ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12:46 м.Чернівці Cправа 2а-302/09/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Ковалюка Я.Ю.,
при секретарі -Федотової Т.А.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Герцаївському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Глибоцькому районі про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, -
ВСТАНОВИВ:
Управління пенсійного фонду України у Герцаївському районі понесло витрати в сумі 95.13 грн. за особовою справою потерпілого ОСОБА_4., якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за лютий місяць 2006 року. В зв'язку з цим управління звернулося до господарського суду Чернівецької області про зобов'язання вчинити певні дії, а після апеляційного та касаційного розгляду даної справи до Чернівецького окружного адміністративного суду із зміненими позовними вимогами про стягнення витрат.
В судовому засіданні представники позивача підтримали змінені позовні вимоги й просили їх задовольнити.
Сторона відповідача не визнала змінених позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.
Суд, вислухавши доводи позивача, заперечення відповідача, зробивши аналіз доказів по справі, вважає позов належним до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до пунктів „г” і „д” пункту 1 статті 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року № 1105 XIV ( далі - Закон № 1105), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі-Фонд соціального страхування від нещасних випадків) зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001 року № 2272-III (далі-Закон № 2272-III) Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівниками (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Пунктом 2 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженою постановами правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (далі-Порядок), визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції на місцях.
Відповідно до п.6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють та узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Згідно п.7 Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Так, на підставі вищевикладеного, управлінням Пенсійного фонду України в Герцаївському районі (далі-управління) 13.03.2006 року до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Глибоцькому районі (далі-відділення) було підготовлено список осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за лютий місяць 2006 року в кількості 13 осіб на загальну суму, що підлягає відшкодуванню 1789,90 грн. У січні місяці 2006 року фонд соціального страхування від нещасних випадків взяв до заліку відшкодування страхових виплат та соціальних послуг відносно громадянина ОСОБА_4, а в лютому 2006 року відмовив.
До заліку та відшкодування відділенням взято лише 12 осіб на загальну суму 1694,77 грн. Згідно пояснення в акті звірки відповідачем не взято до відшкодування суму пенсії, яка виплачена одній особі, а саме:
- ОСОБА_4, житель с. Хряцька, отримав трудове каліцтво 1990 році.
Причиною відмови є отримання трудового каліцтва даного потерпілого на території СНД, тобто за межами держави України.
Управління з цим не погодилося, оскільки дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, яка набула чинності для України 06.10.1995 року, не може поширюватись на випадки, про які йдуться у даній справі, оскільки вищевказана Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Жодне законодавство з країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватись на гр. ОСОБА_4., тому що останній отримав каліцтво в період дії законодавства СРСР.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 1105-XIV, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону № 1105-XIV.
Також, слід зазначити, що згідно статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Відповідно до ст.3 даної Угоди усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов”язкове державне соціальне страхування встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються у судовому порядку.
На підставі ст.17 Закону України “Про міжнародні договори України” від 22.12.1993р. укладені договори України є невід'ємною частиною національного законодавства.
Що стосується посилання відповідача на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодження здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 року, оскільки остання передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, то суд дійшов висновку, що немає підстав вважати, що вказана Угода від 09.09.1994 року розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки у даній справі мова ведеться про відшкодування витрат по виплаченим пенсіям працівникам, які отримали каліцтво за часів законодавства СРСР.
А тому з врахуванням вищенаведеного та правової позиції судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, суд вважає, що вимоги управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Глибоцькому районі 95.13 грн. витрат за особовою справою потерпілого ОСОБА_4., якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за лютий місяць 2006 року, підлягають задоволенню в повному обсязі.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєвє значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі ч.2 ст.2, підпунктів “г” та “д” пункту 1 ст.21, пункту 5 ст.24 Закону України”Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, пункту 2 ст.7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст.1, 3, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. та керуючись ст.ст.2, 11, 69-71, 86, 104, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Глибоцькому районі на користь управління Пенсійного фонду України у Герцаївському районі 95.13 грн. витрат за особовою справою потерпілого ОСОБА_4., якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за лютий місяць 2006 року.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо заява про апеляційне оскарження була подана, але апеляційна скарга у строк, встановлений цим Кодексом, не була подана, постанова набирає сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Я.Ю. Ковалюк