Справа №468/1416/16-ц 27.02.2017 27.02.2017 27.02.2017

Провадження №22-ц/784/645/17

Справа № 468/1416/16-ц Головуючий у 1 інстанції Янчук С.В.

Провадження № 22-ц/784/645/17 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

27 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенко Л.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2017 року про відкриття провадження, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а :

28 грудня 2016 року ОСОБА_3подав до Баштанського районного суду Миколаївської області позовну заяву, що містить вимогу до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк ПриватБанк» (далі Банк) про визнання кредитного договору № NKT0GA00000062 від 16 жовтня 2007 року недійсним.

На підставі цієї позовної заяви, суддя Баштанського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 11 січня 2017 року відкрив провадження у цивільній справі і призначив її до розгляду.

Не погоджуючись з цим, представник Банку подав на ухвалу апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а позовну заяву, разом з доданими до неї матеріалами, направити за належною підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

В обґрунтування скарги посилався на те, що висновок суду про підсудність даної справи Баштанському районному суду Миколаївської суперечить положенням чинного процесуального законодавства, оскільки позов заявлено не за місцем знаходження відповідача, як того вимагає закон, а за місцем проживання позивача.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив її з додержанням норм процесуального права.

Так, відкриваючи провадження у справі на підставі позовної заяви ОСОБА_3,районний суд виходив з того, що вона подана та оформлена в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України й підсудна Баштанському районному суду Миколаївської області.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В силу ст. 107 ЦПК всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом першої інстанції, якими є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ, відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК не можуть бути застосовані.

Питання про підсудність справ визначається ЦПК України, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішення іноземних судів; статті 404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; статті 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Дійсно, за ст. 109 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Альтернативою такому є обставини, виписані у ст.ст. 110, 111, 114 ЦПК України.

При цьому, право вибору між кількома судами, яким підсудна справа, відповідно до ч. 14 ст. 110 ЦПК України, належить позивачеві. Винятком є справи за позовами, що виникають з приводу нерухомого майна (виключна підсудність), які пред'являються за місцем знаходження майна або основної її частини.

Відповідно до ч. 5 статті 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем виконання договору.

Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" - Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг, в тому числі і фінансових, та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських, страхових, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів (п.6 ст. 1), зокрема, послуги з залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Для надання послуг фінансові установи здійснюють різного роду операції:

●пасивні - це надання депозитних послуг (розміщення грошових коштів клієнтів банку), відкриття та ведення поточних рахунків, договір на розрахунково-касове обслуговування, договір купівлі-продажу чеків та інших оборотних платіжних інструментів, договір про встановлення кореспондентських відносин та інші;

●активні, з метою отримання прибутку - це надання кредитних послуг (надання грошових коштів у борг під проценти), договір міжбанківського кредитування, договір факторингу, лізингу тощо;

●комісійно-посередницькі - це надання розрахункових, касових, валютних, трастових та інших послуг (гарантій, поруки, доручення на прийняття векселів на інкасо, договір на довірче управління цінними паперами тощо). Для здійснення комісійно-посередницьких послуг фінансова установа, як правило, вступає у відносини з третіми особами від свого імені в інтересах клієнта;

●інші операції, у тому числі консультативні, послуги з відповідального зберігання цінностей та документів, перевезення та інкасування грошових коштів, договір обслуговування банкомату іншого банку, договір видачі готівки за міжнародними платіжними картками тощо.

Послугонадавачем (виконавцем) може бути, як правило, юридична особа, яка має ліцензію та зареєстрована у державному реєстрі фінансових установ, до яких належать банківські установи, страхові організації, фондові біржі, довірчі товариства тощо, винятки визначаються нормативно-правовими актами.

Замовником може бути будь-який суб'єкт цивільного права.

Одним із найважливіших напрямів діяльності банківської системи є залучення коштів фізичних та юридичних осіб з подальшим їх розміщенням від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Указані операції разом з відкриттям та веденням поточних рахунків юридичних та фізичних осіб, відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", належать до виключно банківських операцій, здійснювати які в сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно зі п.п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є фінансовою послугою.

Правовою формою такої діяльності банків є кредитний договір.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК).

З системно-логічного тлумачення виписаних норм можна зробити висновок, що кредитний договір є фінансовою послугою, а тому, при виникненні судових спорів щодо нього, застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», а підсудність цих справ, за вибором позивача, може визначатися за правилами, встановленими ч. 5 статті 110 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1, що є територією Баштанського району Миколаївської області і правосуддя в якому відправляє Баштанський районний суд.

У зв'язку з цим, позивач мав право пред'явити позов як за місцем знаходження відповідача, так і за своїм місцем проживання.

Він зробив вибір на користь місця свого проживання і така його воля була для Баштанського районного суду Миколаївської області визначальною.

Районний суд не тільки міг, але і повинен був відкрити провадження у справі.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і районний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова