АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 642/7595/15-ц Головуючий суддя І інстанції Євтіфієв В. М.

Провадження № 22-ц/790/1135/17 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого – Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря – Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 302 861,10 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру загальною площею 25,9 кв.м, житловою площею 13,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3 за реєстровим №1133 шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта банк» та визнати за ПАТ «Дельта банк» право власності на вказану квартиру.

В обґрунтування позову вказувало на те, що 27.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк» правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2007/0608/45-020, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 900,00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк до 27.06.2038 року.

       В частині надання кредитних коштів Банк свої зобов’язання виконав, надавши Відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

       З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки № 2007/0608/45-020-Z-1 від 27.06.2008 року передала в у іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 25,9 кв.м, житловою площею 13,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

       Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3 за реєстровим № 1133.

       25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПAT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПAT «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПAT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПAT «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

       Таким чином, право вимоги за кредитами, ПAT «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов’язків Нового Кредитора.

         Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов’язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов’язання не виконані, у зв’язку з чим, станом на 07.08.2015 року за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 1 302 861,10 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 25,9 кв.м, житловою площею 13,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_3 за реєстровим № 1133 шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта банк».

       Визнано за ПАТ «Дельта банк» право власності на квартиру загальною площею 25,9 кв.м, житловою площею 13,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2  на користь держави судовий збір у сумі 6 890 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні нового, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк». Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає, що в договорі є застереження і посилання на ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено саме іпотеко державцем у суді. Таким чином, на сьогодні взагалі відсутній спір, щодо якого заявлено позовні вимоги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України – у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позову ПАТ «Дельта Банк», районний суд виходив із того, що відповідачка не виконує умови кредитного договору належним чином, у зв»язу з чим утворилась заборгованість, і в рахунок виконання забезбезпеченого іпотекою зобов’язання звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Проте, з такими висновками суду погодится не можна за таких підстав.

 Судом встановлено, що 27.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 2007/0608/45-020 (далі - Договір), згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 900,00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк до 27.06.2038 року. (а.с. 6-12, том 1)

       З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором, іпотекодавець ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки № 2007/0608/45-020-Z-1 від 27.06.2008 року передала в у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 25,9 кв.м, житловою площею 13,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка належить останній на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. (а.с. 14-19, том 1)

Відповідно до умов вказаного Іпотечного договору, ОСОБА_4 набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем Основного зобов»язання повністю або частково, у тому числі якщо Іпотекодавець не поверне ОСОБА_4 суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов»язагня, а також в інших випадках, передбачених основним зобов»язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов»язання (як основного боргу, так і процентів за ним). (абзац І пункт 11)

       25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «Сведбанк» передає AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов’язаннях. (а.с. 30-44, том 1)

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконала, у зв’язку з чим, станом на 07.08.2015 року утворилась заборгованість у сумі 1 302 861,10 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом – 1 069 276,35 грн.; сума заборгованості за відсотками – 178 300,17 грн.; пеня – 52 107,15 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу – 165,95 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках – 3 011,48 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України, при порушенні зобов"язання наступають правові наслідки, що встановлені договором чи законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Умовами Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на ОСОБА_4 здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з цим договором шляхом передачі права власності на ОСОБА_4, в рахунок виконання обов»язків Іпотекодавця за Кредитним договором, ОСОБА_4 чи продажу ОСОБА_4 від свого імені за вибором останнього.

         Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

       Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

       Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

          Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

       Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

      Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

      Судом першої інстанції не встановлено наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, що передбачено умовами договору іпотеки як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя. (пункт 12.3.1 Іпотечного договору, а.с. 17, том 1)

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30. 03. 2016 року № 6 – 1851 цс 15.

  З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції слід скасувати у задоволенні позову відмовити.       

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення, або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на викладене, слід стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь Ісаєвої ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 314,20 грн.

  Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2– задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2016 року – скасувати.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь Ісаєвої ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 314,20 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: І.С. Кіпенко

ОСОБА_1