ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 902/354/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"

на постанову від 22.11.2016 Рівненського апеляційного господарського суду

у справі№ 902/354/16 господарського суду Вінницької області

за заявою боржника приватного акціонерного товариства "Стрижавський карєр"

провизнання банкрутом

розпорядник майнаарбітражний керуючий Болховітін О.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- кредитора ОСОБА_5 - ОСОБА_5, паспорт, ОСОБА_6, довір.,

- ПрАТ "Стрижавський карєр" - Шитов О.С., директор,

- розпорядник майна - арбітражний керуючий Болховітін О.М., посвідч.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.04.2016 у справі №902/354/16 прийнято до розгляду заяву приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (далі - ПрАТ "Стрижавський кар'єр", Боржник) про порушення справи про банкрутство останнього в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.08.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Стрижавський кар'єр", введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Болховітіна О.М., призначено попереднє засідання суду тощо.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 (суддя - Міліціанов Р.В.) заяву фізичної особи ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748, 99 грн. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/354/16 з додатковими поясненнями б/н від 18.10.2016 задоволено частково, визнано ОСОБА_5 конкурсним кредитором у справі № 902/354/16 про банкрутство ПрАТ "Стрижавський кар'єр" із сумою вимог 37 748,99 грн., в тому числі: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 по 20.01.2016 з компенсацією невикористаної відпустки - 4 281,91 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 по 11.08.2016 - 33 467,00 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів та ін.

Не погодившись частково із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_5 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 в частині віднесення вимоги ОСОБА_5 до ПрАТ "Стрижавський кар'єр" щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2016 по 11.08.2016 в сумі 33 467,00 грн. до шостої черги задоволення вимог кредиторів та прийняти нове рішення в цій частині, яким віднести вимогу щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2016 по 11.08.2016 в сумі 33 467,00 грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів. Також просив змінити в пункті 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слово "частково" словами "в повному обсязі".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Савченко Г.І., судді Павлюк І.Ю., Мамченко Ю.А.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 змінено: викладено п.1 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:

"Заяву фізичної особи ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1), за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 року про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/354/16 з додатковими поясненнями №б/н від 18.10.2016 р. задовольнити повністю".

Викладено п.2 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:

"Визнати ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) конкурсним кредитором у справі № 902/354/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", код 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область із сумою вимог 37 748, 99 грн., в тому числі: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. з компенсацією невикористаної відпустки в розмірі 4281,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. в розмірі 33 467,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів". В решті ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Стрижавський кар'єр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Боржника кредитор ОСОБА_5 просить Вищий господарський суд України постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу ПрАТ "Стрижавський кар'єр" - без задоволення.

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Болховітін О.М. у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Стрижавський кар'єр" підтримав вимоги останньої та просив скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників ПрАТ "Стрижавський карєр", ОСОБА_5, а також розпоряжника майна Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_5 конкурсним кредитором ПрАТ "Стрижавський кар'єр" із сумою вимог 37 748,99 грн., в тому числі: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 по 20.01.2016 з компенсацією невикористаної відпустки - 4 281,91 грн. (перша черга) та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 по 11.08.2016 - 33 467,00 грн. (шоста черга задоволення вимог кредиторів), суд першої інстанції, встановивши, що заява ОСОБА_5 відповідає вимогам законодавства, підтверджена належними письмовими доказами, розрахунок суми боргу є обґрунтованим, дійшов висновку про визнання вимог в розмірі 37 748,99 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів Боржника. При цьому, вирішуючи питання про віднесення 33 467,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку до шостої черги задоволення вимог кредиторів, місцевий господарський суд виходив з того, що сплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як відповідальність за порушення роботодавцем визначених трудовим договором та нормами чинного законодавства обов'язків, не входить до складу заробітної плати в розумінні ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст.2 Закону України "Про оплату праці", тому не може бути віднесена до першої черги реєстру вимог кредиторів. До того ж, господарський суд зазначив, що названа вимога зі сплати середнього заробітку не може бути віднесена також і до другої, і до четвертої черги реєстру кредиторських вимог. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що незважаючи на той факт, що вимога зі сплати середнього заробітку не є штрафною санкцією, спірну вимогу необхідно віднести до вимог до шостої черги як "інша вимога", котра не віднесена до будь-якої з попередніх черг реєстру вимог кредиторів відповідно до п.6 ч.1 ст.45 Закону про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи ухвалу місцевого господарського суду, зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про включення грошових вимог ОСОБА_5 в розмірі 33 467,00 грн. до шостої черги їх погашення. При цьому, апеляційний суд, задовольняючи заяву ОСОБА_5 в частині віднесення зазначених кредиторських вимог до першої черги задоволення грошових вимог, виходив з того, що: затримка розрахунку при звільненні за своєю правовою природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці

Заперечуючи вказані висновки суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Стрижавський кар'єр" у касаційній скарзі зазначає, що спірні вимоги в розмірі 33 467,00 грн. не можуть бути включені до першої черги задоволення вимог кредиторів Боржника, оскільки сплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до складу заробітної плати в розумінні ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці". При цьому, заявник касаційної скарги посилається на те, що правова природа середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зведена до відповідальності за порушення обов'язку роботодавця, а його нарахування та виплата не залежить від змісту та обсягу виконаної працівником роботи, не входить до складу гарантійних та компенсаційних виплат, які обумовлені заходами заохочення, матеріальної допомогою або відшкодуванням працівнику додаткових витрат чи не використанням часу відпочинку.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам законодавства.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.08.2016 порушено провадження у даній справі, а 16.08.2016 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Стрижавський кар'єр" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

При цьому, 14.09.2016 на адресу суду від ОСОБА_5 надійшла заява про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748,99 грн. до Боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу. В обґрунтуваннях свої вимог ОСОБА_5 послався на те, що на підставі наказу №311-к від 20.01.2016 його було звільнено з посади кочегара-випалювальника ПрАТ "Стрижавський кар'єр" відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки. Разом з тим, заявник зауважив, що на день звільнення Боржником не було здійснено остаточного розрахунку, а тому просив визнати його (ОСОБА_5.) кредитором із сумою вимог 37 748,99 грн, в тому числі: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015. по 20.01.2016 з компенсацією невикористаної відпустки в розмірі 4 281,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 по 11.08.2016 в розмірі 33 467,00 грн.

За змістом ст. 23 Закону про банкрутство, кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Законом.

Черговість задоволення вимог кредиторів установлена ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство.

Зокрема, у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; витрати на оплату судового збору.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За структурою КЗпП України стаття 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу.

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці та відноситься до структури заробітної плати.

Вказаний висновок кореспондується з позицією Верховного Суду України про те, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України про банкрутство (постанова Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про включення грошових вимог ОСОБА_5 у розмірі 33 467,00 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016) до першої черги задоволення вимог кредиторів Боржника згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство.

Касаційна скарга ПрАТ "Стрижавський кар'єр" зводиться переважно до викладення змісту ухвали суду першої інстанції та доводів про помилковість позиції апеляційного суду стосовно питання виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак, не спростовують обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду про наявність підстав для віднесення спірних кредиторських вимог до першої черги вимог кредиторів.

Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці", ст. ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 902/354/16 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

І.Ю. Панова

Постанова виготовлена та підписана 23.02.2017