ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.04.2007 Справа № 46/56-2/105-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Сірогозький комбінат хлібопродуктів", с.Сірогози Нижньосірогозького району Херсонської області
про повернення матеріальних цінностей держрезерву, сплати на користь Державного бюджету України штрафу у розмірі 2 252 446,81 грн. та пені в розмірі 501 585,96 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Висотенко І.М., довіреність від 28.11.2006р. № 2/6527
від відповідача - Бузін О.В., довіреність від 18.04.2007р.
в с т а н о в и в:
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" про стягнення самовільно відчужених матеріальних цінностей державного резерву та сплату штрафних санкцій на суму 2 300 519,58 грн.
У період розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, які на теперішній час полягають у наступному. Державний комітет України з державного матеріального резерву просить суд винести рішення, яким зобов'язати ВАТ "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" повернути позивачу матеріальні цінності держрезерву - пшениці: 3 класу - 499,9 тон, 4 класу - 121,637 тон, 5 класу - 191,355 тон, 6 класу - 2 881,585 тон, ячменя 3 класу - 139,968 тон, просо 3 класу - 45,4 тон, насіння соняшнику - 39,864 тон, самовільно відчужених відповідачем, а також стягнути з відповідача не користь Державного бюджету України штраф у розмірі 2 252 446,81 грн., який складає 100% вартості матеріальних цінностей, стосовно яких виявлені факти самовільного відчуження та пені за період з 17.11.2005 року по 13.02.2007 року в розмірі 501 585,96 грн.
Позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву ґрунтуються на ствердженні про наступне.
Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі - Позивач), який згідно з Указом Президента України від 07.08.2001 № 603/2001 с правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України, яке було утворено на базі Державного комітету по матеріальних резервах згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2000 № 1041, звертається з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства "Сірогозький комбінат хлібопродуктів".
На відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" (надалі - Відповідач) знаходяться матеріальні цінності державного матеріального резерву, які є державною власністю та перебувають в оперативному управлінні Позивача. Факт знаходження на відповідальному зберіганні у Відповідача матеріальних цінностей державного резерву встановлено рішенням господарського суду від 21.01.2003 року у справі № 31/452.
Південним КРВ КРУ Держкомрезерву України 17.11.2005 року була проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні у Відповідача, на підставі чого складено акт.
В результаті перевірки було виявлено самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву.
Факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, на думку позивача, свідчать про неналежне виконання Відповідачем зобов'язань, передбачених ст.ст.936, 942, 949 Цивільного кодексу України та ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
За неналежне виконання зобов'язань стаття 230 Господарського Кодексу України, передбачає відповідальність у вигляді неустойки (штраф, пеня). Оскільки відповідно до ст.231 Господарського кодексу України, сплата неустойки регулюється законом, то відповідно до ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" Відповідач несе відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву передбачену п.10 даної статті.
Згідно п.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
Листом Міністерства економіки України від 28.01.2004 року № 53-10/108 дозволено Держкомрезерву України при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку. Відповідно до п.21 "Порядку формування розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Позивачем виходячи з оптових цін, що діють на час закладання або відпуску кон'юктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.
Отже ціни встановлюються Позивачем самостійно виходячи з ринкових цін. В даному випадку ціни встановлюються на момент виявлення факту неналежного зберігання, тобто станом на 17.11.2005 року.
Вартість матеріальних цінностей державного резерву стосовно яких виявлені факти самовільного використання становить 2 252 446,81 грн.
Оскільки вартість матеріальних цінностей стосовно яких виявлені факти самовільного використання становить 2 252 446,81 грн., то 100% штрафу відповідно, становить 2 252 446,81 грн.
Станом на 27.12.2005 року самовільно відчуженні матеріальні цінності до державного резерву повернуті не були.
Пеня за період з 17.11.2005 року по 13.02.2007 року позивачем нарахована у розмірі 501 585,96 грн.
Пеня нарахована відповідно до п.16 ст.14 Закону України "про державний матеріальний резерв", яким передбачено, що розмір пені, передбачений пунктом 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.
В судовому засіданні позовні вимоги державного комітету України з державного матеріального резерву підтримані його представником за довіреністю, який просить позов задовольнити на підставі наданих доказів.
