ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1254/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Гава О.О.;

представників позивача - Шабаліної М.В., Щедрова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ» (далі - ТОВ «ЕВЕРІ») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївської області в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 16 січня 2016 року за № 000092202, яким збільшено податок на прибуток за основним платежем на суму 2 405 138,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 202 549,40 грн.;

- від 16 січня 2016 року за № 0000082202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 104 921,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 26 230,00 грн.;

від 01 червня 2016 року за № 0004651401, яким збільшено податкове зобов'язання податку на додану вартість на суму 119 279,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 29 820 грн.;

від 18 березня 2016 року за № 0000132200, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 180 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 45 грн.

Зменшення суми позову, заявленого товариством, відбулося у зв'язку з відмовою від частини вимог, які стосувалися нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань за операціями з ТОВ «ВЕКТОР АРТ».

В обґрунтування позову зазначено про те, що для цілей оподаткування ТОВ «ЕВЕРІ» на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, належним чином вело облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань.

Позивач наголошує на тому, що контролюючий орган, проігнорувавши наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зробив протиправні висновки про заниження товариством податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними та частково скасував податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2016 року за № 0000092202 на суму 2 405 138,00 грн. основного зобов'язання та 1 202 569,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 01 червня 2016 року за №0004651401 на суму 119 279,00 грн. основного зобов'язання та 29 820,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

До того ж, визнано судом протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2016 року за № 0000082202 та від 18 березня 2016 року за № 000132200.

У ході судового розгляду, судом першої інстанції, у зв'язку з реорганізацією територіальних органів ДФС у Миколаївській області, була проведена заміна відповідача у справі, замість ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області у справу вступила ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва).

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Представники позивача вважали рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основними видами діяльності ТОВ «ЕВЕРІ» згідно довідки ЄДРПОУ є: транспортне оброблення вантажів, оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин, надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна, складське господарство.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЕВЕРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва склало акт від 29 грудня 2015 року №1851/14-04-22-02/34437753.

У висновках цього акта зазначається про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134 ст.134, п.138.1,п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 406 783,00 грн.

Встановлено також актом перевірки порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що стало підставою заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 162 728,00 грн.

Недотримання позивачем вимог п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України потягло за собою завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 104 921,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 16 січня 2016 року № 0000092202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 406 783,00 грн. та застосовано 1 203 392,00 грн. штрафних санкцій;

- від 16 січня 2016 року № 0000082202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 104 921,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000132200 від 18 березня 2016 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 180 грн. та 45 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004651401 від 01 червня 2016 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 121 107,00 грн. та застосовано 30 277,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У ході проведення перевірки податковою інспекцією встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» щодо придбання гороху та люпину, а також придбання позивачем у ТОВ «ЮГЕКОТОП» комісійних послуг з продажу товару, виписаного ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за січень-березень 2013 року не мали реального характеру.

Такий висновок зроблений на підставі того, що не підтверджується зв'язок, здійснених ТОВ «ЕВЕРІ» витрат, з його господарською діяльністю.

Окрім того, підставою для такого висновку стали результати позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» щодо взаємовідносин між ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» та іншими контрагентами.

Не мали реального характеру, за ствердженням податкової інспекції, також операції позивача з ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО - ГАЗОВА КОМПАНІЯ», ТОВ Фірма «КОНТУР - КОНТАКТ», ТОВ «УКРСПЕЦМОНТАЖБУД - 8» та ТОВ «ПОЖСЕРВІС», оскільки існують акти податкових інспекцій про неможливість проведення щодо цих товариств зустрічної звірки.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП» зроблено відповідачем, зокрема, на підставі пояснень органам досудового слідства посадової особи ТОВ «НЕРАСОФТ» щодо формування ним податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП».

Також, контролюючий орган вважав, що господарські операції між ТОВ «ЕВЕРІ» та ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП» не підтверджуються, якщо враховувати реальний час на їх здійснення, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та транспортних засобів, які необхідні для здійснення діяльності.

