ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
06.10.2009 | Справа №2-23/5000-2009 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», м.Сімферополь
До відповідача Підсобного господарства «Ялтинське» Управління справами Верховної ради України, с. Комсомольське, м. Сімферополь
про стягнення 2 058,96 грн.
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Шульга О.А. – представник, довіреність № 01.05.174 від 18.03.2008р.
Від відповідача – Верещак М.В. – представник, довіреність б/н від 22.01.2009р.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 2 058,96 грн. заборгованості за договором. Також просить накласти арешт на грошові кошти та на майно Підсобного господарства «Ялтинське» Управління справами Верховної ради України у розмірі позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача визнав борг.
Розглянув матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
Встановив :
01.11.2002р. Відкрите Акціонерне Товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (виконавець) та Підсобне господарство «Ялтинське» Управління справами Верховної ради України (замовник) уклали договір №14.03-43/169.17.3.Д.2002р. (далі договір) відповідно до якого аеропорт надає Підсобному господарству «Ялтинське» послуги зв’язку.
Предметом за п.1.1. даного договору було надання послуг зв’язку основних телефонних номерів 29-56-06, 29-58-35, 29-51-54, 29-59-26, 29-59-27, 29-59-25, паралельних телефонних номерів 29-56-06, 29-59-25 та міжміські переговори по факту показаних послуг.
Відповідно до пункту 6.1 – строк дії договору з 01.11.2002р. по 31.12.2003р. Умови договору зберігають силу впродовж усього строку дії.
Згідно п.5.1 договору оплата за користування телефонним зв’язком включає в себе абонентську плату та плату за послуги, які надаються.
Відповідно до п.5.2 Аеропорт до 5 числа місяця наступного за звітним, виписує рахунок на суму наданих послуг. Абонент до 10 числа місяця наступного за звітним, оплачує суму за наданні йому послуги на основі рахунку та додатку №1, доповненнями та змінами, діючими на даний момент.
Свої обов’язки за договором позивач виконує повністю.
Факт виконання позивачем зобов’язань за договором, підтверджується актом прийому – здачі виконаних робіт (послуг) від 30.11.2008р. та актом прийому – здачі виконаних робіт (послуг) від 31.12.2008р.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У порушення послуг договору Підсобне Господарство «Ялтинське» Управління справами Верховної ради України не своєчасно оплачує суму за послуги зв’язку на підставі рахунків (а.с.24-38).
По цій причині, заборгованість за надані послуги за період з 14.10.2008р. по 14.08.2009р. залишається непогашеною у сумі 2 058,96 грн.
14.08.2009р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія про сплату боргу.
Листом від 28.08.2009р. відповідач визнав боргу у розмірі 2058,96грн.
Таким чином позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає як один із заходів забезпечення позову, накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.
Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб.
Заявник повинен обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Позивач не довів факту неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, а також не обґрунтував необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача. Тому суд, з огляду на вищевикладене, вважає вимогу позивача про забезпечення позову не обґрунтованою, передчасною та відмовляє позивачу в її задоволенні.
Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що згідно п. 4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.49 ГПК України.
Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 06.10.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 12.10.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Підсобного господарства «Ялтинське» Управління справами Верховної ради України (95494, м. Сімферополь , с. Комсомольське, вул. Зелена, 50, рахунок 26002134165001 у філії ВАТ «МКБ» «КРД», м. Сімферополь, МФО 384685) на користь Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (95491, м. Сімферополь, пл. Аеропорту, 15 (рахунок 26009301069101 у філії АБ «Південний», м. Сімферополь, МФО 384652, ЗКПО 01130621) 2058,96 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.