Справа № 527/1707/15-ц

провадження 2/527/16/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Марущак Р.М.

при секретарі - Таранець Л.П.

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» про стягнення заборгованості, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «КСА», ОСОБА_4,

встановив:

9.07.2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Мотивувала тим, що між ТОВ «КС А», м. Дніпропетровськ, як продавцем, та ТОВ ТТК «Бізнес-клас», як покупцем, м. Глобине, було укладено договір поставки запчастин № 8 від 01.11.2013 року, згідно якого продавець прийняв на себе зобов»язання передати у власність покупця партію товару, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити цей товар.

1.11.2013 року між названими сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору поставки запчастин за умовами якої ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» мало здійснити оплату за отриманий товар до 31.12.2014 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору № 8 від 1.11.2013 року продавець здійснив продаж (поставку) запчастин на загальну суму 209480, 40 грн., тобто, ТОВ «КС А» належним чином та в повному обсязі виконало взяті на себе зобов»язання. В той же час покупець (відповідач у справі), прийнявши товар належної якості, його вартість до встановленого строку і на даний час не оплатив.

16.12.2014 року між ТОВ «КС А» та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги за яким ОСОБА_4 набув право вимоги та став кредитором за договором поставки запчастин № 8 від 1.11.2013 року.

12.03.2015 року між громадянами ОСОБА_4 (цедентом) та ОСОБА_3 (цесіонарієм) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого до позивача перейшло право вимагати від боржника оплату поставлених запасних частин за договором № 8 від 1.11.2013 року та оплату неустойки, пені, процентів, збитків від інфляції і ін.

Станом на дату подання позову за відповідачем рахується заборгованість, з якої:

- 209480.40 – сума заборгованості за товар;

- 3236.90 – 3% річних за період з 1 січня 2015 року по 7 липня 2015 року;

- 84099.24 – інфляційне збільшення суми боргу за прострочення в період з 1 січня 2015 року по 21 травня 2015 року;

- 54992,91 – пеня за прострочення виконання зобов»язань (подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочення) за період з 1 січня 2015 року по 7 липня 2015 року.

Посилаючись на викладене, позивач прохала стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю техніко – транспортна компанія «Бізнес – Клас» на її користь 351809 грн. 41 коп. – суму загальної заборгованості за договором поставки запасних частин № 8 від 01.11.2013 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з»явилася. Належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. В заяві до суду прохала розглянути справу у її відсутності.

У судових засіданнях представники позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, позов підтримували, посилаючись на обставини та підстави, зазначені в ньому. Звертали увагу суду на наявність преюдиційних фактів, встановлених рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 1.02.2016 року у справі № 527/2217/15-ц, та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року у справі № 816/3461/14, доводити які при розгляді даної справи непотрібно, зокрема, факту про дійсність договорів відступлення права вимоги від 16.12.2014 року та від 12.03.2015 року, та факту того, що на виконання договору поставки від 1.11. 2013 року ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» отримано товар (запасні частини).

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – ТОВ «КС А», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – ОСОБА_4, у судове засідання не з»явилися. Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заперечень на позов не надали, в письмових заявах прохали розглянути справу у їх відсутності.

У судових засіданнях представники відповідача ТОВ «Техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 позов не визнали в повному обсязі. Пояснили, що лише у липні 2015 року, після отримання позовної заяви ОСОБА_3, товариству стало відомо, що право вимоги по договору № 8 від 1.11.2013 року було відступлено ОСОБА_4, а згодом - позивачу.

Вони вважають, що сторонами при підписанні договорів відступлення права вимоги від 16.12.2004 р. та від 12.03.2015 р. не додержані вимоги ч.2 ст. 180 ГК України, та ст.638 ЦК України, а саме, не визначено конкретний обсяг прав, які передані іншому кредиторові - сума боргу, право вимоги якої передається, не визначені інші умови, передбачені ЦК для правовідносин з переуступки прав вимоги. Тому вказані договори про відступлення права вимоги не є укладеними та не можуть бути підставою для стягнення заборгованості.

Також відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Додані позивачем до матеріалів справи документи, зокрема, копії рахунків, є копіями примірників відповідача, містять його печатку, чим підтверджується , що первісний кредитор не переуступав своїх зобов’язань позивачу та не передавав на підтвердження переуступки боргу оригіналів документів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв»язок у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 1 лютого 2016 року у справі № 527/2217/15-ц за позовом ТОВ «ТТК « Бізнес-Клас» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ТОВ «КС А» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, яке набрало законної сили 27.04.2016 року встановлені наступні обставини.

01.11.2013 року між ТОВ «КС А» та ТОВ «ТТК «Бізнес – Клас» було укладено договір поставки запчастин № 8, відповідно до якого Продавець  ТОВ «КС А» зобов’язується передати у власність Покупця - ТОВ «ТТК «Бізнес – Клас» належну Продавцю партію товару, Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його. Відомості про товар, його перелік і вартість зазначаються в  накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

16 грудня 2014 року між ТОВ «КС А» в особі директора ОСОБА_8 та ОСОБА_4  укладено договір  відступлення права вимоги. Відповідно до п. 1 Договору він спрямований на регламентацію цивільних ( господарських) правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, Цедентом Цесіонарієві права вимоги,  належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором за договором поставки запасних частин № 8 від 01 листопада 2013 року, укладеним між Цедентом та ТОВ «Техніко – транспортна компанія «Бізнес – Клас». Договір підписаний ОСОБА_8 та ОСОБА_4

12 березня 2015 року  між ОСОБА_4 та ОСОБА_3  укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1 якого він спрямований на регламентацію цивільних ( господарських) правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, Цедентом Цесіонарієві права вимоги,  належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором за договором поставки запасних частин № 8 від 01 листопада 2013 року, укладеним між Цедентом та ТОВ «Техніко – транспортна компанія «Бізнес – Клас». Право вимоги  належить Цеденту на підставі Договору про відступлення права вимоги  від 16 грудня 2014 року.   Договір підписаний  ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою, в тому числі, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст.ст. 513, 514  ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 516 ЦК України регламентовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що встановлено ст. 627 ЦК України.

У відповідності до вимог ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 303 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Посилання представника позивача  у позовній заяві та в судовому засіданні як на підставу недійсності правочину на порушення   вимог ч. 2 ст. 638 ЦК України щодо  не визначення в договорах відступлення права вимоги від 16.12.2014 року та від 12.03.2015 року  конкретного обсягу прав, які переходять іншому кредиторові – суми боргу, право вимоги якої передається та не зазначення інших умов, передбачених ЦК для правовідносин з переуступки прав вимоги  є безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 2-4   Договору   про відступлення права вимоги від 16 грудня 2014 року передбачено, що  до Цесіонарія  переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного та реального виконання оплати поставлених за договором поставки запасних частин № 8 від 01 листопада 2013 року та оплати неустойки, пені, процентів, збитків від інфляції та всіх інших прав, які має Цедент з факту укладення та виконання зазначеного договору. До Цесіонарія переходить право вимоги  Цедента за Договором, визначеним у п. 1 Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також всі права, які можуть виникнути або виникнуть у Цедента з зазначеного договору на майбутнє. Моментом переходу права вимоги Цедента за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, до Цесіонарія є підписання сторонами договору.

Аналогічні положення передбачені п.п. 2-4 договору  про відступлення права вимоги від 12.03.2015 року, згідно яких до Цесіонарія  переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного та реального виконання оплати поставлених за договором поставки запасних частин № 8 від 01 листопада 2013 року та оплати неустойки, пені, процентів, збитків від інфляції та всіх інших прав, які має Цедент з факту укладення ним Договору  про відступлення права вимоги від 16.12.2014 року. До Цесіонарія переходить право вимоги  Цедента за Договором, визначеним у п. 1 Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також всі права, які можуть виникнути або виникнуть у Цедента з зазначеного договору на майбутнє. Моментом переходу права вимоги Цедента до Цесіонарія є підписання сторонами договору.

Вказані договори відповідають вимогам ст.ст. 513, 514 ЦК України та містять істотні умови, які  є необхідними для договорів даного виду, в тому числі, в них зазначено обсяг прав, які  переходять іншому кредиторові, а саме: до Цесіонарія переходить право вимоги  Цедента за Договором, визначеним у п. 1 Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також всі права, які можуть виникнути або виникнуть у Цедента з зазначеного договору на майбутнє.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що договір про відступлення права вимоги від 16.12.2014 року та договір про відступлення права вимоги від 12.03.2015 року є укладеними на умовах та в порядку, визначеному чинним законодавством України, з дотриманням принципу свободи, а також встановлених законом вимог щодо письмової форми та змісту, а тому відсутні будь-які законні підстави для визнання їх недійсними.»

З огляду на вищевказані обставини, встановлені судовим рішенням, суд критично сприйняв заперечення відповідача на позов в частині того, що договори про відступлення права вимоги від 16.12.2014 року та від 12.03.2015 року є неукладеними.

Крім цього, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі № 816/3461/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» до Кременчуцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, з урахуванням ухвали цього ж суду від 16 вересня 2015 року у справі № 816/3461/14 про виправлення описки в постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі № 816/3461/14 (обидва судові рішення набрали законної сили) встановлено, що на виконання договору поставки запчастин № 8 від 1.11.2013 року, укладеного між ТОВ «ТТК Бізнес-Клас» та ТОВ «КС А», «ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» отримано товар (запасні частини), про що свідчать рахунки, видаткові накладні, податкові накладні».

