ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.02.2017Справа № 15/172-б

За заявою Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва

до Промислової академії (ідентифікаційний код 14315017)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

Від заявника Тополь О.А - представник

Від боржника не з'явилися

Арб. керуючий Нестеренко О.А.

Від ОСОБА_4 ОСОБА_5 - представник

Від Міністерства економічного розвитку та торгівлі України Кропот О.О. - представник, Коваленко О.М. - представник

Від ОСОБА_8 ОСОБА_9 - представник

Від ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві Якимчук О.П. - представник

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2011 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2012 призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 25.12.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів.

У зв'язку із закінченням строку повноважень судді господарського суду м. Києва Баранова Д.О., судове засідання призначене на 17.09.2014 не відбулося, а справа передана на повторний автоматичний розподіл.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва від 22.09.2014 призначено автоматичний розподіл справи.

Внаслідок вказаного розподілу справа № 15/172-б передана для розгляду судді Паську М.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 07.07.2015 на загальну суму 1 822 198 грн. 66 коп. та відкладено розгляд справи на 13.08.2015.

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.10.2015 боржника визнано банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Нестеренко О.А.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів зі змінами у зв'язку з включенням до нього вимог поточних кредиторів, які визнанні судом на загальну суму 3 699 488 грн. 48 коп.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати прийняту ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині визнання їх кредиторських вимог та ухвалити в цій частині нове рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 залишені без задоволення, а ухвала Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 - без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 звернулись з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України в яких просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду їх кредиторських вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_12 скасовано, справу в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_12 передано на новий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 касаційну скаргу ОСОБА_11 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_11 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_8 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_8, справу в скасованій частині передано на новий розгляд.

Автоматизованою системою документообігу суду розподілено справу № 15/172-б та визначено суддю Чеберяка П.П. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2016 справу в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2016 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Нестеренка О.А. та відкладено розгляд справи на 05.12.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2016 відкладено розгляд справи на 23.01.2017.

23.01.2017 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Нестеренка О.А. про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.01.2017 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Нестеренка О.А. та відкладено розгляд справи на 13.02.2017.

У судовому засіданні 13.02.2017 розглядались заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_4, та ОСОБА_8

Присутні у судовому засіданні кредитори надали пояснення по суті заявлених вимог до боржника.

Як вбачається із заяви ОСОБА_12 з кредиторськими вимогами до боржника, заявлені вимоги в сумі 345 087 грн. 03 коп. складаються з середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати при звільненні в розмірі 327 145 грн. 77 коп. та суми індексації оплати праці за весь час затримки виплати в розмірі 17 941 грн. 26 коп.

Кредиторські вимоги ОСОБА_4 в розмірі 785 751 грн. 08 коп. включають у тому числі середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати при звільненні в розмірі 591 988 грн. 16 коп., суму компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 169 266 грн. 40 коп., інфляційне збільшення боргу за весь час затримки виплати в розмірі 24 874 грн. 38 коп. та інфляційне збільшення суми стягнення за виконавчим провадженням ВП № 32294557 від 25.04.2012 в розмірі 522 грн. 14 коп.

Із заяви ОСОБА_11 з кредиторськими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень, вбачається, що заявлені вимоги в розмірі 132 778 грн. 05 коп. включають у тому числі заборгованість з виплати заробітної плати за період з січня 2010 по квітень 2012 в розмірі 84 247 грн. 05 коп., які визнані ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2012, недоплату із виплати заробітної плати за період з квітня 2012 по вересень 2013 у зв'язку з протиправним зменшенням посадового окладу в розмірі 28 301 грн. 00 коп., які підтверджені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.12.2016 у справі № 756/16296/15-ц, а також відшкодування коштів за будматеріали та виконані роботи в розмірі 20 230 грн. 00 коп., що підтверджені доданими до заяви копіями товарних чеків та Акту розподілу коштів, які підлягають виплаті працівникам закладу за виконання ними ремонтних робіт в приміщенні будівлі Академії від 14.12.2011.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За змістом ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку та на яку не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12.

Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_12 на суму 345 087 грн. 03 коп., ОСОБА_4 на суму 785 751 грн. 08 коп. та ОСОБА_11 на суму 132 778 грн. 05 коп., дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених кредиторами вимог, тому вважає за доцільне визнати вказані вимоги в повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні розглядалась заява ОСОБА_8 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 133 252 грн. 04 коп. Заявлені кредитором вимоги складають витрати кредитора на ремонт автомобіля «Фольксваген» Bora, реєстраційний номер НОМЕР_1, що перебував на балансі Промислової академії та за дорученням в.о. ректора ОСОБА_14 наказами № 22 від 31.12.2013 та № 23 від 31.12.2013, а також письмовим погодженням розпорядника майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_15 був закріплений як службовий автомобіль в розмірі 67 555 грн. 85 коп., що підтверджуються доданими до заяви копіями товарних чеків, а також актів виконаних робіт, витрати з оплати за спожиту електроенергію, а також водопостачання та водовідведення в розмірі 61 745 грн. 87 коп., що підтверджується доданими копіями платіжних квитанцій, а також витрати на здійснення ремонтних робіт в будівлі Промислової академії на суму 3 950 грн. 32 коп., що також підтверджується копіями фіскальних чеків, доданих до заяви.

Розглянувши заяву ОСОБА_8 з кредиторськими вимогами до боржника та дослідивши матеріали справи, а також оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується із запереченнями ОСОБА_4 щодо визнання заявлених кредитором вимог в повному обсязі зважаючи на те, що Автомобіль «Volkswagen Bora», державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі контракту перебував у відданні ОСОБА_4 як службовий та відповідно зареєстрований МРЄВ-4 УДАІ м. Києва, відтак здійснення витрат ОСОБА_8 на ремонт вказаного автомобіля є не обґрунтованим. Крім того, із доданих ОСОБА_8 доказів в підтвердження здійснення витрат на оплату за спожиту електроенергію, а також водопостачання та водовідведення не вбачається, що кредитором було здійснено оплату власними коштами, а не за рахунок підприємства боржника, а також не обґрунтовано правових підстав здійснення витрат на ремонтних робіт в будівлі Промислової академії в розмірі 3 950 грн. 32 коп.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно абз. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене вище, керуючись ст.ст. 23, 37-38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_12 на суму 345 087 грн. 03 коп., ОСОБА_4 на суму 785 751 грн. 08 коп. та ОСОБА_11 на суму 132 778 грн. 05 коп. задовольнити.

2. Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_12 до Промислової академії на суму 345 087 грн. 03 коп. - перша черга.

3. Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_4 до Промислової академії на суму 785 751 грн. 08 коп., з яких на суму 760 354 грн. 56 коп. - перша черга та на суму 25 396 грн. 52 коп. - четверта черга.

4. Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_11 до Промислової академії на суму 132 778 грн. 05 коп., з яких на суму 112 548 грн. 05 коп. - перша черга та на суму 20 230 грн. 00 коп. - четверта черга.

5. Зобов'язати ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_16 включити кредиторські вимоги ОСОБА_12 на суму 345 087 грн. 03 коп., ОСОБА_4 на суму 785 751 грн. 08 коп. та ОСОБА_11 на суму 132 778 грн. 05 коп. до реєстру вимог кредиторів Промислової академії.

6. Заяву ОСОБА_8 про визнання поточних кредиторських вимог до Промислової академії на суму 133 252 грн. 04 коп. залишити без задоволення.

7. Копію ухвали направити сторонам, ліквідатору, кредиторам та ОСОБА_8

СуддяП.П. Чеберяк