ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 травня 2009 р. м. Чернівці Справа № 2а-19/09/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання: Гордеєвій О.Б.
за участю сторін:
від позивача - представника Управління Пенсійного Фонду України у Путильському районі Чернівецької області ОСОБА_1. (довіреність НОМЕР_1від 19.01.2009 р.);
від відповідача -не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України у Путильському районі Чернівецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, фінансової санкції,-
ВСТАНОВИВ:
Управління пенсійного фонду України у Путильському районі Чернівецької області звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу та фінансової санкції у розмірі 576,24 грн.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується борг в сумі 576,24 грн., який виник у зв'язку з порушенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5.3.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Оскільки заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості.
Відповідач проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що на час розгляду адміністративної справи в суді у державної виконавчої служби у Путильському районі мається на виконанні виконавчі документи по стягненню з неї спірної суми. Вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій НОМЕР_3 та № НОМЕР_4від 16.06.2006 р. винесені не уповноваженою на те особою.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання 28 травня 2009 року вдруге не з'явився, явку представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою про зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Не з'явлення у судове засідання відповідача згідно ст. 128 КАС України не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Проведеною 16.06.2006 р. перевіркою сум страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 встановлено порушення вимог ч.1 ст. 19, п.п. 2. п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5.3.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція). За результатами перевірки складено акт НОМЕР_2та встановлено суму доплати у розмірі 154,24 грн.
Крім того, за порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5.3.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1 відповідачу актом № 132 від 16.06.2006 р. донараховано 240,00 грн. за неподання розрахунку сум страхових внесків за 2005 рік.
За вказані порушення рішеннями від 16.06.2006 р. НОМЕР_3 та № НОМЕР_4до відповідача було застосовано фінансові санкції у розмірі 170,00 грн. та 12 грн.
Рішення про застосування штрафних санкцій відповідач не оскаржував, борг самостійно не сплатив.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Згідно ст. ст. 1 та 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон № 1058-ІV) страхувальниками є, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5.3.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1 розрахунок страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожен місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць, у якому платник мав чистий дохід, на 32 відсотки.
Пункт 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язує страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до 5.3.3. Інструкції страхові внески платниками сплачуються до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач не подав розрахунок сум страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування у строки, визначені законодавством та не сплатив страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом, зокрема для відповідача, є календарний місяць.
Згідно з ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Судом з достовірністю встановлено наявність з боку відповідача порушень вимог «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи відповідача про знаходження у провадженні органів державної виконавчої служби примусового стягнення спірної суми спростовуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема постановою про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2009 р. (а.с. 42).
Також відповідач стверджував, що рішення про застосування штрафних санкцій НОМЕР_3 та НОМЕР_4від 16.06.2006 р. винесені не уповноваженою на те особою ОСОБА_3Однак дане твердження відповідача є хибним, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_3згідно наказу № 11-10 від 10.05.2006 р. призначена на посаду начальника Управлінням пенсійного фонду України у Путильському районі Чернівецької області, а тому була наділена повноваженнями виносити рішення про застосування штрафних санкцій.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним недоїмки.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 71, 86, 94, 158, 160 - 163, 167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю..
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь Управління пенсійного фонду України у Путильському районі Чернівецької області заборгованість у розмірі 576,24 грн.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 02 червня 2009 р.
Суддя В.К. Левицький