Таким чином, названою постановою адміністративного суду фактично встановлено товарний характер договору поставки запчастин № 8 від 1.11.2013 року, укладеного між ТОВ «КС А» (продавець) та ТОВ «ТТК Бізнес-Клас» (покупець), та виконання продавцем умов договору в частині поставки товару відповідно до накладних, які є невід»ємною частиною договору, з відомостями про товар, його перелік і вартість. Тому суд вважає встановленою обставиною передачу відповідачу по вищеназваному договору товару (запасних частин) на суму 209 480, 40 грн. відповідно до накладних, названих в таблиці:

. П / пПодаткова накладнаВидаткова накладнаТоварно- транспортна накладнаВартість

датаномердатаномер 7 65дата

101.1 1.2013701.11.2013 .201310 692 8 619, 6

211.1 1.20136511.11

315.1 1.20139515.11.2013953 254,64

25.11.201317725.11.2013177186 914, 165 517

529.11.201321529.1 1.20132 15 22 085, 4

29. 1 1.201321029.1 1. 2013210 48 240

29.1 1.2013211 29.11.2013211 57 071, 76

29.1 1.201321229.1 1.201321254 000

Всього: | 209 480, 4

Натомість відповідач - ТОВ ТТК «Бізнес-Клас», не надав суду доказів, які б підтверджували проведення ним оплати за отриманий товар первинному кредитору, чи особам до яких перейшло право вимоги по договору № 8 від 1.11.2013 року. Таким чином, зобов»язання по договору на час ухвалення вказаного рішення ним не виконані.

Станом на 9.07.2015 року - дату подання позову, згідно розрахунку позивача, за відповідачем рахується заборгованість, з якої:

- 209480.40 – сума заборгованості за товар;

- 3236.90 – 3% річних за період з 1 січня 2015 року по 7 липня 2015 року;

- 84099.24 – інфляційне збільшення суми боргу за прострочення в період з 1 січня 2015 року по 21 травня 2015 року;

- 54992,91 – пеня за прострочення виконання зобов»язань (подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочення) за період з 1 січня 2015 року по 7 липня 2015 року, всього (за підрахунком суду) на суму 351809 грн. 45 коп.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання. За ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П.3.3 договору поставки запасних частин № 8 від 1.11.2013 року передбачено, що при порушенні однією із сторін умов договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, за кожний день прострочення.

П.1 додаткової угоди № 1 від 4.11.2013 року до договору поставки запасних частин № 8 від 1.11.2013 року було встановлено наступний порядок оплати товару: покупець здійснює оплату за отриманий товар до 31 грудня 2014 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Врахувавши вказані норми закону та договорів, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов»язання з 31.12.2014 року, а відтак є правомірними вимоги позивача про стягнення з нього суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пені за періоди вказані в позові (виходячи з принципу диспозитивності та того, що суд може діяти лише в межах заявленого позову).

Суд перевірив та погодився з правильністю розрахунків позивача про те, що інфляційне збільшення основної суми боргу (209480,40 грн.) за період з 1.01.по 31.05.2015 року склало 84099,24 грн. (при сукупному індексу інфляції за вказаний період – 1,401 грн. ), 3% річних за період з 1.01.2015 по 7.07.2015 року (за 188 днів прострочення) становлять 3236, 90 грн., пеня за період з 1.01.2015 по 7.07.2015 року (за 188 днів прострочення, за подвійною обліковою ставкою НБУ – 0,077%, 0,107%, 0,164%) - 54992 грн. 91 коп. Вказані суми разом із сумою основного боргу стягуються з ТОВ «ТТК «Бізнес-Клас» на користь позивача ОСОБА_3

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю, як такий, що ґрунтується на законі і доведений належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач документально підтвердила сплату нею судового збору у сумі 3518, 10 грн., тому вказана сума стягується на її користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 512-514, 516, 526, 530, 625, 628,638 ЦК України ст. ст. 4, 10,11, 15, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» (вул. Карла Маркса, буд. 200 м. Глобине Полтавської області, 39000, р/р 26001000000342 в ПАТ «Креді ОСОБА_9», МФО 300614, код ЄДРПОУ 36719307, ІПН 367193016083) на користь ОСОБА_3 заборгованість в сумі 351 809 грн. 41 коп. (триста п’ятдесят одна тисяча вісімсот дев’ять гривень сорок одна копійка).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» (р/р 26001000000342 в ПАТ «Креді ОСОБА_9», МФО 300614, код ЄДРПОУ 36719307, ІПН 367193016083) на користь ОСОБА_3 - 3518 грн. 10 коп. (три тисячі п’ятсот вісімнадцять гривень 10 копійок) – у відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Р. М. Марущак