Справа № 2а-3960/09
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.10.2009р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого – судді Масенко Д.Е.,
при секретарі – Філатовій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДАІ м. Луганська в особі інспектора ДПС 4 взводу Гончаренка В’ячеслава Михайловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
У грудні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши наступне.
Рішенням відповідача він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 300гр. за стоянку автомобіля на відстані менше 10 метрів до пішохідного переходу.
Позивач з зазначеним рішенням не згоден та просить його скасувати, оскільки вважає, що в його діях не було порушень ПДР України. Так, згідно п. 11.13 ПДР України він мав право перебувати саме на цьому місці для розвантаження товару, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена конкретна відстань від пішохідного переходу, в оскаржуваній постанові зазначено п.15.5 ПДР, який не має відношення до цієї події.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав відповідні пояснення.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись на ті обставини, що позивач обґрунтовано притягнутий до відповідальності, оскільки в його діях є склад правопорушення. Крім цього, зазначив, що позивача було притягнути до відповідальності за порушення п. 15.9 ПДР України але в оскаржуваній постанові це не чітко відображено оскільки на вулиці було дуже холодно.
Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до постанови серії ВВ № 009853 від 13.12.2008р. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за порушення п.п. 15.9 ПДР України та накладено стягнення у вигляді штрафу 300гр., що підтверджується копією постанови (а.с.19). Таким чином, порушень строків звернення до суду та територіальної підсудності не встановлено, оскільки постанова оскаржена до суду 05.12.2008р. (а.с.1), а позивач мешкає у Ленінському районі м. Луганська.
Як встановлено в судовому засіданні, 03.03.2009р. біля 08:35год. на вул. Шевченка м. Луганська здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від пішохідного переходу. Зазначене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.20), оглянутими в судовому засіданні речовим доказом - фотознімками та частково поясненнями самого позивача, який не оспорював того факту, що дійсно його автомобіль зображений на фотознімках наданих відповідачем.
Згідно ст. 251 КУпАП д оказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів.
З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису можуть застосовуватись як доказ по справі лише за умови їх використання при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що у цьому випадку не мало місця, оскільки відповідачем використовувався власний фотоапарат.
Однак, ст. ст. 69,79, 80 КАС України передбачають можливість застосування у якості доказу «речового доказу» яким у цьому випадку і є фотознімки скоєння правопорушення, оглянуті в судовому засіданні.
Згідно ст. 122 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнути до відповідальності за порушення п.15.9 ПДР України, який передбачає, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушень законодавства з боку відповідача при складені оскаржуваної постанови.
Посилання позивача на ті обставини, що п.11.13 ПДР України передбачено його право на зупинку для розвантаження, як і ті обставини, що в протоколі не зазначена конкретна відстань від пішохідного переходу, судом до уваги не беруться, оскільки в п.11.13 ПДР України йдеться про дозвіл руху транспортних засобів по тротуарах та пішохідних доріжках, а ні пішохідних переходах, крім того, а ні КУпАП, а ні ПДР України не передбачено обов’язок інспектора ДПС визначати конкретну відстань до пішохідного переходу.
Стосовно посилань позивача на зазначення в оскаржуваній постанові п.15.5 ПДР України, який не має відношення до обставин правопорушення суд також, не знаходить підстав для їх врахування, Так, в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (а.с.19) дійсно не чітко зазначено пункт ПДР України, який порушив позивач але в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.20), який отримав позивач, пункт ПДР України зазначено чітко - 15.9. Суд вважає такі підстави не достатніми для скасування постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19,128 КАС України, ст. ст. 251, 288, 289 КУпАП, ПДР України, суд -
постановив:
В задоволені позову ОСОБА_1 – відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: