ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1840/16

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держпраці у Херсонській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області про скасування постанови про накладення штрафу від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-129с, № 21-16-239/34-130с, №21-16239/34/-131с.

Свої позовні вимоги ДП "Асканійське" обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано спірні постанови від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-129с та від 25.10.2016 року № 21-16239/34/-131с.

В апеляційній скарзі ГУ Держпраці у Херсонській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного Управління Держпраці у Херсонській області від 28.09.2016 року № 396 "Про проведення позапланової перевірки" та відповідно до направлення на проведення перевірки від 28.09.2016 року № 632 головним державним інспектором з праці 11 жовтня 2016 року проведено позапланову перевірку ДП "Дослідне господарство "Асканійське" з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування, за результатами якої складено акт від 11.10.2016 року № 21-16-239/34.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 47, частини 1 статті 116 та частини 1 статті 119 КЗпП України.

На підставі акту перевірки від 11.10.2016 року № 21-16-239/34 Головним управлінням Держпраці у Херсонській області винесено припис від 12.10.2016 року № 21-16-239/34-16 та постанови від 25.10.2016 року:

- № 21-16-239/34-129с про накладення штрафу у розмірі 1450,00 грн. за порушення ДП "Асканійське" вимог частини 1 статті 47 КЗпП України;

- № 21-16-239/34-130с про накладення штрафу у розмірі 4350,00 грн. за порушення ДП "Асканійське" вимог частини 1 статті 116 КЗпП України;

- № 21-16-239/34-131с про накладення штрафу у розмірі 14500,00 грн. за порушення ДП "Асканійське" вимог частини 1 статті 119 КЗпП України.

Надаючи оцінку законності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Судом встановлено, що наказом директора ДП "Дослідне господарство "Асканійське" від 30.05.2016 року № 75-к звільнений з посади водія автотранспортних засобів ІІІ класу ОСОБА_1 у зв'язку із призовом на військову службу згідно пункту 3 статті 36 КЗпП України.

За змістом акту перевірки від 11.10.2016 року № 21-16-239/34 порушення позивачем вимог частини 1 статті 47 КЗпП України полягало в тому, що у день звільнення ОСОБА_1 - 30.05.2016 року йому не була вручена належно заповнена трудова книжка. Відповідачем встановлено, що на момент перевірки 11.10.2016 року трудова книжка ОСОБА_1 зберігається на підприємстві.

Іспектор з кадрів ДП "Дослідне господарство "Асканійське" ОСОБА_2 пояснила суду, що у п'ятницю 27.05.2016 року в кінці робочого дня ОСОБА_1 прийшов до відділу кадрів, поклав на стіл довідку про його перебування у військоматі останні чотири дні та заявив, що його призвано на військову службу. Заяву про звільнення писати не буде, оскільки ОСОБА_2 не має права його звільнити. Свідок попередила ОСОБА_1, що треба прийти у понеділок 30.05.2016 року на роботу та ознайомитися з наказом і отримати трудову книжку, проте ОСОБА_1 сказав, що не буде нічого підписувати й отримувати. 30.05.2016 року ОСОБА_1 не з'явився на робочому місці, а керівником підприємства прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1

За приписами частини 1 статті 47 КЗпП УКраїни власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу шостого частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Із аналізу наведених вище норм Кодексу про працю слідує, що законодавець встановив обов'язок роботодавця видати працівнику належно оформлену трудову книжку у день звільнення та провести у цей же день повний розрахунок. Втім, суд зазначає, що видача належно оформленої трудової книжки залежить не тільки від волі роботодавця, а ставить факт видачі у залежність від бажання та можливостей працівника отримати трудову книжку. Тобто, для виконання вимог вказаної норми необхідне дотримання наступних двох умов: належне оформлення роботодавцем трудової книжки у день звільнення та волевиявлення працівника щодо її отримання. Судом встановлено, що 30.05.2016 року (день звільнення ОСОБА_1.) трудова книжка позивачем була оформлена належним чином.

Отже, зважаючи на відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в день звільнення 30.05.2016 року, а відтак - на відсутність вини позивача у невидачі вказаному працівникові трудової книжки у день звільнення, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача ознак порушення трудового законодавства, відповідальність за яке передбачена пунктом шостим частини 2 статті 265 КЗпП України.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги ДП "Дослідне господарство "Асканійське" щодо незаконності притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за порушення частини 1 статті 47 КЗпП України та скасовує постанову від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-129с.

За змістом акту перевірки від 11.10.2016 року № 21-16-239/34 порушення позивачем вимог частини 1 статті 116 КЗпП України полягало в тому, що у день звільнення ОСОБА_1 - 30.05.2016 року з ним не проведено повний розрахунок. Відповідачем у ході перевірки встановлено, що упродовж червня-липня 2016 року здійснювались часткові виплати заробітної плати, проте остаточний розрахунок з вказаним працівником проведено 01.08.2016 року.

Як зазначено вище, роботодавець зобов'язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, встановлені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до абзацу третього частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Отже, суд погоджується із висновками відповідача про порушення ДП "Дослідне господарство "Асканійське" вимог частини 1 статті 116 КЗпП та притягненням за це порушення до відповідальності у вигляді штрафу, а відтак відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині скасування постанови від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-130с.

За змістом акту перевірки від 11.10.2016 року № 21-16-239/34 порушення позивачем вимог частини 1 статті 119 КЗпП України полягало в тому, що ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу та звільнений за п. 3 ст. 36 КЗпП України у той час, як частина 3 статті 119 вказаного Кодексу гарантує збереження за таким працівником місця роботи та середнього заробітку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно із Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" видано повістку про те, що він призваний на строкову військову службу і зарахований у команду № 49.

Частиною 1 статті 119 КЗпП України визначено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ч. 3 ст. 119 КЗпП).

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу та інші види.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

У свою чергу, пунктом 3 статті 36 КЗпП України передбачено підставу для припинення трудового договору у разі призову або вступу працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавець, запроваджуючи норму про припинення трудового договору у разі призову працівника на військову службу, направлення на альтернативну службу (п. 3 ст. 36 КЗпП), увів обмеження її застосування щодо осіб, призваних на військову службу, крім призову працівника на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Дане обмеження, встановлене п. 3 ст. 36 КЗпП, кореспондується із частиною 3 статті 119 КЗпП України, якою, крім загальних гарантій збереження роботи та посади для осіб, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, встановлено також строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як громадянин України, якому виповнилось повні 20 років.

Таким чином, суд вважає, що на трудові відносини ДП "Асканійське" та ОСОБА_1 не поширюються гарантії , передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 статті 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустими доказами не довів правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення частини1 статті 119 КЗпП України, а відтак суд вважає протиправною та скасовує постанову від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-131с про накладення на позивача штрафу у розмірі 14500,00 грн.

За таких обставин суд частково задовольняє позовні вимоги ДП "Дослідне господарство "Асканійське".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держпраці у Херсонській області про скасування постанови про накладення штрафу від 25.10.2016 року № 21-16-239/34-129с, № 21-16-239/34-130с, №21-16239/34/-131с - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та в частині зупинення провадження по справі може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/