Справа № 2-373/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

17 березня 2009 року                             м.Шостка

    Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого: судді Чернобая О.І.,

при секретарі Ніколаєнко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства «Полісся» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом в якому зазначила, що з 14.08.2006 р. по 01.07.2008 р. вона працювала  на посаді дезінфектора ВАТ «Полісся» і була звільнена за власним бажанням.

    На день звільнення з роботи, відповідач нарахував їй та не сплатив заробітну плату в сумі приблизно 1800 грн.

    Також відповідач не виплатив їй компенсацію за невикористану відпустку.

    02.07.2008 р., вона звернулась в усній формі до відповідача з приводу невиплати вказаних сум, але відповідач відмовився задовольняти її вимоги. 16.07.2008 р. вона також зверталась до відповідача з приводу проведення розрахунку, однак знову отримала відмову.

    Вважаючи, що відповідач безпідставно не виплатив їй вказані суми, вона звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заробітну плату в сумі 1800 грн. компенсацію за невикористану відпустку в сумі 400 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.07.2008 р. по 28.07.2008 р. в сумі 450 грн. і моральну шкоду в сумі 2000 грн. та витрати на правову допомогу.

    У судовому засіданні позивачка змінила свої позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02.07.2008 р. по 11.08.2008 р. в сумі в сумі 750 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. зазначивши, що відповідач розрахувався з нею тільки 08.09.2008 р., сплативши їй всю суму боргу по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку.

    Представник відповідача ОСОБА_2  позовні вимоги не визнала і показала, що зазначена позивачкою дата кінцевого розрахунку нічим не підтверджена, спричинення позивачки моральної шкоди також нічим документально не підтверджено, витрати на правову допомогу стягненню теж не підлягають, оскільки її представник ОСОБА_3  виступав у процесі в якості представника позивачки, а не фахівця в галузі права.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Як було встановлено у судовому засіданні, позивачка працювала на посаді дезінфектора ВАТ «Полісся» з 14.08.2006 р. по 01.07.2008 р., тому перебувала у трудових відносинах з відповідачем і була звільнена 01.07.2008 р. за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України.   /а.с.2/

    Як було встановлено у судовому засіданні, на момент звільнення, відповідач не сплатив позивачці нараховану заробітну плату і компенсацію за невикористану відпустку, а виплатив ці суми після звільнення позивачки з роботи, що підтвердила у судовому засіданні і представник відповідача, але встановити у судовому засіданні коли саме позивачці були виплачені вказані грошові кошти не виявилось можливим із-за відсутності у відповідача відомостей про те, коли саме позивачці були сплачені ці грошові кошти.

    У судовому засіданні також було встановлено, що після звільнення позивачки, коли вона звернулась до відповідача з приводу виплати вказаних сум, то відповідач сплатив їй всю суму заборгованості по заробітній платі і виплатив компенсацію за невикористану відпустку в повному обсязі, але позивачка розписалась у відомостях про видачу заробітної плати за кожний місяць, в якому їй була нарахована заробітна плата, при цьому не вказавши дати коли саме вона отримала ці кошти.

    Таким чином, достовірно було встановлено, що на час звільнення позивачки, відповідач не сплатив їй всіх сум, що належали їй від підприємства, тому на користь позивачка підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

    Враховуючи, що день фактичного розрахунку з позивачкою не встановлений, тому підлягає стягненню на її користь середній заробіток з моменту звільнення позивачки, тобто з 02.07.2008 р. і по день звернення її до суду з даним позовом, тобто по 25.07.2008 р.

    Згідно наданої відповідачем довідки, яка не оспорюється позивачкою, середньоденна заробітна плата позивачки склала 17 грн. 32 коп., тому стягненню на користь позивачки підлягає середній заробіток за період з 02.07.2008 р. по 25.07.2008 р. в сумі 311 грн.76 коп.

    Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

    У відповідності з вимогами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Згідно ст.2371  КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Як було встановлено у судовому засіданні, під час роботи на підприємстві, позивачка не отримувала належну їй заробітну плату, після її звільнення нарахована заробітна плата позивачці також виплачена не була, після звільнення вона ніде не працевлаштувалась, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя по утриманню своєї родини, що призвело позивачку до душевних та моральних страждань, оскільки неодноразово була змушена ходити до відповідача і вимагати виплати заробітної плати і сам факт звернення до суду за захистом своїх порушених прав, передбачає спричинення позивачці моральної шкоди.

    Однак розмір заявленої позивачкою моральної шкоди в сумі 2000 грн. не відповідає ступеню перенесених нею моральних страждань, тому на думку суду підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 100 грн.

    Вимоги позивачки щодо стягнення на її користь витрат на правову допомогу в сумі 500 грн., стягненню не підлягають, оскільки виходячи із вимог ст.84 ЦПК України підлягають стягненню витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

    Представник позивачки ОСОБА_3  був допущений до участі в справі не в якості фахівця в галузі права, а в якості її представника, за клопотанням самої позивачки і представник позивачки не надавав їй правової допомоги при розгляді даної справи, а представляв її інтереси в суді по підтриманню заявленого цивільного позову.

    Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст..ст.116, 117, 2371  КЗпП України,

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

    Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полісся» на користь ОСОБА_1  середній заробіток за час затримки розрахунку з 02.07.2008 р. по 25.07.2008 р. в сумі 311 грн. 76 коп. і моральну шкоду в сумі 100 грн.    

    В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                         О.І.Чернобай