ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.04.2007 Справа № 14/133-ПН-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок", АДРЕСА_,
про визнання недійсними п.п. 4.1., п.п. 4.5., п.п. 4.6., п.п. 4.8. статуту,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1, паспорт, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, представник, дов.НОМЕР_1,
відповідача: ОСОБА_3, адвокат, свідоцтво НОМЕР_2.
Позивач у позовній заяві просить визнати недійсними п. п. 4.1., 4.5., 4.6., 4.8., останній абзац розділу 8 Статуту ТОВ "Світанок", посилаючись на Закон України "Про
господарські товариства", положення ст. 258 ЦК України, а також на наступні обставини.
1 жовтня 1997 року позивач разом з іншими засновниками створив ТОВ "Світанок", затвердив його установчий договір. На зборах товариства був затверджений Статут який при затвердженні відповідав діючому на той час законодавству. 1 червня 2003 року, на зборах засновників ТОВ "Світанок", були затверджені зміни до Статуту та установчого договору ТОВ "Світанок" та Статут зі змінами був зареєстрований в Новотроїцькій райдержадміністрації 24.07.2003 року розпорядженням за № 134.
Під час зборів 01.06.2003 р. директор ТОВ ОСОБА_4, який вів збори, запропонував внести зміни до Статуту у зв'язку з внесенням змін до діючого законодавства, бо деякі пункти Статуту начебто не відповідають Закону України "Про господарські товариства". Всі засновники (учасники), проголосували за внесення таких змін бо не сумнівалися в тому що керівник їх обманює. Крім того, було сказано про те, що начебто ці зміни вже погоджені в райдержадміністрації де їх проглянули відповідні спеціалісти. Про те, що обговорення змін до Статуту та їх роз'яснення на зборах не відбувалося свідчить протокол зборів від 01.06.03 р.
Однак, у 2005 році, коли позивач, після неодноразових усних та письмового (12.04.05.) звернень до керівництва відповідача, отримав копію Статуту та уважно прочитав його і порівняв із Законом України "Про господарські товариства", то виявив суттєві розбіжності між ним та цим Законом. Тому, 12.08.2005 р. звернувся із заявою до зборів засновників ТОВ про внесення на чергу денну наступних зборів питання про внесення змін до Статуту ТОВ
"Світанок". Однак, збори засновників, які відбулися 09.09.2005 року, відхилили заяву позивача, зміни до Статуту не внесли так як вирішили що Статут відповідає законодавству.
Позивач вважає, що деякі зміни та доповнення, внесені до Статуту ТОВ "Світанок", одним із засновників якого він являється, є недійсними через те, що вони не відповідають діючому законодавству та були внесені внаслідок обману керівником засновників. А тому, в силу ст. 230 ЦК України, є підстави для визнання їх недійсними.
Так, п. 4.1. Статуту говорить про право учасника Товариства "брати участь у розподілі прибутку Товариства та отримувати частину прибутку від діяльності Товариства".
Закон України "Про господарські товариства" у п. б ст. 10 говорить: "брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів". Такі зміни були внесені до Закону "Про господарські товариства" згідно із Законом від 23.12.1997 р. № 769/97-ВР.
Пункт 4.5. Статуту говорить: "У разі виходу з товариства до моменту ліквідації учаснику виплачується вартість його частки майна внесеного до Статутного фонду без належної частини прибутку.... За рішенням Зборів учасників Товариства, частка учасника, що виходить з Товариства, повертається йому повністю або частково в натуральній формі....".
Закон же України "Про господарські товариства" у ст. 54 говорить, що "При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.... На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу....".
Таке ж положення і ст. 148 ЦК України, відповідно до п. 2 якої "Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником товариства та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі."
Крім того, відповідно до п. 4.6. Статуту "у разі відмови правонаступника (спадкоємця) вступити до Товариства йому видається у грошовій або натуральній формі частка в Статутному фонді без належної частини прибутку, яка належала учаснику що вибув з Товариства."
Згідно ж Закону "При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню."
Також відповідно до п. 4.8. Статуту "Учасника Товариства, який систематично не виконує своїх обов'язків щодо Товариства, своїми діями перешкоджає досягненню цілей Товариства або наніс збитки Товариству, може бути виключено з Товариства."
Стаття ж 64 Закону надає виключний перелік підстав для виключення з
товариства з обмеженою відповідальністю. Такими підставами являються: "систематичне невиконання або неналежним чином виконання обов'язків, або перешкоджання своїми діями досягненню цілей Товариства." Виключення із Товариства за нанесення збитків Закон не передбачає, а отже, на думку позивача, це положення Статуту є недійсним.
Також, відповідно до розділу 8 Статуту "Органи управління та контролю товариства" "З питань, зазначених у пунктах «а», «б», «и», «і», «ї», а також з питань, не включених заздалегідь до порядку денного, рішення приймаються Зборами учасників, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів
Учасників,..."
В той же час відповідно до ст. 61 Закону "З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах."
А, так як ці пункти Статуту не відповідають діючому законодавству то позивач
вважає, що є підстави визнати їх недійсними та керуватися в діяльності
Товариства діючим законодавством.
31.10.06 р. позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання положень Статуту недійсними. 17.01.07 р. суд, на заперечення на позов відповідача, залишив згаданий позов без розгляду так як вирішив, що позивач пропустив строк позовної давності.
Однак, позивач вважає, що суд повинен був врахувати положення п. 3 ст. 258 ЦК
України, відповідно до якої "позовна давність в п'ять років застосовується до
вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом ... обману".
Тому, 23.01.07 р. позивач знову подав до Новотроїцького районного суду ще одну позовну заяву, яку суд на підставі ухвали від 26.01.2007 р. направив 03.03.07 р. до господарського суду Херсонської області. На підставі ухвали господарського суду Херсонської області від 13.03.2007 р. матеріали справи були повернуті позивачу судом. 20.03.07 р. позивач сплатив державне мито та судово-інформаційні послуги і надіслав позов до суду.
Позивач вважає, що строк позовної давності, встановлений п. 3 ст. 258 ЦК України він не пропустив з вищезазначених причин.
Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності. Відзив на позовну заяву до дня засідання суду не представив.
Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 10.04.07 р. № 43 справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
в с т а н о в и в :
Позивач у позовній заяві просить визнати недійсними деякі положення Статуту відповідача, затверджені на загальних зборах учасників Товариства 1 червня 2003 року та в обґрунтування позовних вимог посилається на статтю 258 Цивільного кодексу України. Разом з тим, відповідно до ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень того ж Кодексу цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Таким чином, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на положення законодавства, яке не існувало на момент затвердження спірних положень Статуту відповідача.
За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "07" травня 2007 р.