ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2017 рокусправа № 203/5176/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2016 року

у справі №203/5176/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції в особі інспектора патрульної поліції роти №5 батальйону 4

про визнання протиправними дій, скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся у Кіровський районний суд м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції м. Дніпропетровська Департаменту патрульної поліції в особі інспектора патрульної поліції роти № 5 батальйону 4 лейтенанта поліції Афанасьєва Володимира Олександровича про визнання протиправними дій щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АР №024689 від 15 жовтня 2016 року.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, однобічне, неповне та формальне з'ясування фактичних обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанов та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 10:30 годину 16 лютого 2016 року.

Судова повістка разом з доданими до неї документами, що направлена поштовим відправленням позивачу за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою, повернулася до суду апеляційної інстанції з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 64).

Відповідно до частини 11 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що поштове відправлення із повісткою не вручено позивачу з незалежних від суду причин, та є такою, що вручена належним чином.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як підтверджується матеріалами та фактичними обставинами справи, 15 жовтня 2016 року відповідачем винесена постанова серії АР №024689 від 15 жовтня 2016 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (частина 1 статті 126 Кодексом України про адміністративні правопорушення), зафіксоване не в автоматичному режимі - у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с. 6).

За змістом цієї постанови, 15 жовтня 2016 року о 22:50 годині в м. Дніпропетровську по пр. Богдана Хмельницького, 23 ОСОБА_1 керував автомобілем Форд Сієра, номерний знак НОМЕР_1, без ближнього світла фар, при перевірці документів при собі не мав водійського посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Позивач від підпису постанови відмовився, копію постанови надіслано йому поштою, про що містяться відповідні відмітки у тексті копії постанови.

Як встановлено судом першої інстанції, копію оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення отримано позивачем 31 жовтня 2016 року (а.с. 11).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були підстави для: зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, перевірки водійського посвідчення на право позивача керування транспортним засобом; за фактом непред'явлення позивачем водійського посвідчення притягнення до відповідальності, та відповідності адміністративного стягнення вчиненому правопорушенню.

За доводами апеляційної скарги, справа про порушення Правил дорожнього руху може розглядатися тільки в будівлі відповідного управління патрульної поліції із вивченням доказів, показанням свідків, пояснень обвинуваченої особи, документів, позиції адвоката тощо.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як перевірка документів особи та зупинення транспортного засобу.

Згідно з пунктом 6 статті 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати від особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку якщо зовнішні ознаки транспортного засобу дають достатні підстави вважати, що транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Підпунктом «а» п. 19.1 Правил дорожнього руху, передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Оскільки транспортний засіб під керування позивача в темну пору доби мав недостатнє освітлення, що підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом нагрудної камери відповідача (а.с.22), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення транспортного засобу та перевірки документів.

Відповідно підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки посвідчення водія.

Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин 1, 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як встановлено частиною 3 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

У відповідності до частин 2, 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення, в тому числі, і правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.

Тобто, складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є необов'язковим.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ні під час фіксування відповідачем адміністративного правопорушення, ні під час судового розгляду справи, позивачем не заперечувався факт непред'явлення відповідачу водійського посвідчення.

Крім того, згідно з пунктами 4 та 5 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених зокрема, статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи фактичні обставини справи, наявні докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем в повній мірі дотримано вимоги статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, спірна постанова за змістом відповідає вимогам статі 238 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі щодо викладення суті вчиненого порушення; спірна постанова складена у відповідності до вимог статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у визначеному цією правовою нормою місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки, як роз'яснено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 словосполучення «за місцем його вчинення», вжите у названій статті, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, а не за фактичним місцем знаходження (адресою) Управління патрульної поліції, на чому наполягав позивач.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим