ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 903/581/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,

суддів:Губенко Н.М.,

Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2016

та на ухвалугосподарського суду Волинської області від 18.10.2016

у справі№ 903/581/15 господарського суду Волинської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

до1. Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд";

прозвернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Свистун С.Я.,

- ПрАТ "Сільпо Рітейл" Мишакова Ю.А.,

- ТОВ "Фоззі-Фуд" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.10.2016 у справі № 903/581/15 (судді: Шум М.С., Якушева І.О., Гарбар І.О.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (судді: Юрчук М.І., Крейбух О.Г., Дужич С.П.), провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішеннями господарського суду Київської області у справах №№911/729/15, 911/726/15, 911/724/15.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіна Марина Анатоліївна, не погоджуючись із прийнятими у даній справі ухвалою та постановою, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати і винести нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Від представника відповідача 1 до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків її розгляду.

Суд касаційної інстанції, розглянувши вказане клопотання, не знайшов підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи може бути відкладено у випадках, перелік яких наведений у вказаній нормі і серед яких відсутня така обставина, як намагання сторін "вирішення спору шляхом мирного врегулювання".

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення суду, який розглядає іншу справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога про звернення стягнення на майно відповідача 1 як майнового поручителя в рахунок погашення заборгованості відповідача 2 перед позивачем за кредитними договорами №131, №113, №140, в той час, як предметом спорів у справах до вирішення яких зупинено провадження у даній справі, є стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами, до того ж, у всіх трьох справах призначено судово-економічну експертизу для визначення розміру заборгованості за кожним з вказаних кредитних договорів. Отже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки право звернення на іпотеку є похідним від основного зобов'язання, при задоволенні позову про звернення стягнення на іпотечне майно суд зобов'язаний вказувати загальний розмір заборгованості за основним зобов'язанням, в рахунок якої звертається стягнення, тому, без встановлення дійсного розміру основного зобов'язання, в тому числі й невиконаного, який (розмір) встановлюється у вказаних справах в тому числі шляхом призначення відповідних експертиз, не видається можливим вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у даній справі. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що обставини, встановлені господарськими судами при розгляді справ №№911/729/15, 911/726/15, 911/724/15, можуть реально вплинути на вирішення питання щодо правовідносин сторін у даній справі, на подання та оцінку доказів в ній, в тому числі, й щодо розміру заборгованості, в рахунок якої звертається стягнення у даній справі.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не наведено підстав зупинення провадження у даній справі, спростовується змістом оскаржуваних судових актів, в тому числі, мотивувальною частиною постанови суду апеляційної інстанції, який (суд), в силу ст.ст. 86 та 101 ГПК України, повніше, обґрунтованіше та детальніше навів підстави необхідності такого зупинення.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про навмисне затягування судами попередніх інстанцій строків розгляду справи шляхом зупинення провадження у даній справі до розгляду інших справ, оскільки, перш за все, судове рішення має бути справедливим, а тому, зупинення провадження до розгляду справ, в яких встановлюється дійсний розмір заборгованості в рахунок якої звертається стягнення на майно у даній справі, в силу наведеного, є підставним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу прийнятих ними судових рішень, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та ухвалу господарського суду Волинської області від 18.10.2016 у справі № 903/581/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

Л.Б. Іванова