Заперечує податкова інспекція і проти того, що між ТОВ «ЕВЕРІ» та ТОВ «САНОЛІЯ» був укладений договір відступлення права вимоги, зазначаючи, що між сторонами був укладений договір факторингу, оскільки ТОВ «ЕВЕРІ» відступило право вимагати грошовій борг іншій стороні за визначену плату, а тому в даному випадку, ТОВ «САНОЛІЯ» виступило як фактор.

Оскільки ТОВ «САНОЛІЯ» не є фінансовою установою, зазначена операція, на думку контролюючого органу, спричинила зменшення об'єкту оподаткування податку на прибуток ТОВ «ЕВЕРІ».

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що дослідженні в ході судового засіданні первинні документи позивача свідчать, що угоди, які були укладені між позивачем та ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП», ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО - ГАЗОВА КОМПАНІЯ», ТОВ Фірма «КОНТУР - КОНТАКТ», ТОВ «УКРСПЕЦМОНТАЖБУД - 8», ТОВ «ПОЖСЕРВІС - МИКОЛАЇВ», ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» ,ТОВ «ЮГЕКОТОП» спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар та послуги, які придбавалися позивачем, притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат за результатами господарської діяльності з контрагентами, зазначеними в акті перевірки є правомірним.

Погоджуючись з правовою позицією позивача щодо правомірності укладення ним договору відступлення права вимоги та протиправності донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, всупереч ст.71 КАС України, не довів обставин, що спірний договір про відступлення права вимоги є договором факторингу, а також що ТОВ «САНОЛІЯ» повинна бути фінансовою установою та мати ліцензію.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва встановило завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму - 13 079 675,00 грн. та завищення задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 267 649,00 грн.

Утім, як правильно зазначено судом першої інстанції, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Водночас, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання також зобов'язаний надати докази проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Так, по контрагентам позивача: ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО - ГАЗОВА КОМПАНІЯ», ТОВ Фірма «КОНТУР - КОНТАКТ», ТОВ «УКРСПЕЦМОНТАЖБУД - 8» та ТОВ «ПОЖСЕРВІС - МИКОЛАЇВ» відповідач зробив висновок про нереальність укладених між ними угод, оскільки актами перевірки цих контрагентів зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з незнаходженням за місцем реєстрації. Інших підстав для визнання цих угод нереальними відповідач не зазначає.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що господарські операції, зокрема, між позивачем та ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО - ГАЗОВА КОМПАНІЯ» відбувалися у 2012 році а акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО - ГАЗОВА КОМПАНІЯ» був складений 12 серпня 2014 року і йому було встановлено стан - 8 (відсутність за місцем знаходження).

Для підтвердження свої доводів позивачем надані до податкової перевірки первинні документи, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Так, до перевірки було надано (т.2 а.с.61-83):

- договір поставки природного газу від 28 листопада 2012 року № П/12-236, укладеного між ТОВ «УКРАЇНСЬКА НАФТО - ГАЗОВА КОМПАНІЯ» та позивачем;

- додаткова угода № 1 від 27 грудня 2012 року до договору купівлі-продажу природного газу від 28 листопада 2012 року;

- податкові накладні № 275 від 21 січня 2013 року, № 502 від 30 січня 2013 року, № 134 від 13 лютого 2013 року, № 587 від 31 березня 2013 року, № 109 від 11 квітня 2013 року, № 427 від 30 квітня 2013 року;

- акти приймання від 31 січня 2013 року, 28 лютого 2013 року, 31 березня 2013 року, 30 квітня 2013 року;

- виписки банку про оплату природного газу.

Заперечуючи надання ТОВ Фірма «КОНТУР - КОНТАКТ» позивачу послуг з виконання електромонтажних робіт, податкова інспекція посилається на те, що у грудні 2013 року був здійснений вихід посадових осіб фіскальної служби за адресою ТОВ Фірма «КОНТУР - КОНТАКТ» для проведення позапланової перевірки, але за юридичною адресою товариство було відсутнє, тому був направлений запит до оперативного управління ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва для встановлення місцезнаходження платника податків.

Наступна підстава для висновку про нереальність господарської операції між вказаними суб'єктами господарювання є те, що у звітності за формою 1-ДФ, яка була подана ТОВ Фірма «КОНТУР - КОНТАКТ» за ІІІ квартал 2013 року, на підприємстві працювала одна особа.

Позивач, обґрунтовуючи свої доводи щодо реального отримання електромонтажних послуг на своїх об'єктах, які знаходяться на території морського перевантажувального терміналу, надав наступні первинні документи (т.2 а.с.84-168):

- договір № 103 від 30 листопада 2012 року з ТОВ Фірма «КОНТУР - КОНТАКТ» на виконання монтажних робіт;

- договір № 33 від 14 травня 2013 року на виконання робіт;

- договір № 6 від 22 січня 2013 року на виконання електрообладнання;

- договір № 7 від 24 січня 2013 року на монтаж і підключення датчиків РКС;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3),

- акти прийому виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2);

- податкові накладні;

- банківські виписки.

Надані до податкової перевірки журнали-ордери свідчать, що вартість вказаних робіт ТОВ «ЕВЕРІ» віднесено на збільшення вартості основних засобів.

Наступним контрагентом, за яким не визнається реальність господарських операцій, є ТОВ «УКРСПЕЦМОНТАЖБУД - 8».

25 березня 2014 року був складений акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКРСПЕЦМОНТАЖБУД - 8» з питань правомірності формування податкового кредиту за квітень - червень 2013 року, листопад, грудень 2013 року та податкових зобов'язань та доходів, що враховані при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток за певним переліком контрагентів. Позивач і в цьому переліку відсутній.

У зв'язку з незнаходженням ТОВ «УКРСПЕЦМОНТАЖБУД - 8» за місцем реєстрації, направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Мотивуючи свій висновок щодо невизнання отримання позивачем від ТОВ «УКРСПЕЦМОНТАЖБУД - 8» послуг з реконструкції котельної, контролюючий орган послався на ненадання ТОВ «УКРСПЕЦМОНТАЖБУД - 8» до перевірки відповідних документів.

Водночас, такі документи контролюючому органу були надані позивачем, а саме:

- договір на виконання підрядних робіт №1258 від 29 травня 2013 року;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3);

- акт прийому виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2);

- податкові накладні;

- банківські виписки.

Надані до податкової перевірки журнали-ордери свідчать, що вартість вказаних робіт ТОВ «ЕВЕРІ» віднесено на збільшення вартості основних засобів.

На підтвердження виконання протипожежних робіт ТОВ «ПОЖСЕРВІС - МИКОЛАЇВ», яке також має стан 9 (направлено 06 серпня 2014 року повідомлення про відсутність за місцезнаходження) позивач надав наступні документи.

Між позивачем та ТОВ «ПОЖСЕРВІС - МИКОЛАЇВ» 27 січня 2014 року був укладений договір на виконання робіт протипожежного призначення на об'єкті «Комплекс по зберіганню та перевантаженню рослинних олій» на загальну суму 159 726,00 грн.

На виконання договору контролюючому органу надано акти здачі-приймання наданих послуг, податкові накладні та рахунки на оплату.

У листопаді - грудні 2013 року позивач отримував від ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП» послуги транспортно-експедиційного обслуговування на підставі договору №12/04-12 від 01 квітня 2012 року та додаткової угоди № 1 від 24 липня 2012 року до цього договору.

Даний договір регулював взаємовідносини щодо виконання і організації Експедитором, в особі ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП», за дорученням Замовника, в особі ТОВ «ЕВЕРІ», робіт сертифікації, відвантаження і транспортно-експедиторського обслуговування наливних вантажів, які відвантажуються через ДП «Миколаївській Морський Торговий Порт».

Ці послуги включали у себе обов'язки по оформленню товаросупровідних документів та сертифікатів, проходженню необхідних митних процедур щодо вантажу Замовника, який відвантажується через порт.

Також позивачем укладено з ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП» договір-доручення з організації процесу подачі/прибирання/ з/д цистерн № 11/04-12 від 01 квітня 2012 року.

Заперечуючи проти реальності цих угод, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва посилається на акт № 877/14-04-22-05/36622412 від 29 липня 2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 02 квітня 2015 року, яким встановлено порушення Податкового кодексу України.

Із змісту цього акта вбачається, що ТОВ «НИКА ТРАНС ГРУП» мало у період жовтня 2013 року по січень 2014 року господарські взаємовідносини з ТОВ «НЕРАСОФТ», по керівнику якого є вирок щодо його пособництва у фіктивному підприємництві.

