справа №325/52/17

провадження №4-с/325/2/2017

Ухвала

Іменем України

22 лютого 2017 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Шеїної Л.Д.

при секретарі: Красновій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного Акціонерного Товариства «ОСОБА_1 КРЕДИТ» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАР’ЇНСЬКИЙ УКРПРОМЗБУТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС», Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС», ОСОБА_4,

про визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3, визнання незаконним повідомлення про повернення виконавчого документа, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа та зобов*язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2017 року заявник – Публічне Акціонерне Товариство «ОСОБА_1 КРЕДИТ» звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3, мотивуючи тим, що 09.11.2015 року Приазовським районним судом Запорізької області, ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ «Мар’їнський Укрпромзбут» у зв’язку з чим 14.06.2016 року видано виконавчий лист.

04.07.2016 року ПАТ «ОСОБА_1 кредит» звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України, з заявою про відкриття виконавчого провадження з метою виконання рішення суду.

15.08.2016 року ПАТ «ОСОБА_1 кредит», отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.08.2016 року ВП №51830753. Не погодившись з рішення державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, оскаржив його до Приазовського районного суду. За наслідками розгляду скарги Приазовським районним судом Запорізької області 23 вересня 2016 року ухвалено рішення за яким:

- дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, визнано незаконними;

- скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження:

- зобов’язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви від 04.07.2016 року.

Ухвала суду від 23.09.2016 року набрала законної сили 17.11.2016 року .

05.12.2016 року ПАТ «ОСОБА_1 кредит» звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України з заявою щодо вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, мотивуючи своє звернення наявним рішення Приазовського районного суду від 23.09.2016 року.

23.12.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України, ОСОБА_3С винесено повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, керуючись п.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень у редакції від 29.09.2016 року на підставі того, що такі рішення їм не підвідомчі.

Відповідно до ОСОБА_2 юстиції «Про зворотну дію в часі законів та інші нормативно-правових актів» від 29.04.2011 року №5149-0-26-11-18, «...ст. 58 Конституції Украй закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правових актами чинності...».

В Рішенні від 9.02.1999 року №1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інші нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дає тлумачення, що у частині першій ст. 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац Другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).

Тому, враховуючи наведене, заявник вважає, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження, направлена до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України - 04.07.2016 року, на підставі якої суд зобов’язав останнього, вирішити питання про відкриття виконавчого провадження, на момент подання заяви від 04.07.2016 року, діяли Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 року та Інструкція з організації примусового виконання рішень в редакції від 22.12.2015 року, які передбачали підвідомчість Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України, рішень суду, сума зобов'язання яких становить десять та більш мільйонів гривень.

Отже, на думку заявника, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України, ОСОБА_3, порушив принцип, який закріплено Конституцією України, принцип дії актів в часі - застосовано нормативно-правовий акт, який і поширюється на дані відносини, оскільки вони виникли до набрання ним законної сили, а такою ухвалою не виконується рішення суду.

Тому просить суд:

-визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 по поверненню виконавчого документу відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки, без виконання від 23.12.2016 року;

-визнати незаконним повідомлення від 23.12.2016 року винесене державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 по поверненню виконавчого документа, відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки, без виконання;

- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання від 23.12.2016 року;

-зобов*язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2016 року вих. №04-11/2147.

Заявник - Публічне Акціонерне Товариство «ОСОБА_1 КРЕДИТ» в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, спрямував до суду заяву щодо розгляду справи в його відсутність та просив скаргу задовольнити ( а.с.193).

Заінтересована особа – Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України до суду не прибув, будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду справи, спрямував до суду письмові заперечення щодо скарги (а.с. 194--195). Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до ч.4 розд.І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом ОСОБА_2 юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (в редакції наказу ОСОБА_2 юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема сума зобов*язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. За виконавчим документом №242/113/15-ц, який виданий Приазовським районним судом Запорізької області сума стягнення є меншою і становить 11 399 174,07грн., а отже, на думку державного виконавця, наявні підстави для повернення стягувачу ПАТ «ОСОБА_1 Кредит» виконавчого документу без прийняття до виконання. Крім того, заперечуючи проти скарги, Орган, дії якого оскаржуються – Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України, посилається на те, що ухвала Приазовського районного суду Запорізької області від 23.09.2016 року по справі №4-с/325/7/2016 325/1167/16-ц ( в частині часткового задоволення) та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2016 року по справі 325/1167/16-ц провадження №22-ц/778/4674/16 подано касаційну скаргу, яку прийнято до розгляду, що, на його думку, також унеможливлює відкриття виконавчого провадження. А відтак, на думку Органу, дії якого оскаржуються – Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України , держвиконавець діяв у межах та у спосіб, передбачений законом.

Посадова особа, дії якої оскаржуються - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду справи (а.с. 189,190).

Заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАР’ЇНСЬКИЙ УКРПРОМЗБУТ» до суду не прибула, будучи належним чином сповіщеною про день та час розгляду справи (а.с. 179,181).

Заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю

«СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС» в судове засідання не прибула, будучи належним чином сповіщеною про день та час розгляду справи (а.с. 182).

Заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» в судове засідання не прибула, будучи належним чином сповіщеною про день та час розгляду справи ( а.с.180 ).

Заінтересована особа - ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, будучи належним чином сповіщеною про день та час розгляду справи (а.с. 183).

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи встановив, що 09.11.2015 року Приазовським районним судом Запорізької області, ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ «Мар’їнський Укрпромзбут» (а.с.148-166). Рішення суду набуло законної сили 04.06.2016 року (а.с.166).

14.06.2016 року на виконання рішення суду, Приазовський районний суд видав виконавчий лист № 242/113/15-ц від 14.06.2016 року (а.с.4 ).

З метою виконання рішення суду, 04.07.2016 року заявник первісно звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України, з заявою про відкриття виконавчого провадження( а.с.3).

Однак, 15.08.2016 року ПАТ «ОСОБА_1 кредит» постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України від 04.08.2016 року ВП №51830753, відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням на ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV, а саме у зв*язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, державний виконавець позбавлений можливості повідомити боржника про відкриття виконавчого провадження.

Заявник, не погодившись з рішенням державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, оскаржив його до Приазовського районного суду. За наслідками розгляду скарги Приазовським районним судом Запорізької області 23 вересня 2016 року ухвалено рішення за яким:

- дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, визнано незаконними;

- скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження:

- зобов’язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви в 04.07.2016року (а.с.11-12).

Ухвала суду від 23 вересня 2016 року набрала законної сили 17.11.2016 року.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України на ухвалу Приазовського районного суду від 23 вересня 2016 року (а.с. 169), апеляційна скарга відхилена, ухвала Приазовського районного суду від 23 вересня 2016 року залишена без змін.

05.12.2016 року ПАТ «ОСОБА_1 кредит», повторно, звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України з заявою щодо вирішення питання про відкриття виконавчого провадження на що отримав повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з підстав, передбачених п.4 розділ І Інструкції з організації примусового виконання рішень у редакції від 29.09.2016 року на підставі того, що такі рішення йому не підвідомчі.

Повертаючи виконавчий документ стягувачу ПАТ «ОСОБА_1 КРЕДИТ» без прийняття до виконання державний виконавець послався на п.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень у редакції від 29.09.2016 року на підставі того, що виконання рішення суду на суму боргу в 11 399 174,07грн. йому не підвідомче (а.с.15-18).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідно до приписів даної норми Конституції, органи і посадові особи, що здійснюють дії, зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими законами України.

Відповідно до ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов*язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV втратив чинність з 05.10.2016 року, згідно із Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – XVІІІ.

В свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – XVІІІ, набрав чинності 05.10.2016 року.

Пунктом 7 перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – XVІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Офіційне тлумачення даного конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року. В указаному Рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Судом встановлено, що стягувач первинно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження 04.07.2016 року (а.с. 13). На думку суду, вказана обставина є юридично значимою і є пред*явленням виконавчого документу до виконання. Даний спосіб пред*явлення виконавчого документа не протирічить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» або Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Державний виконавець, діючи неправомірно (що встановлено рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2016 року (а.с. 11-12) відмовив стягувачу у відкритті виконавчого провадження з посиланням на ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV. Наведеним рішенням суду від 23 вересня 2016 року дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, визнано незаконними; скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов’язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви від 04.07.2016 року (а.с.11-12).

Відповідно до ч.2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо до суду на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов*язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов*язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов*язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд, вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», згідно якого Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов*язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов*язкову силу, не виконувалося на вимогу однією із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі,- а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд,- і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов*язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Відповідно до ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. 

У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. 

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведені норми права, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження ( сума стягнення 11 399 174,07грн.) державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21.04.1999 року №606-XIV, який був чинним до 05.10.2016 року та яким до підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України віднесено, зокрема, виконавчі провадження сума зобов*язань яких становить десять і більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (ч.1 ст.21 ).

Крім того, цим Законом взагалі не було передбачено повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Враховуючи конституційний принци доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов*язковою для національних судів згідно Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, а також принцип незворотності дії закону у часі, суд приходить до висновку про визнання дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 по поверненню виконавчого документу відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки, без виконання від 23.12.2016 року на підставі Закону України «Про виконавче провадження» №1404-19 від 02.06.2016 року, незаконним і визнає незаконним повідомлення від 23.12.2016 року винесеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 по поверненню виконавчого документу стосовно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки, без виконання шляхом його скасування.

Щодо вимог заявника про зобов’язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2016 року вих.. №04-11/2147, то суд зазначає, що 23 вересня 2016 року Приазовським районним судом ухвалено рішення за яким дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, визнано незаконними; скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов’язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви в 04.07.2016 року (а.с.11-12). Ухвала суду набула законної сили 17.11.2016 року. Рішення суду є обов*язковим для всіх до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України, повторне звернення до суду з вимогою з тих же підстав, за якою прийнято рішення, законом не передбачено. Тому в цій частині, в задоволені скарги слід відмовити.

Наведене спростовує доводи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України щодо неможливості застосування Закону України «Про виконавче провадження» №1404-19 від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року та наявності відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначив, що повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу від 23.12.2016 року він отримав 03.01.2017 року. Згідно відтиску поштового штемпелю ПАТ «ОСОБА_1 КРЕДИТ» спрямував до суду скаргу за даною справою 05.01.2017 року (а.с.1-2).

Отже, строк звернення зі скаргою до суду, заявник не пропустив.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6,10,11, 60, п.27 ч.1 ст.293, 383, 387 ЦПК України, на підставі ст.58 Конституції України, п.п.1,5,6,7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

скаргу Публічного Акціонерного Товариства «ОСОБА_1 КРЕДИТ» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАР’ЇНСЬКИЙ УКРПРОМЗБУТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙИНВЕСТ ДОНБАСС», Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС», ОСОБА_4, про визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3, визнання незаконним повідомлення про повернення виконавчого документу, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа та зобов*язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 юстиції України вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження, задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 по поверненню виконавчого документа відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки, без виконання від 23.12.2016 року на підставі Закону України «Про виконавче провадження» №1404-19 від 02.06.2016 року, незаконними.

Визнати незаконним повідомлення від 23.12.2016 року винесеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 по поверненню виконавчого документа відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Скасувати повідомлення від 23.12.2016 року винесеного державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_2 юстиції України ОСОБА_3 по поверненню виконавчого документа відносно ТОВ «Мар*їнський Укрпромзбут» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В іншій частині скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд Запорізької області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л.Д. Шеїна