ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Чернівці Cправа 2а-282/09/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого –судді Ковалюка Я.Ю.,
при секретарі – Федаш Л.Я.,
за участю представників позивача –ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
Представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4.,
Представника прокуратури – ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Фея Волока" до Чернівецької обласної митниці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень форми "Р", –
ВСТАНОВИВ:
27 лютого 2009 року посадовими особами Чернівецької митниці було проведено камеральну перевірку ПП «Фея Волока», за результатами якої був складений акт №1/9/407000000/34178642, відповідно до висновків якого запропоновано відділу митних платежів Чернівецької митниці вжити заходів щодо сплати підприємством коштів в сумі 120 586.17 грн., в тому числі: мито(020 вид) – 100 488.48 грн., ПДВ (028 вид) – 20 097.69 грн.
З метою реалізації пропозицій, вказаних у вищезазначеному акті, Чернівецькою митницею було оформлено податкові повідомлення-рішення форми «Р» №01 та №02 від 16 березня 2009 року, відповідно до яких визначено суми податкових зобов’язань з урахуванням штрафних санкцій за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України» – 105 512.90 грн.(податкове повідомлення №01) та за платежем «податок на додану вартість товарів, ввезених на територію України» - 21 102.57 грн. (податкове повідомлення №02), які надійшли на адресу підприємства поштою 30 березня 2009 року.
Не погоджуючись з висновками митного органу та з визначеними сумами податкових зобов’язань, ПП «Фея Волока» звернулося до суду для вирішення спірних питань.
В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені ними вимоги й просили їх задовольнити.
Сторона відповідача не визнала позову, просила відмовити у його задоволенні.
Суд, вислухавши доводи сторін по справі, проаналізувавши матеріали справи й давши оцінку зібраним доказам, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 15 Митного кодексу України, Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007р. № 940, і з метою оптимізації діяльності та структури митних органів, удосконалення й уніфікації механізму здійснення митного контролю й митного оформлення наказом Держмитслужби України від 20.02.2009р. № 133 ліквідовано Чернівецьку митницю з 01.05.2009 року.
Наказом Держмитслужби України від 20.02.2009 року № 134 «Про створення митного органу та митних постів» створено Чернівецьку обласну митницю.
Наказом Держмитслужби України від 17.03.2009 року № 229 «Про передання податкових зобов’язань та податкових боргів платників податків» уповноважено Чернівецьку обласну митницю прийняти від Чернівецької та Кельменецької митниць, що ліквідовуються, податкові борги платників податків, а також податкові зобов’язання, апеляційне узгодження яких триває або термін сплати яких не настав до 30.04.2009 року. Цим наказом на Чернівецьку обласну митницю покладено обов’язки та наділено її правами з усіх питань, що стосуються узгодження та погашення податкових зобов’язань та податкових боргів, прийнятих нею відповідно до цього наказу, у тому числі з питань представництва у судових органах у разі оскарження таких податкових зобов’язань та податкових боргів.
Згідно Акту прийому - передачі податкових боргів платників податків та податкових зобов’язань, апеляційне узгодження яких триває від 10.04.2009 року, податкові зобов’язання приватного підприємства «Фея Волока» (надалі – ПП ”Фея Волока”) передані Чернівецькій обласній митниці.
В 2006 – 2009 роках ПП “Фея Волока” здійснювало ввезення на митну територію України товарів за кодами УКТ ЗЕД:
- 7018105100 – вироби скляні, що імітують дорогоцінне каміння, ограновані та поліровані механічно, для оздоблення одягу (скляні камінці розміщені на тканиновій основі, кожен окремо), різної величини, заявлена у вантажно-митній декларації (надалі - ВМД) країна виробник Китай;
- 5810929000 – вишивка у вигляді окремих орнаментів з синтетичних матеріалів для оздоблення одягу різної величини, форми та кольору, заявлена у ВМД країна виробник Китай;
- 5407613000 – тканина фарбована, різних кольорів, сатинового переплетення, з комплексних 100 % поліефірних нетекстурованих ниток, прозора тканина полотняного переплетення різних кольорів, виготовлена з 100% поліефірних монониток, заявлена у ВМД країна виробник Китай.
При здійсненні митного оформлення однієї з партій товару було подано ВМД № 40400103/2008/001484 від 03.07.08р. з пакетом товаросупровідних документів, одним з яких був сертифікат про походження товару без номера від 12.06.08р. № бланка AQSIQ 070933149, виданого комітетом сприяння розвитку міжнародної торгівлі в КНР на товар «вишивка у вигляді окремих орнаментів для оздоблення одягу». По причині відсутності номера сертифікату, відділом митних платежів Вадул-Сіретської митниці листом від 07.07.08р. № 13/23/1-3557 направлено до Управління митно-тарифного регулювання Державної митної служби України (надалі - ДМСУ) запит на перевірку зазначеного сертифікату.
Листом від 12.01.09 № 14/16 Управління митно-тарифного регулювання ДМСУ повідомили, що сертифікат від 12.06.08 № бланка AQSIQ 070933149 є фальсифікованим
В подальшому, у відповідності до наказу Чернівецької митниці від 02.02.09 № 88 було проведено камеральну перевірку дотримання ПП “Фея Волока” вимог законодавства України з питань митної справи.
За результатами перевірки було складено акт від 27.02.09р. № 1/9/407000000/34178642 та встановлено, що за період, що піддавався перевірці, позивачем було здійснено митне оформлення товарів по 21 ВМД.
Здійснивши перевірку ВМД на вірне визначення походження товару, керуючись статтями 276, 277, 282, 283, 284 Митного кодексу України (надалі - МКУ), пунктами 4, 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.02р. № 1864 виявлено, що відсутні підстави визнання країни походження товару Китай, у зв’язку з відсутністю сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару по 10 ВМД:
№ 404000103/2006/000705 від 03.07.06р., № 404000103/2006/000905 від 23.08.06р.,
№ 404000103/2006/000910 від 23.08.06р., № 404000103/2006/000943 від 31.08.06р.,
№ 404000103/2007/000286 від 22.02.07р., № 404000103/2008/001669 від 30.07.08р.,
№ 404000103/2007/000905 від 18.05.07р., № 404000103/2007/001490 від 01.08.07р.,
№ 404000103/2007/001678 від 29.08.07р., № 404000103/2006/001139 від 16.10.06р.
Заява експортера у інвойсах «Made in China», тобто вироблено в Китаї, не може свідчити про те, що товар походить з Китаю. Додаткових документів, які могли б підтвердити, що товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених статтею 279 Митного кодексу України не надано, отже і країна походження даного товару вважається невідомою (слід зауважити, що при наявності запису «Made in China» у інвойсах, у випадках, де ставка мита пільгова та повна на імпортований товар була однакова, позивачем зазначалося «00» - країна походження даного товару невідома, що підтверджується ВМД, що були оформлені у 2007-2008 роках, №404000103/7/000411 від 14.03.07р., №404000103/7/000906 від 18.05.07р., №404000103/7/001341 від 11.07.07р., №40400103/7/001608 від 17.08.07р., №404000103/7/002332 від 22.11.07р., № 404000103/8/001219 від 28.05.08р..
З 10 ВМД донарахування платежів було здійснено по 8 ВМД, оскільки у 2 випадках країна походження товару не вплинула на нарахування митних платежів (ВМД № 404000103/2006/000705 від 03.07.06р. та № 404000103/2006/000905 від 23.08.06р.), так як згідно Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001р. № 2371-ІІІ (зі змінами та доповненнями) встановлено ставку ввізного мита за товарним кодом 7018105100 пільгову та повну в розмірі 10 % від митної вартості товару.
В інших 8 ВМД за рахунок різниці у пільговій та повній ставці ввізного мита невизначена країна походження товару вплинула на нарахування митних платежів:
- по оформленим ВМД за товарним кодом 5810929000 пільгова ставка мита становить 7,2% від митної вартості товару, а повна – 40%, отже за ВМД №404000103/2006/000910 від 23.08.06р.; №404000103/2006/000943 від 31.08.06р.; №404000103/2007/000286 від 22.02.07р. при застосуванні повної ставки мита сума недорахованих митних платежів складає 22.247,04 грн. (мито – 18.539,20 грн., ПДВ – 3.707,84грн.);
- по оформленим ВМД №404000103/2008/001669 від 30.07.08р.; №404000103/2007/000905 від 18.05.07р.; №404000103/2007/001490 від 01.08.07р.; №404000103/2007/001678 від 29.08.07р. країна походження товарів у інвойсах заявлена, але самі інвойси не засвідчені експортером, як вимагає пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.02р. № 1864. Сума недорахованих митних платежів складає 59.420,42 грн. (мито – 49.517,02 грн., ПДВ – 9.903,40 грн.);
- по оформленій ВМД № 404000103/2006/001139 від 16.10.06р. (згідно прийнятого рішення відділом контролю митної вартості та номенклатури визначено код товару - 5407613000) пільгова ставка ввізного мита становить 5 % від митної вартості товару, а повна – 20 %, отже сума недорахованих платежів складає 25.591,34 грн. (мито – 21.326,12 грн., ПДВ – 4.265,22 грн.)
Окрім зазначеного, ще по 1 ВМД № 40400103/2008/001484 від 03.07.08р., на підставі отриманої відповіді уповноваженого органу Китаю, сектором визначення походження товарів відділу митних платежів було прийняте рішення від 14.02.09р. №407000002/9/000001, згідно якого у зв’язку із фальсифікацією сертифікату про походження товару, країну походження товару визнано невідомою. Сума додаткових нарахувань склала 13.327,37 грн. (мито – 11.106,14 грн., ПДВ – 2.221,23грн.)
Таким чином, всього сума недорахованих митних платежів складає 120.586,17 грн. (мито – 100.488,48 грн., ПДВ – 20.097,69 грн.)
Крім цього, суд встановив, що акт про результати проведення камеральної перевірки від 27.02.09р. був направлений позивачу для ознайомлення та прибуття у митницю для підписання першого примірника рекомендованим листом від 02.03.09р. №11/25/1-812, який позивач отримав особисто 05.03.09р. У зв’язку із нез’явленням до митного органу за адресою та у визначений час Чернівецькою митницею складено відповідний акт від 16.03.09р. № 1. Протягом цього часу жодних зауважень та заперечень до акта перевірки в письмовій формі від ПП «Фея Волока» не надійшло. Таким чином, суд вважає, що позивач погодився з актом камеральної перевірки без застережень.
На підставі приписів підпункту 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митницею правомірно визначено суму податкового зобов’язання платника податків та відповідно виставлені податкові повідомлення від 16.03.09р. №№1 та 2. Зазначені податкові повідомлення надіслані на адресу позивача 16.03.09р., які наступного дня – 17.03.09р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ним отримані. Протягом десяти календарних днів, наступними за днем отримання, позивач не звертався до митниці із скаргою про перегляд цього рішення, і таким чином, відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов’язання позивача вважається узгодженим.
Посилання позивача, що податкові повідомлення отримані ним 30.03.2009 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому суд не бере їх до уваги.
Повноваження митного органу на проведення перевірки, заявлених у ВМД відомостей та поданих документів, після закінчення митного оформлення суд обґрунтовує наступним.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів і предметів на миту територію або вивезенні з митної території. Згідно з підпунктом «г» п. 4.2.2 ст. 4 цього Закону у випадках імпорту та експорту товарів податкове зобов’язання може визначатись контролюючим органом самостійно. Відповідно до п.15.1 ст. 15 цього Закону митні органи як контролюючі мають право перевіряти своєчасність, повноту, достовірність сплати податків і зборів протягом 1095 днів з дня, наступного після подання декларації.
Так, статтею 69 Митного кодексу України законодавець закріпив такий принцип, що поза залежністю від випуску товарів на митну територію, митний контроль за ними може проводитись в будь-який час. Даній нормі Митного кодексу кореспондує положення і пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.02р. № 1864.
Відповідно до ст. 283 Митного кодексу України та Спеціального додатку K до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур перевірка сертифікатів про походження товару здійснюється компетентними органами країн - учасниць Конвенції лише у випадках:
- якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифіката (наявність підчищень, виправлень і т. д.);
- якщо є достатні підстави для того, щоб сумніватися у вірогідності даних, наведених у сертифікаті;
- проведення вибіркової перевірки (за дорученням центрального апарату Держмитслужби України).
При поданні до митного оформлення ВМД № 4040000103/8/001484 від 03.07.08р. в графу 44 «додаткова інформація/подані документи/сертифікати і дозволи» було внесено документ «7000 б/н від 12/06/08». Даний факт чітко свідчить про те, що зазначений вище документ було подано до митного оформлення товару. А твердження позивача про те, що сертифікат б/н від 12.06.08 № бланка AQSIQ 070933149 не стосується даної партії вантажу є безпідставними та неправдивими, оскільки з аналізу граф даного сертифікату чітко видно, що співпадають кількість місць товару зазначених в сертифікаті та графі 31 ВМД (25 місць); код товару – 5810, зазначений в сертифікаті та графі 33 ВМД номер інвойсу К 0806012.
У зв’язку із відсутністю номера сертифіката про походження товару від 12.06.08р. (№ бланка AQSIQ 070933149) у митниці були достатні підстави для його перевірки, при цьому завершення митного оформлення не позбавляло митницю права на проведення перевірки достовірності сертифіката про походження товару.
Статтею 81 МКУ визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Стаття 86 МКУ передбачає, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.97р. № 307, визначено, що декларантом заповнюються всі графи ВМД відповідно до конкретного митного режиму, за винятком граф 7, 51, С та D, що заповнюються посадовою особою митного органу.
Таким чином, положення ст. 86 Митного кодексу України регламентують обмеження права декларанта на внесення змін і доповнень у декларацію після її прийняття і не стосуються прав митного органу на проведення митного контролю й після пропуску товару на митну територію України.
