Справа № 2а-997/2009

                                       ПОСТАНОВА

                               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 1 жовтня 2009 року    Миронівський районний суд Київської області в складі головуючої судді                                – Капшук Л.О.

при секретарі                 – Скринській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка  справу за позовом Миронівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої  допомоги по безробіттю,

                               В С Т А Н О В И В :

директор Миронівського районного центру зайнятості звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що з 26 квітня 2007 року відповідач на підставі поданої заяви, в якій вказав, що не працює, не отримує пенсії та не зареєстрований як суб»єкт підприємницької діяльності,  отримав статус безробітного. За період з 26.04.2007 року по 03.09.2007 року йому була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 2252,75 грн. В подальшому було встановлено, що на час призначення та отримання допомоги відповідач був зареєстрований як суб»єкт підприємницької діяльності. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності мала місце за судовим рішенням 31.08.2007 року. Вказані встановлені обставини свідчили про отримання відповідачем допомоги по безробіттю обманним шляхом, в зв»язку з чим йому було запропоновано повернути отриману допомогу. Оскільки в добровільному порядку кошти, отримані обманним шляхом не повернуті, позивач просив поновити строк звернення за судовим захистом та стягнути з відповідача 2252,75 грн. отриманої допомоги по безробіттю в судовому порядку.

В судовому порядку представник позивача підтримала заявлені вимоги та в їх обґрунтування зіслалась на обставини, викладені в поданій до суду заяві. Щодо поновлення строку позовної давності пояснила, що позивачем було подано до суду аналогічну заяву в порядку цивільного судочинства. Рішення, яке було прийнято в справі, скасовано Апеляційним судом, справу закрито, оскільки позов необхідно було пред»явити в порядку адміністративного судочинства. Вказані обставини були причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду та розцінюються позивачем, як поважні.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що на час звернення до позивача була проведена державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності.  Суду пояснив, що  дійсно з 1999 року був зареєстрований як фізична особа – підприємець. Згодом припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив податкову інспекцію. За заявою вказаного органу 21 квітня 2003 року було прийнято судове рішення, яким скасовано державну реєстрацію його підприємницької діяльності. Своєї вини у несвоєчасному внесенні відповідних відомостей до державного реєстру не вбачає. На підставі вказаних обставин вважає, що  допомогу по безробіттю отримував не обманним шляхом.

        Суд, дослідивши надані учасниками судового процесу документи і матеріали,  

всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

За правилом, встановленим ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України,  компетенція адміністративних судів поширюється в тому числі на спори за зверненням суб»єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.                  

Відповідно до статті 2 вказаного Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов»язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

                 В судовому засіданні встановлено, що відповідач 26 квітня 2007 року звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України  «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В заяві навів обставини про те, що не  зареєстрований як суб»єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

                 На підставі поданої заяви відповідач отримав статус безробітного. З 26 квітня по 3 вересня 2007 року йому була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 2252,75 грн.

                 3 вересня 2007 року виплату відповідачу допомоги по безробіттю було припинено в зв»язку з закінченням строку виплати,  його з обліку знято.

                Вказані обставини підтверджуються копією заяви відповідача, складеної на його ім»я  персональної картки № 106601007041900001, довідкою позивача № 106609185 від 16.06.2009 року, витягами з наказів № НТ 070426 від 26.04.2007 року та № НТ 070903 від 03.09.2007 року.

                30 жовтня 2007 року Миронівський районний центр зайнятості на запит отримав  від Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації інформацію про те, що відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.07.1999 року, державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності проведена 31.08.2007 року за рішенням Миронівського районного суду від 21.04.2003 року.          

               Вказані обставини свідчили про те, що на час звернення за наданням статусу безробітного та в період отримання допомоги по безробіттю відповідач був зареєстрований як суб»єкт  підприємницької діяльності. Вони були розцінені позивачем як зловживання відповідачем своїми обов»язками та отримання  матеріального забезпечення обманним шляхом.

                В силу ч.2 ст. 51 ГК України  порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу.

               Згідно ч. 6 ст. 59 цього Кодексу  суб»єкт господарювання ліквідується, в тому числі, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

              Пунктом  37 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок державної реєстрації суб»єктів підприємницької діяльності»  № 740 від 25 травня 1998 року, яка діяла на час прийняття вказаного судового рішення, було передбачено, що скасування державної реєстрації суб»єкта підприємницької діяльності може бути здійснено на підставі особистої заяви громадянина або рішення суду.

              Згідно ст. 38 вказаної постанови орган державної реєстрації у десятиденний термін повідомляє органи податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб»єкта підприємницької діяльності.

              Встановлено, що  Миронівським районним судом Київської області  21.04.2003 року в справі за заявою Державної податкової інспекції у Миронівському районі до ОСОБА_1  про скасування державної реєстрації підприємницької діяльності прийнято рішення, яким державна реєстрація приватного підприємця ОСОБА_1 скасована.  Рішення суду не оскаржувалось та набрало чинності.

                  Цивільна справа, в якій прийнято судове рішення про скасування підприємницької діяльності відповідача, знищена за строком давності, про що в справі  міститься довідка архіваріуса Миронівського районного суду. З»ясувати обставини щодо виконання судового рішення не являється можливим.

                  З копії судового рішення вбачається, що чинності воно набирає після спливу місячного терміну після його проголошення, тобто 21.05.2003 року. Після набрання чинності рішення суду мало бути надіслано судом органу державної реєстрації для виконання та внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації фізичної особи-підприємця. До вказаного терміну рішення суду не могло бути передано для виконання.

                 15.05.2003 року, до набрання рішенням суду законної сили, було прийнято Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Ст. 52 вказаного Закону передбачено, що суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

                Вказана правова норма обов»язок направити на виконання судове рішення про скасування підприємницької діяльності покладає на суд, що прийняв відповідне рішення. Вини відповідача у несвоєчасному виконанні судового рішення та реєстрації припинення його підприємницької діяльності  суд не вбачає.

                Вказані встановлені обставини свідчать про те, що будь-яких дій, що свідчать про умисне невиконання своїх обов»язків чи зловживання ними при отриманні  матеріального забезпечення,  отримання забезпечення обманним шляхом відповідач не вчиняв.

        На підставі викладеного, ст. 51, 59, 60 Господарського Кодексу України, ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року,  постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок державної реєстрації суб»єктів підприємницької діяльності»  № 740 від 25 травня 1998 року,  ст. 52 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»,    керуючись   ст.ст. 6, 8, 9, 17, 89, 99, 100, 158 - 163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

                                      ПОСТАНОВИВ :

  позов Миронівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої  допомоги по безробіттю залишити без задоволення.

                   Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського Апеляційного адміністративного  суду через Миронівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження  протягом десятиденного терміну з дня проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції  або без попереднього подання заяви  про апеляційне оскарження в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                Суддя                                         Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом.

Суддя                                                           Л.О.Капшук