У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

30 липня 2009 року                                                                                                     м. Ужгород

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                          в складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

                                                             суддів : Кожух О.А., Чужи Ю.Г.

                                                при  секретарі : Рогач І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 24 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я малолітньої особи ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу в якій клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Мотивують її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Рішенням Берегівського районного суду від 24 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено .

В судовому засіданні апелянти та їх представник Яцко В.Л. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд задовольнити її з наведених в ній підстав.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивачів є безпідставними, оскільки не надано доказів, які б свідчили про вчинення відносно малолітньої особи неправомірних дій з боку відповідача та ці дії мають причинний зв'язок з захворюванням яке розвилось у малолітньої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь в справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з вимог ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .

А відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як на підставу своїх вимог, апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції не досліджено докази стосовно обставин справи, а звідси, зроблені висновки судом не відповідають фактичним обставинам справи.

Проте, такі доводи апелянтів на думку колегії суддів не спростовують висновків суду стосовно відсутності між діями відповідача та розвинутою хворобою у малолітньої особи причинно-наслідкового зв'язку .

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2004 року на ґрунті особистих неприязностей ОСОБА_3. розбив камінням вікна на будинку апелянтів та зайшовши на подвір'я погрожував розправою над ними.

Та як стверджують апелянти, внаслідок цієї події малолітній їх син ОСОБА_1зазнав сильного переляку, що призвело до розвитку у нього тяжкого захворювання, такого як епілептичний синдром.   

З довідок Берегівського РВ УМВС України в З/о від 25.01.08р. та 28.02.08р. вбачається, що в порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_3. відмовлено на підставі ч.2 ст.6 КПК України.

З наявної в справі розписки від 14.04.2004 року вбачається, що ОСОБА_3. зобов'язується відшкодувати ОСОБА_2. майнову шкоду заподіяну пошкодженням вікон й супутніх предметів до них.

Оглянутою в судовому засіданні амбулаторною карткою стверджено, що першим записом про наявність огляду малолітнього Еріка в невролога значиться дата 21 лютого 2008 року .

Довідкою від 17.04.2008 року за №1058/07 з обласної Дитячої лікарні стверджено, що малолітній ОСОБА_1 1999 р.н. знаходився на стаціонарному лікуванні з 19.12. по 24.12.2007 року в неврологічному відділенні з діагнозом епісиндром /а.с.5/.

І разом з цим з довідки від 29.01.2009 року за №9/01-16 Берегівської ЦРЛ слідує, що малолітній ОСОБА_1 1999 р.н. на обліку у дитячого невропатолога Берегівської ЦРЛ не перебуває /а.с.24/.

Апелянти як на правову норму посилаються на вимоги ст.1199 ЦК України, яка передбачає у разі ушкодження здоров'я малолітньої особи, фізична особа, яка завдала такої шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на лікування, постійний догляд, посилене харчування, тощо.

Однак, апелянти у супереч вимог ст.60 ЦПК України не подали жодного доказу і не доказали тієї обставини, що ОСОБА_3. заподіяв малолітньому ОСОБА_1, 1999 р.н. ушкодження здоров'я, що призвело до захворювання у виді епісиндрому.                      

    Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .

Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :

у  х  в  а  л  и  л  а :  

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити .     

Рішення  Берегівського районного суду від 24 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .

Головуючий  : ______________________                 Судді :  ______________________                                                                             ______________________