ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "05" жовтня 2009 р. по справі № 7/82-48
за позовом відкритого акціонерного товариства «Волинь-АВТО», м.Луцьк
до відповідача: Державного підприємства «Волиньвугілля», м. Нововолинськ
про стягнення 31384,18 грн.
Суддя Шум М. С.
Представники:
від позивача: Колпаков Ю. М., юрисконсульт (довіреність №20 від 10.01.2009р.)
від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено його процесуальні права та обов’язки. Заяв та клопотань від останнього на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач – ВАТ «Волинь-АВТО»звернувся до господарського суду з позовом до ДП «Волиньвугілля»про стягнення 31384,18 грн. у т.ч. 26715,14 грн. заборгованості за виконані роботи по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів, 3962,10 грн. інфляційних нарахувань та 706,94 грн. 3% річних.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об’ємі з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (реєстр вих.. кореспонденції від 14.09.09р.). Вимоги ухвал суду від 12.08.2009р. та від 10.09.2009р. не виконано, відзиву на позов не представлено.
Ухвалами суду від 12.08.2009р. та від 10.09.2009р. явка представників сторін обов’язковою не визнавалась. Одночасно повідомлено відповідача про, те що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами., а тому на підставі ст.75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, ВСТАНОВИВ:
позивач – відкрите акціонерне товариство “Волинь-Авто” надав відповідачу –державному підприємству «Волиньвугілля»послуги по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів згідно актів виконаних робіт (а.с. 14-45).
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
У даному випадку між сторонами зобов’язання виникли на підставі актів виконаних робіт.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Підписанні сторонами акти виконаних робіт свідчать про те, що позивач належним чином та у повному обсязі виконав роботи, а відповідач, у свою чергу, прийняв їх без заперечень.
В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з актів виконаних робіт, сторони погодили, що оплата вартості наданих послуг здійснюється замовником відповідно до погодженої дати зазначеної у акті.
Проте вартість наданих послуг відповідачем у повному розмірі не оплачена.
У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Заборгованість відповідача за надані послуги на день розгляду справи складає 26715,14грн., підтверджується, актами виконаних робіт. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.
Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 3962,10 грн. інфляційних нарахувань та 706,94 грн. 3% річних у відповідності до представленого розрахунку.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля»(м. Нововолинськ, вул. Луцька,1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь відкритого акціонерного товариства «Волинь-АВТО»(м. Луцьк, вул. Рівненська, 145, код ЄДРПОУ 03120584) 26715,14 грн. заборгованості за надані послуги, 3962,10 грн. інфляційних нарахувань та 706,94 грн. 3% річних., а всього 31384,18 грн.; 313,84 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя