У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

24 лютого 2017 року м. Рівне

ОСОБА_1 судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції – ОСОБА_3 (далі – прокурор), на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2017 року у кримінальному провадженні №12016180010000296 відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Також застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду. Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 вирішено рахувати з 17 січня 2017 року.

Не погодившись з вироком, прокурор подав на нього апеляційну скаргу до Апеляційного суду Рівненської області.

Проаналізувавши апеляційну скаргу прокурора вважаю, що її зміст не відповідає вимогам ст.396 КПК України, а тому її слід залишити без руху, виходячи з наступного.

Зокрема, за вимогами вказаної норми закону, в апеляційній скарзі має бути зазначено судове рішення, яке оскаржується, дата його прийняття, назва суду, який його ухвалив, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обгрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необгрунтованість судового рішення; клопотання про дослідження доказів тощо.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок у випадках, передбачених частиною першою ст.408 цього Кодексу , а саме у разі: 1) пом’якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; 2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; 3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

В ході аналізу доводів прокурора та мотивів, з яких він просить змінити вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2017 року відносно ОСОБА_4 та в ході дослідження вироку суду в контексті оспорюваних прокурором висновків та в ході співставлення вимог прокурора, висловлених ним у прохальній (резолютивній) частині апеляційної скарги з положеннями Глави 31 КПК України, що регулює порядок перегляду рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку, встановлено очевидні суперечності цих вимог з кримінальним процесуальним законом.

З прохальної та з резолютивної частини апеляційної скарги прокурора вбачається, що він оскаржує вирок Рівненського міського суду Рівненської області чомусь від 17 лютого 2017 року та просить змінити вирок у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та винести судом апеляційної інстанції ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_4 закон України про кримінальну відповідальність в частині повторності вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, згідно п.2 ч.1 ст.409 КПК України, може бути підставою для зміни вироку, однак, як вимога про винесення судом апеляційної інстанції ухвали, якою прокурор просить застосувати до ОСОБА_4 закон України про кримінальну відповідальність в частині повторності вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, узгоджується з положеннями ч.1 ст.408 КПК України, прокурор в апеляційній скарзі не зазначає та статтею 408 КПК України, при висловленні такої вимоги, взагалі не керується.

Згідно абз.абз. 1, 2 п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються: у тому числі і формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Фактично, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що прокурор оспорює невірну, встановлену судом першої інстанції кваліфікацію, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 злочину, а саме, що суд не застосував таку кваліфікуючу ознаку злочину, як повторність.

При цьому, прокурор, висловивши прохання про зміну вироку, керується ст.409 КПК України та вважає його незаконним у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення та просить фактично погіршити правове становище обвинуваченого. Проте, яким чином суд апеляційної інстанції повинен "застосувати до ОСОБА_4 закон України про кримінальну відповідальність в частині повторності вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України" в апеляційній скарзі не зазначено.

Не зрозумілим є позиція прокурора щодо іншої частини вироку суду, яка ним не оскаржується

Згідно ч.1 ст.399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

Крім того, у разі подачі уточнюючої апеляційної скарги до апеляційного суду, прокурору необхідно подати 4 (чотири) копії уточнюючої апеляційної скарги для надіслання їх сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга та долучення до матеріалів кримінального провадження, на підставі вимог ч.6 ст.396 КПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.399 КПК України, суддя-доповідач,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2017 року у кримінальному провадженні №12016180010000296 відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України - залишити без руху.

Надати прокурору 7 (сім) днів для усунення недоліків апеляційної скарги, який починає вираховуватись з дня отримання ним копії даної ухвали.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати прокурору на адресу Рівненської місцевої прокуратури: вул.Гарна, 29, м.Рівне, 33001.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ОСОБА_1 ОСОБА_2