1Справа № 335/9122/16-ц 2/335/193/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Ведмедьової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача, вказавши в обґрунтування позову наступне. Позивач є власником земельної ділянки площею 273 кв.м. та частини домоволодіння за адресою: м.Запоріжжя, пр. Рудний,7. Сусідня земельна ділянка, площею 273 кв.м. за тією ж адресою виділена у користування Відповідачу, який є власником іншої частини домоволодіння за цією ж адресою. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 04.03.2008 року сторонам передано у власність у тому числі по 1\2 частині водопроводу, до складу якого входить колодязь водомірного вузла № 2.

У зв’язку з появою тріщин на стіні та фундаменті належного Позивачу будинку, вона звернулась до фахівців з метою встановлення причин появи цих тріщин та згідно консультативного висновку ТОВ «Настрой», оскільки конструкція водопроводу, що належить сторонам не має гідроізоляції і він розташований близько від житлового будинку, то вода, котра в ньому накопичується, просочуючись у ґрунт, може змочувати підвалини фундаменту будинку. Конструкція колодязя виконана без гідроізоляції водопостачальних комунікацій.

Також згідно висновку виконати перекладку труб у захисні канали з обов’язковим випуском аварійних вод у контрольні колодязі, а також перенести колодязь на відстань від фундаменту будівлі більш, ніж на 5 метрів є недоцільним. Враховуючи, що колодязь не має захисту від проникнення води, то за умови посадочних ґрунтів площадки, замочування підвалин фундаменту через несправність колодязя та виконаного з порушенням будівельних норм, може призвести до нерівномірних просідань фундаменту біля будинку і , як наслідок - до пошкодження та деформації будівельних конструкцій, які безпосередньо спираються на фундамент.

Крім того, колодязь водомірного вузла № 2 побудований з порушенням Державних будівельних норм 360-92, а саме: він знаходиться ближче, ніж за 5 метрів від фундаменту будинку.

З метою запобігти зазначеним вище негативним наслідкам, позивач мала намір здійснити демонтаж колодязя, проте відповідач добровільно демонтувати не функціонуючий колодязь водомірного вузла № 2 не бажає. Тому позивач звернулась до суду та просить усунути перешкоди у користуванні власністю – 43/200 частки у праві власності на будинковолодіння № 7 по пров. Рудному у м.Запоріжжя, шляхом зобов’язання ОСОБА_2 демонтувати 1/2 колодязя водомірного вузла № 2, розташованого за зазначеною адресою.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов на підставах викладених у ньому, просять задовольнити позов у повному обсязі. Також просять суд врахувати Висновок № ОС-60 будівельно- технічного дослідження від 30.12.2016 року, згідно з яким, з огляду на те, що колодязь не має водонепроникного захисту, то за умови просадочних ґрунтів майданчика, замочування основи фундаменту через несправності колодязя, який розташований з порушенням будівельних норм, може призводити до нерівномірного осідання фундаменту поруч розташованого житлового будинку ( має місце пошкодження цоколя будівлі в даний момент) і як наслідок – до пошкодження і деформації будівельних конструкцій безпосередньо спираються на фундамент (утворення тріщин в кладці стін, фундаменті. Зсув конструкцій і з майданчика обпирання і т.д.)

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував на підставах, викладених у письмових запереченнях та поясненнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог та заперечень, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками земельної ділянки та домоволодіння за адресою: м.Запоріжжя, пер.Рудний, 7

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 04.03.202008 року, яке набрало законної сили, виділено в натурі з визнанням права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1\2 частині водопроводу на їх 43\200 частки у праві власності на будинковолодіння № 7 по пров. Рудному у м.Запоріжжя.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Нормами ст. ст. 103-104, 152 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати: - припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може привести до шкідливого впливу на здоров'я людей, на повітря, земельні ділянки та інше; - усунення будь-яких порушень їх прав на землю і відшкодування завданих збитків, також вони повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Як роз’яснено в п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на даний час колодязь водомірного вузла № 2 не виконує свого функціонального призначення для будинковолодіння. Проте, ці доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наступним.

При розгляді справи встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області від 18.10.2016 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 19.05.2016 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов’язання КП «Водоканал» припинити постачання питної води ОСОБА_2 за адресою: м.Запоріжжя, пров. Рудний, 7 відмовлено.

На виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 18.10.2016 року, 02.11.2016 року відновлено постачання питної води ОСОБА_2 за адресою: м.Запоріжжя, пров. Рудний, буд.7, що підтверджується листом КП «Водоканал» від 10.11.2016 року № В-507/01-13.

Також на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачем надано консультативний висновок ТОВ «Настрой» відповідно до якого: відповідно до будівельних норм, виконати перекладку труб у захисні канали з обов’язковим випуском аварійних вод у контрольні колодязі, а також перенести колодязь на відстань від фундаменту будівлі більш, ніж на 5 метрів є недоцільним. Враховуючи, що колодязь не має захисту від проникнення води, то за умови просадочних ґрунтів площадки, замочування підвалин фундаменту через несправність колодязя та виконаного з порушенням будівельних норм може призвести до нерівномірних просідань фундаменту поруч розташованого житлового будинку № 7 і як наслідок - до пошкодження та деформації будівельних конструкцій, які безпосередньо спираються на фундамент.

Крім того, позивачем надано висновок № ОС-60 будівельно-технічного дослідження від 30.12.2016 року, згідно висновків якого, з огляду на те, що колодязь не має водонепроникного захисту, то за умови просадочних ґрунтів майданчика, замочування основи фундаменту через несправності колодязя, який розташований з порушенням будівельних норм, може призводити до нерівномірного осідання фундаменту поруч розташованого житлового будинку (має місце пошкодження цоколя будівлі будинку в даний момент) і як наслідок – до пошкодження і деформації будівельних конструкцій безпосередньо впираються на фундамент (утворення тріщин в кладці стін, фундаменті. Зсув конструкцій і з майданчика обпирання і т.д.)

Суд не бере до уваги зазначені висновки в якості доказів обставин, на які посилається позивач з наступних підстав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 59 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно роз’яснень, які містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року № 5, висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України “Про судову експертизу”, і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз’яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Під час судового розгляду сторонами не заявлено клопотань про проведення експертизи для з'ясування обставин справи. Надані позивачем висновки спеціалістів не містять даних, на підставі яких можливо дійти висновку про наявність небезпеки порушення права власності позивача зі сторони відповідача.

Обставини щодо невідповідності розташування водомірного вузла вимогам ДБН були предметом розгляду при вирішенні Апеляційним судом Запорізької області справи за позовом ОСОБА_1 до КП «Водоканал», ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії та встановлені рішенням від 18.10.2016 року, яке набрало законної сили, тому відповідно до ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Враховуючи, що позивачем не надано допустимих та належних доказів на підтвердження обставин щодо порушення відповідачем її прав, як власника земельної ділянки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.В. Калюжна