_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/9473/16-ц

Провадження № 2/520/4209/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.02.2017

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Маценко В.В. розглянувши в місті Одесі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та стягнення сум, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 8.08.2016р. звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати недійсним договір довічного утримання (догляду) посвідченого 23.12.2010 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та договір про зміну набувача в договорі довічного утримання (догляду), посвідченого 20.01.2011 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 квартиру за адресою АДРЕСА_1, а відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно на умовах цього договору, обґрунтовуючи позовні вимоги, тим, що йому 84 роки, він пенсіонер, є інвалідом другої групи з 1961 року, ветеран праці, хворіє хворобами серця. У зв'язку із даними обставинами він потребував і постійно потребує стороннього догляду. Вказує, що підставами для розірвання договору є три причини: відповідач не проводила індексацію грошового утримання відповідно до вимог закону; не в повному обсязі компенсувала вартість комунальних послуг та систематично порушувала строки виконання своїх грошових зобов’язань. Такі підстави на його думку виникли з того, що згідно п.8 договору про заміну набувача сума грошового забезпечення, що встановлена у 550 грн. підлягає індексації у визначеному законодавством порядку, що відповідач не робила з 2011р. По-друге, що у порушення п.7 договору відповідач не повністю компенсувала гроші за комунальні послуги на загальну суму 10919,86 грн. По-третє, що відповідач систематично 36 разів порушувала строки розрахунків, а за 11 місяців кошти позивачу взагалі не надходили, а тому, посилаючись на ст.775-776ЦК України, просив суд розірвати спірні договори та стягнути з відповідача 10919,86 грн.

Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представники проти позову заперечували, посилаючись на його безпідставність та належне виконання відповідачем умов ОСОБА_5.  

Представник третьої особи ОСОБА_6 позов підтримала, просила його задовольнити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно ст.61ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 756 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 26.06.2015р. у цивільній справі №520/724/15ц, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа – Державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання, договору про зміну набувача в договорі довічного утримання недійсними, визнання права власності на квартиру, встановлені такі факти.

Позивач мешкає у двохкімнатній квартирі площею 48,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, яка належала йому на праві власності.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є людиною похилого віку, інвалідом другої групи та після смерті дружини у 2005 році  за станом здоров’я не може самостійно повною мірою доглядати себе, потребує допомоги при веденні домашнього господарства. 

ОСОБА_1 15.12.2010 року письмово звернувся до цього Центру, вказавши, що він є бездітним вдівцем та висловив побажання укласти договір довічного утримання на умовах матеріального забезпечення, а саме: одержання одноразової виплати у сумі 35000 грн., одержання щомісячного платежу у розмірі 550 грн. та оплати набувачем за договором комунальних послуг.

ОСОБА_1 без зауважень та заперечень підписав паспорт до договору довічного утримання, особисто розписався під його положеннями де зазначено, що йому відомо, що договір довічного утримання на умовах ренти припускає тільки виплату грошей, що після підписання договору він перестане бути власником квартири, залишаючись її користувачем до кінця свого життя, він ознайомлений та згоден з кандидатурою набувача за договором ОСОБА_7

23.12.2010 року ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_7 (набувач) уклали та нотаріально посвідчили договір довічного утримання (догляду), відповідно до умов якого ОСОБА_1В передає у власність, а набувач отримує квартиру під № 40 що знаходиться в місті Одесі, по проспекту Маршала Жукова, у будинку під № 31 взамін чого ОСОБА_7 зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням (доглядом) довічно на умовах цього ОСОБА_5.

Відповідно до п. 7 даного договору ОСОБА_7 зобов'язується довічно утримувати ОСОБА_1, при цьому сторони домовились, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною, допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 550 гривень на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно.

Крім того, набувач зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних комунальних послуг належать: плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 150 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов) та за послуги соціального пакету кабельного телебачення. Набувач має право передавати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для їх оплати останнім. У випадку отримання відповідних коштів відчужувач несе відповідальність за сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів.

У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, відчужувач самостійно, за своїм розсудом, вирішує усі питання в межах грошового утримання, передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум.

Згідно п. 9 договору одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 35 000 гривень, які відчужувач отримає повністю від набувача до підписанні цього договору.

У п. 10 договору відчужувач ОСОБА_1 засвідчує, що визначене сторонами грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та достатнього життєвого рівня відчужувача та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов договору.

