ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року № 22а-12853/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів: Онишкевича Т.В., Обрізка І.М.,
при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на постанову господарського суду Тернопільської області від 24.07.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агропродукт» до Тернопільської митниці, за участю прокуратури Тернопільської області про визнання незаконними дій Тернопільської митниці та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід агропродукт» звернулось до суду з позовом до Тернопільської митниці про визнання незаконними дій Тернопільської митниці та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що Тернопільською митницею, на підставі пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181), прийняте податкове повідомлення-рішення № 8 від 20.05.2008р., яким ТзОВ "Захід агропродукт" визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 71060.12 грн., а також на підставі підпункту „б", пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону 2181 прийнято податкове повідомлення №11 від червня 2008р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 176269.00 грн. з яких: 117512.66 грн. за основним платежем, 58756.34 грн. за штрафними санкціями.
Підставою для прийняття податкових повідомлень є акт перевірки від 11.04.2008р., проведеної із врахуванням листа Державної митної служби України від 19.03.2008р. №11/2-15/3097-ЕП, щодо донарахування сум ввізного мита та податку на додану вартість у зв'язку з відчуженням майнових інвестицій, а саме згідно із змінами до статуту ТОВ АПК «Гідіна ЗК Україна», які зареєстровані 25.11.2006 за № 16411050003000077 в Бучацькій районній державній адміністрації, ТОВ АПК «Гідіна ЗК Україна» змінила назву на ТзОВ АПК «Захід агро продукт», де у складі учасників ТзОВ АПК «Захід агропродукт» відсутній іноземний інвестор, а тому право на майно, внесене іноземним інвестором до статутного капіталу ТзОВ АПК «Гідіна ЗК Україна», передано резиденту України ТзОВ АПК «Захід агро продукт». Оскільки, компанія - іноземний інвестор ТзОВ АПК «Гідіна ЗК Україна» втратила право власності на свою частку статутного капіталу шляхом продажу корпоративних прав резиденту України протягом 3-х років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс ТОВ АПК «Гідіна ЗК Україна», а тому на договірну вартість іноземної інвестиції (549047.17 грн.). митною службою донараховане ввізне мито ( 38516,16 грн.), визначена митна вартість інвестицій (587563,33 грн.) на яку донараховане податковим повідомленням-рішення № 11 податок на додану вартість (117512.66 грн.) та застосовано штрафні санкції в розмірі 50 відсотків (58756,34 грн.), а податковим повідомленням-рішення № 8 застосовано штрафні санкції в подвійному розмірі від ввізного мита (71060,12 грн.).
Позивач заперечує проти таких висновків митниці, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність. Просив суд врахувати, що товариством не відчужувалось майно, яке внесено як частка його іноземним інвестором - Товариством "ГІДІНА ЗК а.т. Кошіце" до статутного фонду ТзОВ АПК «Гідіна ЗК Україна» (на даний момент ТОВ «Захід агропродукт»), оскільки у відповідності до договору купівлі-продажу від 18.10.2005 року, майно не вибуло із власності та статутного фонду ТзВО АПК "Гідіна ЗК Україна", так як не відбулася реалізація частки у статутному фонді, як товару, яка тягне за собою перехід права власності від однієї юридичної особи іншій, оскільки частка в статутному фонді набуває статусу корпоративного права і не являється товаром. Також, звертає увагу на те, що спірне майно, на даний час не вибуло із статутного фонду ТОВ «Захід агропродукт", перебуває на його балансі і зміна учасників товариства не вплинула на джерело формування майна (статутного фонду) та власності товариства і, що такої думки дотримується Державна податкова адміністрація України викладеному в листі від 20.10.2004 року № 514/4/15-2410.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 24.07.2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агропродукт» задоволено.
Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач - Тернопільська митниця, подавши на неї апеляційну скаргу.
Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 24.07.2008 року, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агропродукт» відмовити, покликаючись на порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.
В апеляційній скарзі зазначає, що спеціальним Законом, який визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, порядок оподаткування при інвестуванні є Закон України «Про режим іноземного інвестування». Відповідно до статей 18 та 24 вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна, як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна ( постанова КМ України від 07.08.96 №937).