Відповідач - ВАТ "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" позов не визнав, про що повідомив у відзиві на позов та через свого представника у судовому засіданні, стверджуючи про відсутність між сторонами договірних зобов'язань щодо відповідального зберігання зерна.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, з'ясувавши правовідносини сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись до господарського суду, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачу на договірній основі були передані на зберігання матеріальні цінності. Але даний договір не був приєднаний до матеріалів позову, а при розгляді справи він також не був пред'явлений для огляду і оцінки судом (а.с.2-5).
В акті від 17.11.2005 року складеному на підставі службового завдання (припис від 28.10.2005р. № 535п) начальником контрольно-ревізійного відділу південного регіону Державного комітету України з державного матеріального резерву Олішевським В.Г., також відображено, що договір на відповідальне зберігання зерна держрезерву між підприємством (ВАТ "Сірогозький комбінат хлібопродуктів) та Держкомрезервом, відсутній (а.с.10-14).
Позивач посилаючись як на доказ факту знаходження на відповідальному зберіганні відповідача матеріальних цінностей - рішення господарського суду від 21.01.2003 року, не вказав у позові, який саме суд виніс це рішення, а також не залучив цей документ до позову, а після, при розгляді справи не пред'явив цей процесуальний документ суду.
Як свідчить акт від 17.11.2005 року, ВАТ "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" на складений акт надав свої заперечення від 21.11.2005 року, які позивач також не залучив до позову і не надав їх для огляду і оцінки суду.
В той же час, як з'ясовано судом, 31.05.2002 року рішенням Господарського суду м. Київ по справі № 31/141 визнано недійсним договір від 01.08.1999 року про відповідальне зберігання зерна. Таким чином, визнання судом договору не дійсним встановлено той факт, що між ВАТ "Сірогозький КХП" та Держкомрезервом не виникли жодні правові наслідки, які дають можливість Держкомрезерву робити заяву про надання зерну, яке знаходилось на ВАТ "Сірогозький КХП" статусу державних матеріальних ресурсів,
Згідно ст.59 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963р.) яка діяла на момент розгляду справи, угода вважається не дійсною з моменту її виконання, тобто договір відповідального зберігання є не дійсним з 01.08.1999 року.
ВАТ "Сірогозький КХП" неодноразово звертався до Держрезерву з проханням вивезти зерно, або привезти свої відношення у відповідність до законодавства, тобто укласти належний договір. Але питання не вирішувалось, незважаючи на те, що ВАТ "Сірогозький КХП", як суб'єкт господарювання, щоденно ніс втрати, які були викликані знаходженням зерна на складах ВАТ "Сірогозький КХП". З метою захисту своїх економічних інтересів ВАТ "Сірогозький КХП" звернувся до суду з позовом про стягнення суми витрат, які ним були понесені.
21.01.2003 року по справі № 31/452 Господарський суд м.Києва за позовом ВАТ "Сірогозький КХП" до Держрезерву постановив рішення, яким стягнув з Держкомрезерву на користь ВАТ "Сірогозький КХП" 1 211 857,00 грн.
Таким чином, ВАТ "Сірогозький КХП" набув статусу кредитора по відношенню до Держкомрезерву, що було підтверджено рішенням суду.
У зв'язку з тим, що Держрезерв систематично ухилявся від виконання рішення суду та керуючись ст.594 ЦК України (в редакції 2004 року) ВАТ "Сірогозький КХП" використав своє право притримання зерна, про що сповістив Держрезерв (повідомлення про при тримання № 167 від 17.06.2005 року; вимога № 168 від 17.06.2005 року, а також оголошення про публічні торги в газеті "Наддніпрянська правда" за 22.07.2005р.). Також останньому було надано строк для сплати встановленої судом заборгованості. Незважаючи на це, Держкомрезерв проігнорував вимоги ВАТ "Сірогозький КХП".
Керуючись ст.597 ЦК України ВАТ "Сірогозький КХП" задовольнив свої вимоги за рахунок реалізації зерна на публічних торгах (біржові контракти Київської агропромислової біржі № 87, 88, 89 від 22.08.2005 року додаються).
Таким чином, ВАТ "Сірогозький КХП" здійснив не самовільне відчуження зерна, а задовольнив за рахунок зерна свої грошові (майнові) вимоги, підтверджені рішенням суду, до Держрезерву.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ "Сірогозький комбінат хлібопродуктів" безпідставними, необґрунтованими і незаконними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі суд відносить за рахунок позивача.
На підставні викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву - відмовити.
2. Рішення направити сторонам по справі.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя С.В.Скобєлкін
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 04.05.2007р.