У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Боднар О.В., Куцина М.М.
при секретарі : Олійник А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 02 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мукачівської міськради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу, повернення квартири у власність та виселення з квартири ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог, відмовлено.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її з наведених в ній підстав.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_3. на момент укладення 10.05.1995 року договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 являлась власником даної квартири та мала право володіння, користування й розпорядження нею на власний розсуд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з вимог ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .
А відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як на підставу своїх вимог, апелянт посилається на те, що відповідач ОСОБА_3. не мала права відчужувати спірну квартиру 10.05.1995 року, оскільки вона мала реєстраційне посвідчення від 14.06.1994 року за №2157 про право особистої власності на цю квартиру. А дана квартира вибула з її володіння не по її волі та вона вправі витребувати її навіть від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, оскільки в цьому винні органи державної влади.
Проте такі доводи апелянта на думку колегії суддів не спростовують наявних в справі доказів та висновків суду.
Виходячи з свідоцтва про право власності на житло від 28.04.1995 року яке видано ОСОБА_3. і ОСОБА_5. у зв'язку з приватизацією АДРЕСА_1 на підставі рішення №194 від 19.04.1995 року Мукачівського міськвиконкому, спірна квартира належала їм на праві спільної сумісної власності. Дане свідоцтво зареєстровано в книзі реєстрації Мукачівського МДМП техінвентаризації під №6008 від 03.05.1995 року / Справа № 2-21/97р. а.с. 74 /.
Та 10.05.1995 року ОСОБА_3. разом діючи також і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5. продала спірну квартиру загальною площею 59.80м2 ОСОБА_2. за суму 40 млн. крб. /Т.1 а.с.54-55/.
Разом з цим ухвалою Мукачівського міськсуду від 03.06.1993 року скасовано за нововиявленими обставинами рішення народного суду І дільниці м. Мукачево від 23.09.1953 року у справі 717/53р., яким визнано договір дарування від 22.12.1948 року недійсним й скасовано його. А рішенням Мукачівського міськсуду від 20.07.1993 року відмовлено прокурору Закарпатської області у визнанні договорів дарування недійсними / Т.2. а.с. 29, 30 /.
Та в той же час ухвалою Мукачівського міськсуду від 15.05.1995 року скасовано за нововиявленими обставинами рішення народного суду І-ї дільниці м. Мукачево від 23.09.1953 року, яким визнано недійсним й скасовано договір дарування від 22.12.1948 року. Й ухвалою Мукачівського міськсуду від 05.09.1995 року залишено позовну заяву прокурору Закарпатської області без розгляду у зв'язку з його неявкою в судові засідання, Також ухвалою Мукачівського міськсуду від 09.12.1996 року позовну заяву прокурора Закарпатської області залишено без розгляду у зв'язку з його неявкою в судові засідання / Справа № 2-21/97р. а.с. 55-57, 58 і 261 /.
Однак, ухвалою судової палати у цивільних справах ВС України від 05.06.2002 року скасовано ухвали Мукачівського міськсуду від 24.05.2001 року про залишення без розгляду заяви за нововиявленими обставинами на рішення народного суду І-ї дільниці м. Мукачево від 23.09.1953 року у справі 717/53р., від 06.06.2001 року про відмову в поновленні втраченого судового провадження та ухвали судової колегії в цивільних справах Закарпатського облсуду про залишення даних ухвал без змін / Т.2. а.с. 37 - 38 /.
Після цього, рішенням Мукачівського міськсуду від 25.06.2003 року відновлено втрачене судове провадження у справі за позовом прокурора Закарпатської області до ОСОБА_1 та інших про визнання недійсними та скасування договорів дарування від 22.12.1948 року і 14.06.1950 року / Т.2. а.с. 39 /. Та ухвалою Мукачівського міськсуду від 17.09.2003 року скасовано за нововиявленими обставинами рішення народного суду першої дільниці м. Мукачево від 23.09.1953 року, яким визнано недійсними й скасовано договори дарування від 22.12.1948 року та від 14.06.1950 року. А рішенням Мукачівського міськсуду від 01.10.2003 року відмовлено прокурору Закарпатської області у визнанні договорів дарування недійсними / Т.2. а.с. 40, 41 /. Дане рішення суду ухвалою судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 09.03.2004 року залишено без змін / Т.2. а.с. 42 /. А ухвалою судової колегії в цивільних справах по розгляду касаційних скарг апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.08.2007 року рішення суду від 01.10.2003 року й ухвалу апеляційного суду від 09.03.2004 року залишено без змін / Т.2. а.с. 44 /.
Наведене дає підстави стверджувати колегії суддів, що за належного дотримання вимог ЦПК України тільки аж 01.10.2003 року рішенням Мукачівського міськсуду було відмовлено прокурору Закарпатської області у визнанні договорів дарування недійсними після перегляду рішення народного суду першої дільниці м. Мукачево від 23.09.1953 року.
А розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації від 25.01.2000 року за № 23 було скасовано рішення виконкому Закарпатської облради від 25.12.1953 року за № 091с “Про зарахування на баланс комунального господарства АДРЕСА_1” / Т.2. а.с. 45 /.
Таким чином, отримання апелянткою реєстраційного посвідчення від 14.06.1994 року за №2157 про право особистої власності на АДРЕСА_1 до набрання рішенням Мукачівського міськсуду від 01.10.2003 року про відмову прокурору Закарпатської області у визнанні договорів дарування недійсними законної сили та скасування рішення виконкому Закарпатської облради від 25.12.1953 року за № 091с було передчасним.
З договору реального користування будинковолодінням № 8 по вул. Достоєвського в м. Мукачево від 01.08.1994 року вбачається, що ОСОБА_1 передано однокімнатну квартиру № 1 загальною площею 20,60 м2 , що становить 54/300 часток від цілого будинку / Т.1. а.с. 31 - 33 /.
Виходячи з матеріалів справи однокімнатна квартира № 5 загальною площею 39,20 м2, що становить 33/300 часток від цілого будинку та однокімнатна квартира № 1 загальною площею 20,60 м2, що становить 54/300 часток від цілого будинку було об'єднано в одну квартиру під номером № 1, яку й було приватизовано ОСОБА_3. разом з неповнолітньою ОСОБА_5. / Справа № 2-21/97р. а.с. 47, 73 і 306 /.
Та і в договорі купівлі-продажу від 10.05.1995 року зазначено, щоОСОБА_2 купив двохкімнатну квартиру № 1 загальною площею 59,80 м2 в АДРЕСА_1, а не однокімнатну квартиру /Т.1 а.с.54-55/.
А довідкою Мукачівського МБТІ та ЕО від 07.09.2007 року за № 2295 стверджено, що вказана квартира ОСОБА_2 переобладнана під магазин ( приміщення № 9 ) та зареєстровано за ним на праві приватної власності на підставі рішення № 157 Мукачівського міськвиконкому від 23.06.2005 року / Т.2. а.с. 16 /.
Обставини стосовно відсутності заборони на відчуження квартири № 1 в АДРЕСА_1 станом на 10.05.1995 року перевірено й встановлено рішенням Мукачівського міськсуду від 07.08.1997 року / Справа № 2-21/97р. а.с. 306-308 /. А єдиною забороною на відчуження квартир в будинковолодінні № 8 є заборона датована 15.07.1996 року по справі № 2-656/96 .
Дане рішення суду набуло законної сили у зв'язку із залишенням без змін ухвалою Закарпатського облсуду від 16.12.1997 року та ухвалою ВС України від 12.12.2002 року / Справа № 2-21/97р. а.с. 337-339 і 381 /.
Рішенням Мукачівського міськсуду від 07.08.1997 року визнано тільки приватизацію квартири № 1 в АДРЕСА_1 незаконною, однак саме рішення № 194 Мукачівського міськвиконкому від 19.04.1995 року не скасовано, що вказує на його чинність.
Та і рішення № 34 Мукачівської міськради від 28.02.1996 року про відміну п. 2.5. рішення Мукачівського міськвиконкому за № 65 від 22.03.1995 року щодо укладення з ОСОБА_3. договору житлового найму, прийнято міськрадою аж через 9-ть місяців після укладення договору купівлі-продажу від 10.05.1995 року / Справа № 2-21/97р. а.с. 109 /.
Зважуючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що ОСОБА_3. разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5. являлись законними власниками квартири № 1 в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.04.1995 року. А тому в межах своїх повноважень й розпорядились даною квартирою, шляхом укладення з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу даної квартири 10.05.1995 року.
Виходячи з правових підстав наведених в ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно від добросовісного набувача яке придбано за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати.
Та як вже зазначено вище, співвласники ОСОБА_3. та її неповнолітня дочка ОСОБА_5. мали право на відчуження квартири № 1 в АДРЕСА_1.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 звернулась в суд у листопаді 2007 року з даним позовом та про наявність договору купівлі-продажу від 10.05.1995 року їй було відомо ще починаючи з 07.07.1995 року. Дана обставина свідчить про пропуск апелянткою строку позовної давності та в зв'язку з цимОСОБА_2 просив застосувати до даного позову наслідки ст.267 ЦК України.
Оскільки апелянтка не довела свої позовні вимоги, а тому суд першої інстанції підставно відмовив їй у задоволенні позову внаслідок його недоведеності.
Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .
Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 02 квітня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________