Пунктами 17 та 18 зазначеного Порядку визначено, що у разі встановлення факту відчуження майна раніше трирічного терміну при несплаченому ввізному миті державна податкова адміністрація (інспекція) зобов'язана повідомити про це відповідний митний орган. Митний орган, отримавши таке повідомлення, зобов'язаний у безспірному порядку стягнути ввізне мито.
Аналіз зазначених приписів дає підстави для висновку, що виявлення порушень законодавства про інвестиційну діяльність з боку платника податків покладається на податкові органи, а стягнення податкових зобов'язань (боргів) чи застосування фінансових санкцій віднесене до компетенції митних органів.
За таких обставин проведення перевірки платника податків митним органом та складання за результатами такої перевірки акта у спосіб передбачений Порядком оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 30.03.06 № 254 не вимагається, оскільки про факт який став підставою для надіслання митницею податкових повідомлень позивачу митниця була проінформована листами Державної податкової адміністрації в Тернопільській області від 09.01.2008 р. № 55/10/22-120/10 та від 24.01.2008 р. № 24.01.2008 р., яка проводила таку перевірку.
Зазначає, що помилковими є висновки суду першої інстанції щодо не дослідження митницею бухгалтерських документів, які підтверджували факт інвестиційної діяльності позивача та її припинення. Ці висновки спростовуються тим, що саме на підставі аналізу документів, на які суд вказує у своїй постанові, митницею було зроблено висновок про факт припинення інвестиційної діяльності в зв'язку з чим нараховані штрафні санкції й визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Не знаходять свого підтвердження й висновки суду першої інстанції, щодо складення Тернопільською митницею акта від 11.04.2008 року в односторонньому порядку, оскільки митницею даний акт був направлений для ознайомлення позивачу листом від 15.04.2008 року № 8/1-2919, на який позивач висловив свої заперечення у листі від 22.04.2008 р. № 142 на що митниця відповіла листом від 21.05.2008 р. № 8/1-3797. Даний факт свідчить про те, що митницею дотримано права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням викладеного апелянт вважає, що суд ухвалив рішення без належного й достатнього з'ясування обставин справи, висновки суду не відповідають цим обставинам, а доводи якими суд обґрунтував судовий акт не узгоджуються із вимогами законодавства.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону 2181, контролюючим органом стосовно сплати
податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або
контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і
зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні
(пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні)
товарів і предметів з митної території України є митні органи.
До суб'єктів підприємницької діяльності, за порушення норм Закону про ПДВ при
здійсненні митного оформлення товарів органи державної митної служби застосовують заходи
передбачені Законом 2181, на підставі матеріалів перевірки порядок проведення яких
встановлений „Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи
звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1730 від 23.12.2004р.(далі
Порядок проведення перевірки), результати яких оформляються актом документальної
перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів проведення митними органами на
підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що
переміщуються через митний кордон України" затвердженого наказом Державної митної
служби № 254 від 30.03.2006р. (далі Порядок оформлення перевірки), шляхом прийняття
податкових повідомлень форми "Р" у відповідності до "Порядку підготовки та направлення
митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації
дощок податкових повідомлень" затвердженого наказом Державної митної служби України від
11.05.2006р. №370.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача. В даному випадку, доказом правомірності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення норм Закону про ПДВ та Закону України «Про режим іноземного інвестування» є акт перевірки, обов'язковість складання якого передбачена вищезазначеними нормативними актами.
Так, Тернопільська митниця, на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень форми "Р" №8 та №11 посилається на акт перевірки б/н від 11.04.2008р, який не може бути належним доказом, що підтверджує порушення товариством норм вищезазначених законів, що стали підставою для їх прийняття, оскільки складений в односторонньому порядку і не є актом оформленим за результатами перевірки товариства в порядку визначеному наказами ДМС України № 1730 від 23.12.2004р. та № 254 від 30.03.2006р., а тому не може бути належним джерелом інформації щодо порушень.
Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення перевірки, акт про проведення перевірки стану
дотримання на підприємстві законодавства України з питань митної справи, це службовий
документ, який підтверджує факт проведення перевірки, відображає її результати, зокрема
виявленій й систематизовані за тематичною однорідністю порушення законодавства України з
питань митної справи. Проведення перевірки призначається наказом митного органу у
плановому та позаплановому порядку і за результатами перевірки складається акт, в якому
зазначається: інформація про використані в ході перевірки документи із зазначенням
охопленого періоду діяльності підприємства; загальні відомості про зовнішньоекономічну
діяльність підприємства; виявлені факти порушень законодавства з питань митної справи,
зокрема, розмір заниження (завищення) податкового зобов'язання, на підставі якого здійснено
донарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), справляння яких покладено на митні
органи; чітке викладення змісту порушення з посиланням на конкретні норми законодавства порушені підприємством; перелік первинних документів, що свідчать про наявність порушення, з подальшим відображенням зазначених у них операцій у регістрах, відомостях, головній книзі, балансі; висновок акту перевірки обов'язково повинен містити роз'яснення процедури оскарження акта перевірки. Акт перевірки підписується посадовими особами митного органу, що проводили перевірку та посадовою особою підприємства, що перевіряється, яка має право підпису фінансових документів.
Наданий митницею акт від 11.04.2008р. складений в довільній формі комісією у складі п'яти осіб митниці, в якому членами комісії зроблено висновок по питанню розбіжностей які виникли між Державною податковою адміністрацією в Тернопільській області викладених в листах від 09.01.2008р. №55/10/22-120/10 та від 24.01.2008р. №946/10/22-120/26 та Державною митною службою України в листі від 19.03.2008р. №11/2-15/3097-ЕП по питанню донарахування сум ввізного мита та податку на додану вартість при відчуженні майнових інвестицій і не містить інформації передбаченої Порядком оформлення перевірки.
Доказів проведення в товаристві документальної перевірки відповідно до Порядку проведення перевірки та Порядку оформлення перевірки відповідач не надав, а тому не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність прийнятих повідомлень-рішень.
Крім того, в повідомлені від 20.05.2008р. № 8 не зазначена інформація про акт документальної перевірки на підставі якого застосовані санкції, а тому посилання відповідача на акт від 11.04.2008р. є безпідставним, оскільки даний акт не є актом документальної перевірки і в ньому не міститься будь-якої інформації щодо порушених норм чинного законодавства та розміру донарахованого ввізного мита від суми якого застосовано штрафні санкції в подвійному розмірі.
При таких обставинах, митниця, не провівши документальну перевірку в товаристві, не дослідивши первинні бухгалтерські документи, на предмет:
- періоду зарахування ввезеної іноземної інвестиції на баланс ТзОВ Агропромислова
компанія "Гідіна ЗК Україна", державна реєстрація якого проведена Бучацькою районною
державною адміністрацією 29.01.2004р., про що свідчить статут товариства та довідка
управління статистики у Бучацькому районі;
факту реалізації підприємством з іноземними інвестиціями ТзОВ Агропромислова
компанія "Гідіна ЗК Україна" майна, яке було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора
до статутного фонду товариства;
предмету купівлі - продажу по договору від 18.10.2005 року;
- факту перебування ввезеної іноземної інвестиції на момент винесення спірних
повідомлень на балансі в ТзОВ "Захід агропродукт", яке являється правонаступником ТзОВ
Агропромислова компанія "Гідіна ЗК Україна" (зміни в установчі документи згідно статуту
товариства зареєстровані державним реєстратором Бучацької райдержадміністрації
20.02.2007р.) та чи являється товариство на даний час підприємством з іноземними
інвестиціями, тим самим не підтвердила факту порушення позивачем ст. 18 Закону "Про режим
іноземного інвестування". Статтею 18 даного закону, встановлено вичерпний перелік випадків сплати саме підприємствами з іноземними інвестиціями ввізного мита: якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, яке було ввезене в Україну, як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується в порядку встановленому законодавством, а також якщо таке відчуження здійснюється у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства.
Приймаючи до уваги, що відповідач не довів факт реалізації внеску іноземного інвестора підприємством з іноземними інвестиціями ТзОВ Агропромислова компанія "Гідіна ЗК Україна", правонаступник якого є позивач, тому податкові повідомлення підлягають скасуванню, як такі що винесені в порушення чинного законодавства.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та є правильними.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 24.07.2008 року у справі № 7а/81-2164 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В.Ніколін
Судді Т.В.Онишкевич
І.М.Обрізко