20.01.2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали та нотаріально посвідчили договір про зміну набувача у вищевказаному договорі довічного утримання (догляду), відповідно до умов якого домовились провести заміну набувача з ОСОБА_7 на ОСОБА_2, а також внести зміни та доповнення до договору довічного утримання (догляду), посвідченого ОСОБА_3, державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори 23 грудня 2010 року за реєстром № 5-1949.

Судом встановлено, що як ОСОБА_7, так і в подальшому ОСОБА_2 належним чином виконували всі умови договору довічного утримання (догляду) з моменту його укладання та до цього часу включно, що по суті не заперечувалось ні позивачем у позові, ні його представником у судовому засіданні.

29.12.2010 року ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_7 35000 грн. в якості одноразового грошового утримання та 20.01.2011 року додатково отримав від ОСОБА_2 ще 2000 грн., чого умовами договорів взагалі передбачено не було.

Відповідачі ОСОБА_7 до внесення змін до договору та ОСОБА_2 після внесення змін, щомісячно перераховували на рахунок ОСОБА_1 550 грн. та сумлінно оплачували комунальні послуги, які надавалися та надаються ОСОБА_1 за його проживання у спірній квартирі, станом на момент розгляду справи у суді заборгованість по оплаті комунальних послуг відсутня.

Під час розгляду судом справи ОСОБА_2 продовжувала належним чином виконувати договір, а ОСОБА_1 приймати таке виконання.

При цьому відповідно до п. 1 ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання може бути визначений виключний перелік видів матеріального забезпечення та догляду, якими набувач має забез­печувати відчужувача. Саме такий перелік, був погоджений сторонами та передбачений п.п.7, 8, 9 договору довічного утримання та до­говору про заміну набувача.

Таким чином, вказаним рішенням суду у цивільній справі, між тими ж самими сторонами встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов’язання за ОСОБА_5 станом на 26.05.2015р. виконувала належним чином і ці обставини доказуванню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що позивачем належними засобами доказування в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не доведено обставин які були б підставою для задоволення позову.

Суд критично оцінює посилання сторони позивача на підставу для розірвання ОСОБА_5 як то на не проведення індексації грошового забезпечення відповідно до вимог закону, оскільки компенсації, за нормами ст.751 ЦК України, підлягає грошова оцінка матеріального забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, а позивачу матеріальне забезпечення за умовами ОСОБА_5, не надавалося. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачена індексація пенсій, стипендій, оплат праці, сум виплат, що здійснюють відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сум відшкодування шкоди, розмір аліментів, визначених у твердій грошовій сумі. Такий перелік є вичерпним, а отже позовні що ґрунтуються на нездійсненні відповідачем індексації плати за спірним ОСОБА_5 є безпідставними.

Щодо не компенсування в повному обсязі відповідачем вартості комунальних послуг, суд також ставиться критично, з наступних підстав.

Суд встановив, що після ухвалення 4.11.2015р. апеляційним судом Одеської області рішення про скасування вказаного рішення суду першої інстанції від 26.06.2015р., визнання недійним спірного ОСОБА_5, та визнання за Павленко права власності на вказану квартиру, останній, 30.12.2015р. подарив її ОСОБА_6, а після скасування цього рішення апеляційного суду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ (а.с.128) і залишення в силі вказаного рішення суду першої інстанції, квартира залишилася до цього часу перебувати у власності ОСОБА_6.

Отже на час ухвалення судом першої інстанції 26.06.2015р. не встановлено порушення виконання умов договору відповідачем, а після ухвалення рішення апеляційною інстанцією, відповідач не повинна була виконувати умови договору до ухвалення судового рішення касаційною інстанцією. Наявними у матеріалах справи доказами спростовуються твердження сторони позивача щодо наявності заборгованості або ж неналежного виконання відповідачем ОСОБА_5 з червня 2016р. по серпень 2016р.

Щодо систематичності порушення строків виконання грошових зобов’язань відповідачем, суд вважає необхідним зазначити, що такі твердження є безпідставними, оскільки фактів порушення відповідачем зобов’язань за Договором судом не встановлено.

Суд також зазначає безпідставність посилання позивача як то на підставу для задоволення його позовних вимог на ст.ст.775-776 ЦК України, які регулюють найм.

На підставі викладеного позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, оскільки позивача як інваліда другої групи звільнено від сплати судового збору, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 10,11,60-61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області упродовж 10 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Суддя Бескровний Я. В.