Відповідно до ст. 276 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезеного товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країна походження є однією з трьох основних поряд з кодом товару і митною вартістю товару характеристик, на яких базується застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД.
Закон України від 05.02.1992р. № 2097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф» (зі змінами та доповненнями) встановлює, що такий захід тарифного регулювання, як ввізне мито є диференційованим: до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України, а до решти товарів та інших предметів застосовуються повні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.
У відповідності до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.02р. № 1864 – декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей. Подання сертифіката є обов'язковим у випадках, передбачених Митним кодексом України. Декларація про походження товару являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікати.
Згідно ст. 282 Митного кодексу України, для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.
У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов’язково:
- на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;
- на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання ЗЕД;
- якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров’я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;
- у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, не має відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.
Законом України від 03.04.97р. № 170/97-ВР «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України» затверджено перелік країн, з якими Україною укладено угоди про вільну торгівлю та перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму при ввезенні на митну територію України товарів та інших предметів, походження з яких застосовуються пільгові ставки ввізного мита. Однією з країн в зазначеному переліку є й Китай.
Відповідно до статті 284 Митного кодексу України неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.
Твердження позивача про те, що «посилання посадових осіб Чернівецької митниці на те, що запис «Made in China» не є свідченням походження товарів з Китаю не має законодавчого обґрунтування» - безпідставне, оскільки декларація про походження товару являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару. Заява (відомості) про країну походження товару являє собою запис «Країна походження» («country of origin», «herkunftsland», «pays d'origine», «pais de origen», «paese di origine», «страна происхождения» тощо) на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі.
Твердження позивача про те, що ПП «Фея Волока» не може бути притягнуте до юридичної (фінансової) відповідальності, оскільки декларування товару проводило не воно, а митні брокери (посередники), то вони, на думку суду, є безпідставними, оскільки у відповідності до ст. 176 МКУ митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо).
У відповідності до ст. 177 МКУ - митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.
З наведеного свідчить, що митні брокери є посередниками між митним органом та власником товару, який безпосередньо проводить декларування товарів за дорученням власника.
А в даному випадку сам товар надходив з Китаю на адресу ПП «Фея Волока», яке сплатило продавцю за даний товар кошти та є його власником, а не на адресу митних брокерів.
Щодо листа/заяви фірми KEN’S INTERNATIONAL CO., LTD від 27.03.09р. суд наводить наступні обґрунтування.
Закон, зокрема ст.88 Митного кодексу України, вимагає від імпортера товарів наявності підтвердних документів саме на момент заповнення митної декларації та проведення митного оформлення імпортованого товару.
Окрім того, слід зауважити, що зазначена заява не містить реквізитів офіційного документа, а саме немає вихідного номера, невідомо кому адресована, невідомо які товари фірма виробляє та інших аргументів.
Таким чином, зазначений лист не може бути підтвердженням походження товарів, оскільки заява, яку він містить, зроблена не на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі, як те передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.02р. № 1864.
Додатково, статтею 284 Митного кодексу України визначено, що до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.
Не заслуговує на увагу посилання позивача про те, що у постанові Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. № 1864 не прописано правило, «яке б регламентувало текст, яким чином суб’єкти мають зазначити країну походження товару в комерційних документах, і дана постанова не є обов’язковою для суб’єктів підприємницької діяльності, розташованих за межами митної території України».
Спеціальним додатком К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 року прописано всі правила, які постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. № 1864 продублювала, та яка є обов’язковою міжнародною нормою, в тому числі і для Китаю.
Розділом 2 Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 року визначено, що документами, які підтверджують походження товарів, є :
-«свідоцтво про походження товарів»;
- «засвідчена декларація про походження товарів»;
- «декларація про походження товарів»;
- «документ, який підтверджує походження товарів»;
- «свідоцтво про регіональне найменування».
«Декларація про походження товарів» - відповідна заява про походження товарів, зроблена у зв’язку з їхнім вивозом виробником, постачальником, експортером або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується зазначених товарів.
Таким чином, твердження позивача про те, що інвойси не потребують додаткового посвідчення не заслуговує на увагу, оскільки мова йде не про «посвідчення», а про «вчинення комерційному рахунку відповідної заяви про походження товарів».
Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню
На підставі ст. 124 Конституції України та керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову приватного підприємства «Фея Волока» до Чернівецької обласної митниці про визнання нечинним повідомлення рішення форми «Р» відмовити за безпідставністю заявлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо заява про апеляційне оскарження була подана, але апеляційна скарга у строк, встановлений цим Кодексом, не була подана, постанова набирає сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Я.Ю. Ковалюк