Справа № 2а-1730/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2009 року місто Кіровське
Кіровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Христофорова Б.О.,
при секретарі Євсєєвої Ю.М.
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в місті Кіровське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоотриманої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», -
в с т а н о в и в:
20 липня 2009 року позивачка ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. В обґрунтування позову позивачка вказала, що вона віднесена до категорії дітей війни, та зазначила, що у відповідність до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але ніяких доплат до пенсії відповідач не нараховував і не сплачував, тому просила зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни починаючи з 01 січня 2007 року по теперішній час.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Надала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі його представника. Надав письмові заперечення проти позову, у яких посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів у 2006 році не впроваджувався. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни, також відповідно до вказаного Закону, підвищення пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яке відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказані зміни, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року були визнанні неконституційними, але на погляд представника відповідача вказане рішення Конституційного суду України, не тягне за собою автоматичного відновлення дії норми закону у попередньої редакції, а тому в 2008 році та в січні - квітні 2009 року позивачка отримувала доплату до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів від 28 травня 2008 року за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На підставі викладеного вище, вимоги позивачки щодо підвищення пенсії вважає незаконним, та просила суд відмовити у задоволенні позову. Також наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.
Суд, дослідивши матеріали справи і розглянувши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус «дитина війни» та знаходиться на обліку в УПФУ в місті Кіровське Донецької області, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV , який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V , дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік зупинено.
Поряд з цим, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, за період з 01 січня до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, було чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року, оскільки зупинення дії нормативного акту не дає право на його застосування.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410 гривень 06 копійок, з 1 жовтня - 415 гривень 11 копійок.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не навела поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав вона дізналась після висвітлення подій пов'язаних з ухвалення рішення Конституційним судом 09 липня 2007 року засобами масової інформації. Суд вважає, це незнання діючого законодавства, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.
Крім цього, позивачка не навела жодних пояснень, чому вона звернувся до суду лише 20 липня 2009 року, хоча з ухвалення рішення Конституційним судом України (09 липня 2007 року), яке поновлювало дію ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» пройшло більш ніж два роки
У зв'язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за 2007 рік (дата подання позову - 20 липня 2009 року).
Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких суми пенсії, не отриманні своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної підтримки.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Згідно України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993, № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22 травня 2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції до 01 січня 2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 20 липня 2008 року (з урахуванням річного строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99 КАС України).
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-VI , що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009рік" від 26 грудня 2008 року № 835-ІV було встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто у розмірі 498 гривень.
Згідно довідки, яку було надано УПФУ міста Кіровське Донецької області, позивачці починаючи з 01 січня 2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи вище наведене, суд вважає необхідним зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, позивачці, як дитині війни за період з 20 липня 2008 року по 20 липня 2009 року, з урахуванням того, що позивачка починаючи з 01 січня 2008 року отримувала підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При задоволенні позовних вимог позивачки в частин стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 01 січня по 20 липня 2009 року (дата подання позову), суд не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 71 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI"Про Державний бюджет України на 2009рік", якою Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами, оскільки для розрахунку доплати до пенсії дітям війни за прямим змістом ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" який регулює спірні правовідносини, береться розмір мінімальної пенсії за віком, а не розмір мінімальної заробітної плати, тобто, ці поняття не є тотожними.
Крім того, незважаючи на дію протягом 2008 - 2009 років постанови Кабінету Міністрів України № 5300 від 28 травня 2008 року, суд приходить до висновку, що ця постанова, як нормативний акт підзаконної дії, не може регулювати спірні правовідносини з 22 травня 2008 року по теперішній час, оскільки такі правовідносини регулюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни підлягають частковому задоволенню .
У зв'язку з тим, що судове рішення ухвалене на користь сторони, який не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, підлягають присудженню здійсненні позивачем документально підтверджені судові витрати - 3 гривні 40 копійок, з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2-15, 41-42, 99-100, 122-143, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену державну допомогу дітям війни за період з 20 липня 2008 року по 20 липня 2009 року в розмірі 30 % з урахування виплаченої з 20 липня 2008 року по 20 липня 2009 підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 (трьох) гривень 40 копійок.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 серпня 2009 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 18 серпня 2009 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: