Справа № 404/7337/15-ц

Номер провадження 2/404/103/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Муравйової С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», до ОСОБА_1, про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» подано позов, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (т. 1 а.с. 155-156), про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 151977,71 грн., що виникла з кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 116279,22 грн.; заборгованості по сплаті відсотків в сумі 34070,73 грн. та заборгованості по комісії в сумі 1627,86 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та посиланням на обставини викладені в позовній заяві. Додатково зазначено, що ОСОБА_1 рішення суду та постанова про відкриття виконавчого провадження не були виконані в зазначений Законом України «Про виконавче провадження» семиденний строк. Погашення заборгованості за рішенням суду не біло здійснено одноразовим платежем, а здійснювалось протягом тривалого терміну та на власний розсуд, з суттєвим порушенням умов кредитного договору та графіку погашення заборгованості. У резолютивній частині рішення суду не визначено черговості погашення заборгованості. Згідно пункту 3.6. кредитного договору при внесенні грошових коштів відповідачем в першу чергу має здійснюватися погашення наявної простроченої заборгованості за процентами. В другу чергу – погашення процентів, строк яких ще не сплинув. В третю чергу – прострочена заборгованість за кредитом (тіло кредиту). Цим же пунктом визначено, що сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленого графіку. Жодна з наданих позичальником квитанцій у призначенні платежу не містить посилання на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда, кошти з позичальника не стягувались в порядку примусового виконання, не вносились ним самостійно на рахунки органу державної виконавчої служби. Таким чином, стягувач мав всі підстави зараховувати отримані від позичальника кошти у черговості, визначеній у пункті 3.6. кредитного договору. А тому, заборгованість по тілу кредиту була наявна протягом всього терміну здійснення платежів відповідачем, так само вона не є погашеною по день розгляду справи. Крім того, посилання сторони відповідача на те, що сплачені позичальником суми перевищують загальні прогнозні суми відсотків та винагороди, внаслідок чого кредит нібито погашено, не ґрунтуються на умовах кредитного договору. Стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і зобов’язання по кредитному договору, укладеному у валюті, в гривневому еквіваленті суттєво зростають в разі валютних коливань, які за час дії цього договору не раз траплялось. Враховуючи викладене, прогнозна сума відсотків в будь-якому випадку не може бути рівною сумі фактично нарахованих згідно умов договору відсотків. Що ж стосується прогнозної комісійної винагороди, то розмір фактично сплаченої винагороди, згідно наданих відповідачем квитанцій, є значно меншим, від нарахованої у кредитному договорі прогнозної суми. Заперечуючи розмір заборгованості, що визначена Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач жодного спростування такого розрахунку не надав, а також не надав доказів, які поставили би під сумнів проведений Товариством розрахунок заборгованості. Стосовно висновку почеркознавчої експертизи, представником позивача зазначено, що додатковий договір від 25.12.2013 року є лише одним з доказів на підтвердження наявності заборгованості у відповідача. згідно пункту 1.6. Додаткового договору його дія на даний час припинена, отже жодних прав чи обов’язків сторін він на даний час для сторін не створює. Крім того, цивільним законодавством України встановлена презумпція правомірності договору. Позовні вимоги про визнання недійсним договору ОСОБА_1 не заявлялися. Більш того, самим відповідачем до суду надано квитанції, згідно яких відбулося виконання саме умов Додаткового договору від 25.12.2013 року, тобто своїми діями відповідач визнав умови даного договору, та відповідно визнав наявність заборгованості у розмірі, визначеному даним договором.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим. Також, представником відповідача надано суду письмові заперечення (вх. № 6552 від 01.03.2016 року, вх. № 11955 від 14.04.2016 року; т. 1 а.с. 95-98; т. 1 а.с. 161-163; т. 2 а.с. 101-102), в обґрунтування яких зазначено, що за договором відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» перейшли всі права і обов’язки як за кредитним договором № 842 від 03.09.2007 року, так і за рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10.04.2012 року, ухваленого за результатами розгляду справи № 1109/1801/2012 про стягнення боргу за кредитним договором № 842 від 03.09.2007 року. Станом на дату звернення з позовом – 29.09.2015 року вищевказане рішення суду виконано у повному обсязі. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів невиконання даного судового рішення. Якщо позивач вважає, що рішення суду про дострокове погашення кредиту виконане не у повному обсязі, то це питання вирішується в порядку, встановленому для виконання рішення суду, а не шляхом подання позовної заяви. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем при зверненні до суду пропущений строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Між публічним акціонерним товариством «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник Закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 842 від 03.09.2007 року (далі – Договір), за умовами п.п. 2.1., 2.3, 2.5. якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит на поточні потреби у розмірі 20000,00 дол. США. що станом на 03.09.2007 року по курсу Національного Банку України становить 101000,00 грн., а відповідач зобов'язувався повністю повернути Банку одержану суму кредиту і сплатити проценти за користування грошовими коштами на умовах та в порядку, передбачених цим Договором не пізніше 01.09.2013 року. Відповідно до п. 2.2. Договору процента ставка за кредитом становить 12,5 процентів річних (а.с. 6-8).

Пунктом 2.4. Договору визначено, що погашення кредиту за Договором здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток № 1 від 03.092007 року, т. 1 а.с. 9), який є невід’ємною частиною даного Договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно 2-го сила місяця, наступного за звітним, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного пунктом 2.3. Договору. Проценти сплачуються позичальником у тій валюті, в якій надано кредит щомісячно не пізніше 25 числа того ж місяця, в якому здійснюється нарахування на рахунок № 22080551337456/840 відкритий Банком в філії «Відділення Промінвестбанку в місті Кіровоград», шляхом сплати готівкою в касу банку (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.8.2. Договору за надання та обслуговування кредиту банк встановлює комісійну винагороду, зокрема, за управління кредитними коштами в гривні щомісячно в розмірі 0,1% від фактичної заборгованості (але не менше 10,00 грн.), яка нараховується банком 2-го числа наступного місяця, яка сплачується позичальником не пізніше 25 числа того ж місяця на рахунок № 35787551337456, відкритий філією «Відділення Промінвестбанку в місті Кіровоград».

Згідно пункту 3.10. Договору, реальна процентна ставка складає 17,3987168%.

Абсолютне значення подорожчання кредиту 48219,85 грн. згідно Додатку № 2 від 03.09.2007 року.

Даний договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також між сторонами укладались додаткові договори, зокрема 05.06.2009 року укладено Договір про внесення змін (№ 1) до кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року (т. 1 а.с. 10), за умовами пункту 1 якого внесено зміни та доповнення, зокрема, до пунктів 2.4., 3.10., 3.12. Договору. В зв’язку з чим, погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток № 1 від 05.06.209 року, т. 1 а.с. 11), який є невід’ємною частиною договору. Реальна процентна ставка складає 16,16%. Абсолютне значення подорожчання кредиту 65203,09 грн. згідно Додатку № 2 від 05.06.2009 року до кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року.

Під час дії вищезазначеного кредитного договору між публічним акціонерним товариством «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» (далі – первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (далі – новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року (т. 1 а.с. 18-28), за умовами пункту 2.1. якого на умовах, встановлених цим договором, первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов’язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2. договору відступлення прав вимоги визначено, що внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитним договором та договорами забезпечення , включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов’язань, правом на звернення стягнення за зобов’язаннями позичальників на заставне майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитком печаток сторін) Реєстру позичальників (пункт 4.1. договору відступлення прав вимоги).

Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 842 від 03.09.2007 року переходить до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про що свідчить витяг з Реєстру позичальників (Додаток № 1) до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року (т. 1 а.с. 39).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після зміни кредитора, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» та ОСОБА_1, укладено Додатковий договір до кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року про припинення зобов’язання переданням відступного від 25.12.2013 року (далі – Додатковий договір, т. 1 а.с. 183-187, 219-223), за умовами пункту 1.1. якого сторони за цим договором дійшли домовленості про припинення первісних зобов’язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору із всіма змінами та доповненнями, за якими боржник зобов’язується повернути кредитору суму кредиту у розмірі 20000,00 дол. США за кредитним договором не пізніше 01.09.2013 року, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, які визначені кредитним договором, сплачувати неустойку, а також здійснювати всі інші платежів, як це передбачено кредитним договором.

Станом на 25.12.2013 року, загальна сума заборгованості боржника за кредитним договором складає 14338,48 дол. США, що за офіційно встановленим курсом Національного Банку України на дату укладання цього договору становить 114607,48 грн., а саме: сума кредиту 10879,23 дол. США, що за офіційно встановленим курсом Національного Банку України на дату укладання цього договору становить 86957,69 грн.; сума відсотків за користування кредитом 3459,25 дол. США, що за офіційно встановленим курсом Національного Банку України на дату укладання цього договору становить27649,79 грн. Крім того заборгованість за комісією складає 2449,85 грн.

Первісні зобов’язання припиняються переданням боржником кредиторові відступного (пункт 1.2. Додаткового договору). Згідно пункту 1.3. Додаткового договору, відступним за даним Договором є грошові кошти в національній валюті України в розмірі, що складається з загальної суми всіх платежів, розмір, порядок та строки сплати яких встановлені пунктом 1.5. цього Договору.

Слід зазначити, що позичальник умови кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: заява на видачу готівки № 1306 від 03.09.2007 року (т. 1 а.с. 199) та не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідач належним чином не виконав повернення кредиту та відсотків за його користування в терміни, передбачені кредитним договором № 842 від 03.09.2007 року, внаслідок чого перед позивачем станом на 01.02.2016 року виникла заборгованість в розмірі 151977,81 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту в сумі 116279,22 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 34070,73 грн. та заборгованості по комісії в сумі 1627,86 грн.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України, встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. Згідно статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

В силу правил статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В зв’язку з тим, що заперечення відповідача ґрунтуються, зокрема, на тому, що ОСОБА_1 не підписував додатковий договір до кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року про припинення зобов’язання передання відступного від 25.12.2013 року, яким позивач обґрунтовує розмір кредитної заборгованості, за клопотанням представника відповідача ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26.07.2016 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу (т. 1 а.с. 201).

За висновком експерта № 147 від 05.10.2016 року Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (т. 2 а.с. 2-6), досліджувані підписи, розташовані в графі «Боржник» на кожній сторінці в додатковому договорі до кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року про припинення зобов’язання переданням відступного від 25.12.2013 року, виконані не ОСОБА_1.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зустрічні позовні вимог про визнання недійсним Додаткового договору до кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року про припинення зобов’язання переданням відступного від 25.12.2013 року ОСОБА_1 не заявлялись, також в матеріалах справи відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, та яким встановлено, що вищевказаний договір є недійсним.

Крім того, відповідно до пункту 1.5.1. Додаткового договору боржник зобов’язується передати кредитору суму відступного шляхом її сплати частинами (платежами), розмір яких визначається, зокрема, у строк до 25.12.2013 року зобов’язується передати кредиторові частину суми відступного у розмірі 69199,35 грн. шляхом її безготівкового перерахування на рахунок кредитора № 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 35326253.

В матеріалах справи (т. 1 а.с. 170) містяться квитанції: № 35-495К від 25.12.2013 року про сплату 69199,35 грн., «призначення платежу» - погашення кредиту відступне згідно додаткового договору до кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року про припинення зобов’язання переданням відступного. Також, в матеріалах справи містяться квитанції (т. 1 а.с. 169; т. 2 а.с. 62, 89, 95), які підтверджують перерахування відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на виконання Додаткового договору.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями визнав умови Додаткового договору та відповідно визнав наявність заборгованості у розмірі, визначеному даним договором.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем (т. 1 а.с. 157-159) вбачається, що починаючи з 25.12.2013 року ОСОБА_1 перестав виконувати належним чином умови Додаткового договору.

