових коштів з настанням строку зазначеного в ухвалі, посилаючись зокрема на те, що підприємством було укладено ряд важливих міжнародних договорів постачання продукції власного виробництва, виконання яких надасть змогу ТОВ «Гадячсир» в подальшому провести повне та своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами.

Позивач надав пояснення по справі, в яких посилаючись на високий рівень виробництва продукції ТОВ «Гадячсир» та можливість її реалізації до ЄС, вважає, що відповідач мав та має зараз можливість виконати судове рішення у справ та погасити заборгованість перед позивачем без будь-якого розстрочення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 12.07.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016, позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Гадячсир» на користь ТОВ "Агрофірма «Добробут" 4 153 028,10 грн. основного боргу, 282 961,07 грн. процентів за користування грошовими коштами, 32 020,96 грн. 3% річних, 152 678,15 грн. інфляційних втрат, 426 439,99 грн. пені та 75 709,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 в задоволенні касаційної скарги відмовлено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. у справі №917/747/16 залишено без змін.

28.12.2016 відповідач звернувся до господарського суду з заявою про відстрочку виконання рішення, яка обґрунтована наступними обставинами.

Відповідач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видом продукції, яку виготовляє ТОВ «Гадячсир» є твердий сир. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників та посередників.

Основним ринком збуту продукції ТОВ «Гадячсир» є ринок Російської Федерації, куди експортується основна маса продукції підприємства (більше 90%). У зв'язку проявом агресії з боку Російської Федерації до України та політичною ситуацією, що склалася у країні, було заборонено ввезення та реалізація на території Російської Федерації продукції українських товаровиробників, у тому числі і сирів виробництва ТОВ «Гадячсир». Фактично ТОВ «Гадячсир» було закрито основний ринок збуту своєї продукції. Починаючи з 2014 року, Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела всілякі обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в нашій державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення та ін. призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції відповідача.

Відповідач зазначає, що зазначені обставини фактично позбавили його можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ «Гадячсир» в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції, зокрема сиру.

Як наслідок, лише за останні пів року, до ТОВ «Гадячсир» з відповідними позовами про стягнення заборгованості звернулася дуже велика кількість контрагентів (копії Ухвал про порушення провадження у справі додаються). Незважаючи на те, що ТОВ «Гадячсир» намагається частково розраховуватися зі своїми постачальниками, нові позовні заяви надходять і до цього часу.

Заявник також посилається на значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни з боку контрагентів ТОВ «Гадячсир» за взятими за себе господарськими зобов'язаннями.

Все це разом призвело до вкрай скрутного фінансового становища ТОВ «Гадячсир», внаслідок чого у товариства виникла кредиторська заборгованість на користь Позивача.

Як зазначає відповідач, на сьогоднішній день ТОВ «Гадячсир» має заборгованість по виплаті заробітної плати перед своїми працівниками на загальну суму майже 5 000 000,00 грн.

Наявність скрутного економічного становища відповідач підтверджує Звітом про сукупний дохід за І півріччя 2016, Звітом про фінансовий стан (баланс) ТОВ «Гадячсир», Звітами з праці за б міс, а також висновком аудиту, проведеного ПП «Аудит-К» за період з 01.01.2016 по 30.06.2016.

Відповідач вказує на те, що одночасне виконання рішення суду є неможливим та призведе до негативних наслідків для підприємства, невчасної виплати заробітної плати працівникам, невчасної сплати податків, повної неплатоспроможності підприємства перед іншими контрагентами та загрози банкрутства.

З огляду на ситуацію, що склалася, враховуючи реальний фінансовий стан підприємства, відповідач звернувся до суду з даною заявою та просив суд відстрочити на 12 місяців виконання рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2016 по справі № 917/747/16 про стягнення заборгованості з ТОВ «Гадячсир» на користь ТОВ «Агрофірма «Добробут».

Задовольняючи заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції, виходячи з положень ст. 121 ГПК України, та враховуючи, що ТОВ «Гадячсир» знаходиться у скрутному фінансовому становищі, який підтверджений документальними доказами у справі (Звітом про сукупний дохід за І півріччя 2016, Звітом про фінансовий стан (баланс), Звітами з праці за б міс, висновком аудиту за період з 01.01.2016 по 30.06.2016); ситуацію, яка склалася на міжнародному ринку збуту продукції відповідача, можливість настання негативних соціальних та інших наслідків в зв’язку з зупинкою діяльності боржника, дійшов висновку про наявність в даному випадку виключних обставин, які є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки відповідач на даний час неспроможний виконати рішення суду одномоментно з об'єктивних причин, які не залежать від відповідача.

При цьому, з врахуванням інтересів обох сторін, викладених заперечень позивача, суд першої інстанції задовольнив заяву ТОВ «Гадячсир» про відстрочку виконання рішення частково, відстрочивши виконання рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2016 року по справі № 917/747/16 на 6 місяців.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в ухвалі суду узгоджуються з приписами норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, я кий видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, що відповідає п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видом продукції, яку виготовляє ТОВ «Гадячсир» є твердий сир. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників та посередників.

Як зазначає відповідач, основним ринком збуту продукції ТОВ «Гадячсир» був ринок Російської Федерації, куди експортувалася основна маса продукції підприємства (більше 90%). Але з липня 2014 року заборонено ввезення і реалізацію на території РФ продукції українських товаровиробників, введено обмеження на транзит продукції митною територією до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки, тобто ТОВ «Гадячсир» було закрито основний ринок збуту своєї продукції, що призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції відповідача, та як наслідок вказані обставини позбавили ТОВ "Гадячсир" можливості своєчасного розрахунку з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію, яка використовується в процесі переробки сировини та виготовлення продукції, зокрема, сиру.

Викладені обставини відповідач підтверджуює листами Россільгоспнагляду № ФС - АС-8/13565 від 25.07.2014 року, № 2139-14 від 08.04.2014 року та № ФС-АР-8/1435-7 від 22.10.2015 року, інформацією із офіційного веб-сайту Росспоживнагляду від 07.04.2014 року, указами Президента РФ № 1 від 01.01.2016 року та № 319 від 01.07.2016 року (а.с. 21-30).

В підтвердження тяжкого фінансового становища відповідачем надано Звіт про сукупний дохід за І півріччя 2016р. та Звіт про фінансовий стан (баланс) ТОВ «Гадячсир», Звіт з праці за б міс, які свідчать про збитковість підприємства та наявність значної заборгованості перед працівниками по заробітній платі (а.с. 31-46).

Також, згідно висновків аудиту ТОВ «Гадячсир», проведеного ПП «Аудит-К» за період 01.01.2016 по 30.06.2016, аудитори прийшли до висновку, що Товариство не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов'язань, та розширення своєї діяльності. Грошових коштів недостатньо для погашення своєї короткострокової заборгованості. Товариство не забезпечене власними оборотними коштами. Для фінансування поточної діяльності власного капіталу недостатньо, у Товариства відсутня маневреність власного капіталу, структура оборотних засобів є незадовільними в зв'язку з відсутністю ліквідних активів; фінансовий стан Товариства не стійкий, у зв'язку з відсутністю джерел власних коштів та залученням для фінансування діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування - кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості. Товариство неплатоспроможне, залежне від залучених коштів. Одночасне виконання всіх судових рішень, стягнення заборгованості з ТОВ «Гадячсир» призведе до повної його неплатоспроможності та банкрутства. Рекомендується Товариству вжити всіх заходів до укладання мирових угод з кредиторами або іншим чином розстрочити платежі до повного погашення заборгованості (а.с.47-59).

Колегією суддів враховано, надані відповідачем докази вжиття заходів зі стабілізації об’ємів виробництва, а саме: міжнародні договори та контракти з поставки продукції на 2017 рік, що може сприяти продовженню господарської діяльності та зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що

-          відповідно до укладеного між ТОВ «Гадячсир» та Компанією CIRCLE LLC, Монголія договору № 1701-1 від 17.01.2017, загальна вартість поставка складає 9 000 000,00 дол. США;

-          відповідно до укладеного між ТОВ «Гадячсир» та приватним підприємцем Тлиг Мабрук, Тунис договору № 2401-1 від 24.01.2017, загальна вартість поставка складає 7 000 000,00 дол. США;

-          відповідно до укладеного між ТОВ «Гадячсир» та ТОВ «KAZ-IMPORT» куонтракту № 2112-7 від 21.12.2016, загальна вартість поставка складає 10 000 000,00 дол. США.

Отже, зазначені міжнародні договори постачання продукції, з урахуванням їх загальної вартості та строків поставки, можуть вважатися підтвердженням реальної можливості виконання відповідачем рішення суду.

В той час, як одночасне і повне виконання рішення суду в даній справі може призвести до виникнення у ТОВ «Гадячсир» заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності боржника, призведе до повної його неплатоспроможності та банкрутства, що унеможливить виконання рішення суду. Відтак заходи примусового стягнення з ТОВ «Гадячсир» заборгованості не тільки не дадуть очікуваного результату, а й матимуть своїм наслідком зупинення діяльності ТОВ «Гадячсир» та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що надання відстрочки виконання рішення суперечать практиці Європейського Суду, за якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Дійсно, надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Суд зазначає, що тривалість судового розгляду у цій справі становило сім місяців, починаючи з прийняття справи до розгляду 05.05.2016 року та до 30.11.2016 року - моменту ухвалення рішення судом касаційної інстанції. Відповідно до ухвали від 10.01.2016 року про розстрочку виконання рішення повна сплата заборгованості має бути здійснена не пізніше 10 липня 2017 року. Тобто, загальна тривалість провадження, яка включає судовий розгляд справи в трьох інстанціях та відстрочення виконання рішення, становитиме 1 рік і 2 місяці. Цей строк не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи та значний розмір заборгованості, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача. Однак, боржник через встановлені судами причини неспроможний сплатити одним платежем визначену суму грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 16.11.2016 у справі №921/830/15-г/16.

Відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

В цій справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Отже, наведені позивачем доводи про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції були враховані лише інтереси відповідача та порушено права позивача на своєчасне отримання присуджених коштів, є безпідставними, оскільки судами були прийняті до уваги викладені позивачем та відповідачем позиції зі спірних питань, враховані матеріальні інтереси саме обох сторін і прийняте обґрунтоване судове рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

До того ж, судом першої інстанції заяву боржника задоволено частково та відстрочено виконання рішення лише на 6 місяці замість 12 року, як просив відповідач.

Отже, враховуючи викладене, оскільки обставини, які склалися у відповідача, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення. Приймаючи до уваги ситуацію, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції відповідача, надані відповідачем документальні докази на підтвердження існування тяжкого фінансового стану ТОВ «Гадячсир», вжиті відповідачем заходи зі стабілізації об’ємів виробництва, з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів та наявності інфляційних процесів у економіці держави, зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення на 6 місяців не суперечить ст. 121 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2016 по справі № 917/747/16 на 6 місяців.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106, 121 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", смт. Козельщина, Полтавська область залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.01.2017 року у справі № 917/747/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.