ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
22.09.09 |
Справа №2а-9764/09/12/0170 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої
судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 18 від 03.09.09,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши адміністративну справу за позовом
,
за позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АРК
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулася з адміністративним позовом Державна податкова інспекція у Красногвардійському АР Крим до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у сумі 237,59 гривень.
У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та пояснив, що ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_3 1/5 частку спадкового майна -майнового паю члена сільськогосподарського підприємства ім.. Чапаєва. Приймаючи до уваги, що майновий пай є корпоративним правом відповідача, він вважається доходом та підлягає оподаткуванню. Так як відповідач подав декларацію про доходи, в якій визначив податкове зобов'язання в сумі 237,59 гривень, яке ОСОБА_2 у добровільному порядку не сплатила, воно підлягає стягненню з відповідача.
У судове засіданні відповідач не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі статті 128 КАС України суд ухвалив розглядати справу за відсутністю відповідача на підставі наявних матеріалів та доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі АР Крим являється суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Таким чином, судом також встановлено, що Державна податкова інспекція в Красногвардійському Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, проживає за адресою АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.11.2005 року ОСОБА_2 є спадкоємцем 1/5 частки майна її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкове майно складається з майнового паю члена сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва Красногвардійского районі вартість 9138,13 гривень, що належало спадкодавцю на підставі свідоцтва РК № 14000555, виданого 05.10.2001 року (а.с.7)
Таким чином, ОСОБА_2 успадкувала після смерті батька 1/5 майнового паю, що складає 1827,63 гривень.
Судом встановлено, що 25.03.2006 року ОСОБА_2 подала до ДПІ у Красногвардійському районі АРК декларацію про доходи. Судом встановлено, що декларація оформлена за 2006 рік, ДПІ у Красногвірдійському районі прийняла від відповідача дану декларацію, але це є порушенням, оскільки декларацію по суті була заповнена за 2005 рік, тому судом розглядається декларація, як така, що складена за період 2005 року. В декларації позивач нарахував доход за отриманий майновий пай в розмірі 1827,63 гривень (а.с.5-6). В розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб визначений податок, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 237,59 гривень.
Зазначена декларація була отримана позивачем 27.03.2006 року, що підтверджується записом на декларації за вхідним номером 913.
Судом встановлено, що відповідачеві направлена перша податкова вимога № 1/167 від 24.11.2006 року на суму 237,59 гривень, та друга податкова вимога № 2/180 від 18.12.06 року на суму 237,59 гривень, які отримані ОСОБА_2 18.11.2006 року та 29.12.2006 року відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.10)
Судом також встановлено, що згідно з довідкою про розрахунки з бюджетом на 14.07.2009 року за ОСОБА_2 зазначена заборгованість в сумі 237,59 гривень.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач на підставі ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем частки майнового паю члена сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, що належав його батьку.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 01.01.2004 р.
Статтею 1 Закону встановлено, що дохід -сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.
Ставки податку визначені у статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.
Відповідно до п 13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
а) об'єкт нерухомого майна;
б) об'єкт рухомого майна, зокрема:
предмет антикваріату або витвір мистецтва;
природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;
будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;
інші види рухомого майна;
в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;
д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні.
Згідно із п.п. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону ( в редакції, яка діяла на час оформлення спадщини відповідачем) при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б", "д" пункту 13.1 цієї статті, у разі , якщо успадковується іншим членом подружжя спадкодавця , об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах “а”,”б” п.13.1. цієї статті, якщо вони успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем розрахована сума податку з фізичних осіб за 2005 рік, включивши до складу суми оподаткованого доходу, з якого слід сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13 % від вартості отриманої ним у спадщину майнового паю.
Як зазначене вище, ОСОБА_2 відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом у першу чергу.
Суд зазначає, що види об'єктів цивільних прав визначені статтею 177 ЦК України, до яких належать речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщати у просторі.
Відповідно до статті 190 ЦК України майнові права, як окремий об'єкт права власності відноситься до майна.
З метою оподаткування стаття 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" виділяє лише окремі види майна та майнових прав, які підлягаю оподаткуванню на загальних підставах -це об'єкті комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
Таким чином, інші майнові права, визначені статті 190 ЦК України, до об'єктів комерційної власності за п.”в” п.13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не відносяться.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтею 9 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих фондів і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства , цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.
У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Майновий пай члена підприємства документально підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (майновим сертифікатом), яке видається сільською, селищною або міською радою.
Крім того, згідно статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, позивачем не надані докази того, в наслідок оформлення спадщини відповідач став учасником сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, в статут останнього внесені відповідні зміни, він отримав право на участь в управлінні товариства та одержання певної частини його прибутку .
Виходячи з наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що майновий пай сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, як об'єкт оподаткування, має відноситись до об'єктів рухомого та нерухомого майна, у разі отримання у спадщину, оподаткування якого має здійснюватись згідно з п.п. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що у зазначений звітний період відповідач отримав майновий пай у спадщину після смерті батька, суд, керуючись положеннями ст. 13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст. 1261 ЦК України, вважає помилковим здійснений ним розрахунок податкового зобов'язання за ставкою 13% від вартості частки в статутному фонді.
На думку суду у зазначених умовах з причин отримання відповідачем спадщини за законом у першу чергу майновий пай мав бути оподаткований за нульовою ставкою, як це зазначено у п.п.13.2.1 п. 13.2. ст.13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з п.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що оформлення відповідачем податкової декларації має суто формальне значення, не є безумовною підставою для задоволення позову. Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач під час оформлення декларації не усвідомлював наслідків своїх дії, не розумів положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в повному обсязі полагаючись на законність та добросовісність дії працівників податкового органу, яки надавали йому консультацію по оформленню зазначеного документу.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень, до яких відноситься позивач, не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення відповідача, керуючись встановлений у ст. 7 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, позивача, суд прийшов до висновку, що відповідач невірно визначив податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 237,59 грн., в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Пунктом 5.3.1. статті 5 Закону передбачено, що Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідно до п. 15.2.1. статті 15 Закону У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Приймаючи до уваги, що відповідач надав декларацію до ДПІ у Красногвардійському районі АРК 25.03.2006 року, граничний строк сплати зобов'язання настав 10.04.2006 року, а позивач звернувся до суду з позовом 17.08.2009 року, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позовні вимоги і з цих підстав не підлягають задоволенню.
Отже, суд приходить до висновку, що жодних підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 237,59 гривень немає.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У судовому засіданні, яке відбулося 22.09.2009 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, постанова у повному обсязі складена 28.09.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Котарева Г.М.