Разом з тим, пунктом 1.6. Додаткового договору визначено, що в разі невиконання (або часткового виконання) боржником п.п. 1.3.-1.5. даного Договору, сторони домовились про те, що грошові кошти, сплачені боржником на умовах п. 1.5. цього Договору в якості оплати суми відступного за цим Договором, будуть спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором без врахування умов даного Договору, після чого дія даного Договору припиняється. Сторони домовилися, що таке припинення Договору відбудеться без підписання будь-яких додаткових угод до цього Договору. Після припинення дії даного Договору всі домовленості сторін втрачають свого силу та боржник зобов’язується сплатити заборгованість на умовах кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року.

Тобто Додатковий договір є припиненим, відтак суд приходить до висновку, що даний договір не має юридичних наслідків, а кредитна заборгованість ОСОБА_1 нараховується на підставі умов кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року. В зв’язку з чим, доводи представника відповідача щодо необґрунтованого та незаконного нарахування заборгованості за Додатковим договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», судом не приймаються.

Стосовно заперечень відповідача щодо наявності рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 842 від 03.09.2007 року та його повне виконання слід зазначити таке.

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10.04.2012 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк промислово-інвестиційний банк» 15883,58 дол. США боргу за кредитним договором, 6286,40 грн. пені, 1327,47 грн. сплаченого судового збору і 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, солідарно (т. 1 а.с. 64).

Проте, доказів виконання вищевказаного рішення суду не подано.

Платежі вносилися ОСОБА_1 на виконання кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року, а не на виконання рішення суду, про що свідчать відомості в квитанціях в графі «призначення платежу», поданих представником відповідача на обґрунтування заперечень.

Також, сторонами в судовому засіданні визнано, що всі квитанції, надані стороною відповідача на підтвердження повного погашення заборгованості за кредитним договором № 842 від 03.09.2007 року враховані під час розрахунку кредитної заборгованості станом на 25.12.2013 року.

А тому, суд приходить до висновку, що на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» звернулось до суду з іншою підставою позову, а не тією, за наслідками якої ухвалено рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10.04.2012 року, оскільки позивачем враховано платежі здійснені ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 842 від 03.09.2007 року, а відтак в цій частині заперечення також є безпідставними.

Докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, встановивши в Договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитними коштами, Банком не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються ОСОБА_1, а тому нарахування комісії за управління кредитними коштами є порушенням п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.11.2016 року у справі №6-1746цс16.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, що виникла з кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 150349,95 грн., з яких: 116279,22 грн. заборгованість по кредиту та 34080,73 грн. заборгованість по сплаті відсотків. В частині стягнення комісії в розмірі 1627,86 грн. суд відмовляє.

До винесення судом рішення у справі відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 6552 від 01.03.2016 року, т. 1 а.с. 95-98).

За статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В пункті 6.7. кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року сторони встановили строки позовної давності тривалістю у 10 років.

З огляду на викладене, сторони домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України до 10 (десяти) років для всіх грошових зобов'язань позичальника.

За приписом частин другої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Посилання представника відповідача на вимогу банку про необхідність дострокової сплати суми заборгованості від 14.01.2010 року, яку ОСОБА_1 отримав 18.01.2010 року, як на підставу зміни терміну виконання основного зобов’язання та початку перебігу строку, враховуючи домовленість сторін щодо строку позовної давності, суд вважає необґрунтованими, оскільки цей строк не сплив.

Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності за заявою відповідача щодо позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, так як всупереч узгодженої сторонами домовленості, відповідачем не доведено пропуску позивачем строків позовної давності, а тому позов заявлено в межах позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 256, 257, 259, 264, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (що знаходиться за адресою: 07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 14, ЄДРПОУ 35326253, р/р 26507010332001) 150349,95 грн. заборгованості за кредитним договором № 842 від 03.09.2007 року, з яких: 116279,22 грн. заборгованість по кредиту та 34080,73 грн. заборгованість по сплаті відсотків, а також 2255,25 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда