20.02.2017

Справа № 522/12894/15-ц

Провадження № 2/522/4372/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, та стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточнивши його, до ОСББ «Чорномор», та просить визнати недійсним та скасувати наказ №2 від 10 березня 2015 року про звільнення його на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України; визнати припиненими трудові відносини з ОСББ «Чорномор» з 23 березня 2015 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; стягнути з ОСББ «Чорномор» на його користь заборгованість за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яка станом на 27 липня 2016 року становить 56 201, 20 грн., в тому числі, невипечену заробітну в період з 01 березня 2015 року по 23 березня 2015 року в розмірі 1 750, 00 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку, який станом на 27 липня 2016 року становить 38 027, 20 грн., грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 01 січня 2007 року по 23 березня 2015 року у розмірі 16 424, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01 січня 2007 року його було прийнято на посаду голови правління ОСББ «Чорномор» згідно наказу №10-К від 30 грудня 2006 року. 28 лютого 2015 року позивача було відсторонено від займаної посади у зв'язку з втратою довіри, а наказом № 2 від 10 березня 2015 року його було звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Таке звільнення позивач вважає незаконним, оскільки він фактично продовжував виконувати функції голови правління до 23 березня 2015 року, коли і здійснив передачу всієї документації. При цьому, прочинаючи з 01 березня 2015 року йому не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата. Наказ про звільнення позивач вважає незаконним, так як в ньому не було зазначено, на підставі якої статті КЗпП України проводилось таке звільнення.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник ОСББ «Чорномор» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, що позивач був присутній на загальних зборах ОСББ «Чорномор» 10 березня 2015 року та приймав участь у голосуванні, про що свідчить його підпис у протоколі №4/1, тобто, позивачу було відомо про його звільнення. Тому, представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, та просив відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском такого строку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, прийнявши докази, що є наявними у матеріалах справи, вислухавши думки сторін, повно і всебічно з'ясувавши обставини, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 січня 2007 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду голови правління ОСББ «Чорномор» згідно наказу №10-К від 30 грудня 2006 року.

28 лютого 2015 року позивача було відсторонено від займаної посади у зв'язку з втратою довіри, що підтверджується копією протоколу правління № 5 від 28 лютого 2015 року. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, у тому числі, обрання членів правління об'єднання.

Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. Порядок обрання голови правління встановлюється Статутом об'єднання.

Згідно п. п. 9.8.2, 9.11, 9.16 Статуту ОСББ «Чорномор» голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об'єднання та рішень правління, діє без доручення від імені об'єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об'єднання відповідно до затвердженого кошторису.

Таким чином, посада голови правління ОСББ є виборною.

Рішенням ОСББ «Чорномор» від 10 березня 2015 року позивача було звільнено з посади голови правління, про що свідчить відповідний протокол №6. Того ж дня було видано відповідний Наказ № 2 про звільнення позивача з займаної посади, та складено акт про відмову від ознайомлення та підпису наказу про звільнення.

Відповідно до ст. 47 та ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивачем було пропущено строк звернення до суду визначеного ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з роботи 10 березня 2015 року. Він був присутній на загальних зборах та приймав участь у голосуванні, про що свідчить його підпис у протоколі загальних зборів членів ОСББ «Чорномор» №4/1 від 10 березня 2015 року. Отже, про порушення свого права ОСОБА_1 стало відомо 10 березня 2015 року. Проте, з дійсним позовом він звернулася лише 23 червня 2015 року, пропустивши встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк. Клопотання про поновлення процесуального строку із обґрунтуванням поважності причин пропуску до суду надано не було.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудових відносин. Пропуск встановленого строку звернення до суду є підставою відмови у позові.

Представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

Тому, суд вважає, що ОСОБА_1 було пропущено тримісячний строк для звернення до суду з дійсними позовними вимогами.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона постилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 47, 116, 232, 233 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, та стягнення заборгованості по заробітній платі, - відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.Б. Свячена