Разом з тим, для підтвердження отримання послуг на транспортно-експедиторське обслуговування позивачем контролюючому органу було надано:

- акти надання послуг, податкові накладні та банківські виписки на оплату послуг (т.2 а.с.169-225, т.3 а.с.3-54).

Погоджуючись з тим, що у позивача є в наявності всі первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання послуги, контролюючий орган, без законодавчо визначених для цього підстав, робить висновок, що не встановлено факту реальності здійснення операції.

Апелянт стверджує, що за період січня - березня 2013 року позивачем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, при отриманні від ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» товару та при отриманні від ТОВ «ЮГЕКОТОП» послуг. Зазначене завищення, податкова інспекція пояснює тим, що не встановлено фактичне використання послуг та товару у господарській діяльності.

Головним доказом такого висновку слугує акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕВЕРІ» від 28 травня 2013 року за № 1588/22-100/34437753, де предметом перевірки був період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року.

Посадовими особами контролюючого органу досліджувався договір від 12 липня 2012 року за № 12-07-12, відповідно до умов якого, ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» поставило на адресу позивача горох та люпин.

Придбаний у ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» горох та люпин, позивач передав на комісію ТОВ «ЮГЕКОТОП», згідно договору комісії від 12 липня 2012 року № 1207К.

В подальшому, ТОВ «ЮГЕКОТОП» реалізовано переданий на комісію товар Компанії «OREXIM LIMITED» (Великобританія) по контракту від 16 липня 2012 року № 0429/12, що підтверджується звітом Комісіонера перед Комітентом від 28 березня 2013 року.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів в процесі проведення попередньої та цієї податкової перевірки було надано: договір на поставку товару, специфікації до нього, податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі, накладні на корегування, сертифікати якості товару, сертифікати радіологічного контролю, а також митні документи, що свідчить про реальність здійснення господарської операції та підтверджує факт вивезення гороху та люпину за межі території України (т.1 а.с.148-237, т.2 а.с.1-60).

Слід зазначити, що податкові повідомлення-рішення, які були прийняті за результатами позапланової перевірки від 28 травня 2013 року були предметом судового оскарження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, яке набрало чинності, встановлено, що ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» підтвердило первинною документацією ланцюг від придбання товару до його зберігання.

Підтверджено також і перевезення товару від ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» до ТОВ «ЕВЕРІ» (копії ТТН знаходяться в 4 томі).

Необхідність залучення ТОВ «ЮГЕКОТОП» в якості комісіонера, за ствердженням позивача, була обумовлена тим, що на час придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» він не мав досвіду з продажу на зовнішніх ринках гороху та люпину, а тому був зацікавлений у використанні досвіду іншого суб'єкта господарювання.

На виконання умов договору комісії ТОВ «ЮГЕКОТОП» від свого імені укладав договори з митними брокерами на здійснення митного оформлення вантажів, агентські договори, договори з експедиторами на відвантаження та перевезення товару зі складів до порту і з порту на борт судна.

Виходячи з положень ст. ст. 43 та 44 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, вільно вибирати види підприємницької діяльності та самостійно формувати програми діяльності, вибирати постачальників і споживачів продукції, що виробляється, тому в даному випадку, колегія суддів не вбачає з боку позивача будь-якого порушення.

Спірним між сторонами даного позову є також питання щодо правової природи укладеного договору між ТОВ «ЕВЕРІ» та ТОВ «САНОЛІЯ».

Так, 21 квітня 2014 року між ТОВ «ЕВЕРІ» (Первісний кредитор) та ТОВ «САНОЛІЯ» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за №2104-14.

Згідно умов цього договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги що належить Первісному кредиторові і стає кредитором за додатковою угодою №1 від 03 січня 2014 року до договору купівлі-продажу №4 КП від 21 березня 2011 року, укладеному між Первісним кредитором та ТОВ «ДИЛЕН».

Загальна сума заборгованості за основним договором складає 8 000 000,00 грн., термін виконання зобов'язань боржника не наступив.

За домовленістю сторін компенсація вартості відступленого права вимоги за основним договором складає 1 000 000,00 грн.

Новий кредитор повинен перерахувати вищевказану компенсацію на рахунок Первісного кредитора протягом шести місяців з дня укладання договору.

При проведення перевірки контролюючий орган встановив наявність 100% оплати ТОВ «ЕВЕРІ» на рахунок ТОВ «ДИЛЕН» за договором купівлі-продажу 8 000 000,00 грн.

Зазначена сума була включена позивачем до складу валових витрат в податковій Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. В подальшому борг, право вимагати який передано ТОВ «САНОЛІЯ», позивач, відповідно до п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України, відніс до складу р. 06.4 ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Контролюючий орган, посилаючись на п.1 ст.1077 Цивільного кодексу України стверджує, що між сторонами мав місце договір факторингу, оскільки ТОВ «ЕВЕРІ» відступило право вимагати грошовий борг іншій стороні за визначену плату, яке виникне в майбутньому.

Тобто, ТОВ «САНОЛІЯ», виходячи з положень, викладених в ст.ст. 1077, 1078 Цивільного кодексу України, виступило як фактор, а договір укладений між товариствами є договором факторингу.

Ця операція, на думку апелянта, спричинила зменшення об'єкту оподаткування позивача з податку на прибуток.

Свої висновки про нікчемність спірного договору контролюючий орган обґрунтував відсутністю у набувача прав вимоги, відступленого позивачем, ліцензій на здійснення фінансових послуг, відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оцінюючи доводи сторін, колегія суддів погоджується з правовою позицією позивача про відсутність з їхнього боку будь-яких порушень податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року, № К/800/17433/13 надана правова оцінка вищенаведеним доводам контролюючого органу щодо нікчемності укладеного позивачем з юридичною особою, яка не є фінансовою або банківською установою, спірного договору.

Так, Вищий адміністративний суд України зазначив наступне.

«Особливості податкового обліку операцій з відступлення права вимоги регулюються пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України.

Відповідні норми не містять вимог щодо суб'єктного складу учасників операцій з відступлення права вимоги. Отже, незалежно від того, чи є учасники відповідних операцій професійними учасниками ринку фінансових послуг, оподаткування таких операцій здійснюється за однаковими правилами.

Відповідно, відсутність або наявність ліцензій не впливає на визначення правомірності відображення наслідків відповідних операцій у податковому обліку.

Необхідною умовою для визнання правочину недійсним на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та частини першої статті 207 Господарського кодексу України є завідома суперечність спірного правочину інтересам держави та суспільства.

Зазначені норми повинні застосовуватися у податкових спорах із урахуванням функцій та повноважень контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України, які покладені на них чинним законодавством.

Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України, чинною на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Виходячи з цього, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи.

В інших випадках аналіз дотримання чинного законодавства при укладенні та/або виконанні правочинів, у тому числі на предмет порушення інтересів держави, не належить до компетенції податкових органів. Зазначене стосується й оцінки відповідачем дотримання учасниками спірних господарських операцій норм законодавства про регулювання діяльності на ринку фінансових послуг.

Можливе недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування.»

Отже, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції та фактичних обставин справи, слідує висновок наступного змісту.

Оскільки спірний договір щодо відступлення права вимоги був належним чином відображений ТОВ «ЕВЕРІ» у податковому обліку, його виконання не спричинило заниження чи приховування об'єкту оподаткування у відповідній господарській операції з боку його учасників, посилання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства, зокрема того, що регулює діяльність на ринку фінансових послуг, не впливає на правильність ведення податкового обліку, а тому не може свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Крім того, для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, необхідно встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідних обставин у розглядуваній справі встановлено не було.

Зважаючи на викладене та виходячи з установлених обставин справи, відповідач не мав законних підстав для висновку про недійсність або нікчемність договору, укладеному позивачем щодо відступлення права вимоги особі, у якої не було ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку фінансових послуг.

Оскільки оцінка правомірності укладення та виконання спірного договору в розрізі законодавства, що регулює надання фінансових послуг, знаходиться поза межами предмету цього спору, є безпідставним зменшення витрат позивача у податковому обліку з податку на прибуток за операціями з відступлення права вимоги особам, які не є професійними учасниками ринку фінансових послуг.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський