ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

 

 

 

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

ПОСТАНОВА

30 вересня 2009 року	Справа № 2а-3304/09/0870
(16 год. 10 хв.)	м. Запоріжжя

                               

    Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Скачковій Т.В.,

за участю:

 

представника позивача: ОСОБА_1;

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

 

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:	Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до:	Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області
про:	стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

 

01.06.2009 Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, у розмірі 370 946,38 гривень.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року провадження в адміністративній справі було відкрито, попереднє судове засідання призначене на 18.06.2009.

Представник позивача у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та обґрунтовував їх тим, що всупереч вимогам ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) відповідачем не була сплачена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

Відповідач до попереднього судового засідання надав суду письмові заперечення проти позову, обґрунтовані тим, що професії у сфері Державної служби охорони є небезпечними для здоров'я інвалідів, а тому лікарі-експерти МСЕК не виносять рекомендацій щодо працевлаштування інвалідів у цій сфері, відповідач представляє собою установу з екстремальними умовами праці, робітники якої повинні мати професійну придатність та відмінні фізичні данні, а також стан здоров'я для виконання роботи, яка пов'язана з постійним ризиком для життя і здоров'я.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ним був виконаний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, виходячи із чисельності вільнонайманого персоналу адміністративно-управлінського персоналу в цілому без урахування чисельності атестованого і вільнонайманого складу робітників служби охорони, що виконують роботу, яка постійно пов'язана з ризиком для життя та здоров'я.

    Через необхідність отримання судом додаткових доказів у попередньому судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.07.2009.

Ухвалою суду від 09.07.2009 судом було закінчено підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду на 13.08.2009.

Під час розгляду справи судом оголошувалась перерва до 03.09.2009 та до 30.09.2009.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, а відповідач проти позову заперечив.

В судовому засіданні 30.09.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

 

ВСТАНОВИВ:

 

    Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ річна-поштова, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42 (далі - Звіт), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2008 рік - 1131 особа.

    Частиною першою ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

    Отже, середньооблікова кількість інвалідів відповідно до нормативу, встановленого      ч. 1 ст. 19 Закону, у відповідача повинна складати 45 осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у Звіті, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2008 році, - 27 осіб.

Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За правилами ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Вирішуючи питання про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

 Згідно з пп. 6 п.19 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993                 № 615 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2001 № 1053), працівники міліції охорони під час виконання службових обов'язків користуються правами, передбаченими Законом України «Про міліцію».

Відповідач підпорядкований Департаменту державної служби охорони при УМВС України, що випливає з Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.10.2008 № 8447.

Видом діяльності відповідача за КВЕД є охорона громадського порядку та безпеки         ( 75.24.1).

Згідно з п. 1.1 Витягу з Положення про Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області, відповідач є державною установою, що провадить некомерційну (без мети одержання прибутку) господарську діяльність та підпорядковується і входить до сфери управління Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.

 У відповідності до п. 1.2 вказаного Положення, принципом створення відповідача є забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю на регіональному рівні шляхом охорони об'єктів, майна державної та інших форм власності, охорони фізичних осіб, патрулювання працівників міліції охорони, у тому числі мобільних груп затримання.

Статтею 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №   565-XII (далі - Закон          № 565-ХІІ) визначено, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

У відповідності до ст. 7 Закону № 565-ХІІ, міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції.

Як свідчить ст. 16 Закону № 565-ХІІ , особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

У відповідності до ст. 17 Закону № 565-ХІІ , на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання.

Згідно з п. 17 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2001 № 1053), на роботу до Державної служби охорони приймаються особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, за своїми фізичними даними і станом здоров'я здатні виконувати покладені на працівників охорони обов'язки та не мають судимості.

Таким чином, чинне законодавство ставить певні обмеження щодо можливості прийняття на службу до органів міліції осіб - за рівнем фізичної підготовки та станом здоров'я.

У відповідності до ст. 2 Закону № 875-ХІІ інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Згідно зі ст. 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

У відповідності до ст. 18 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» № 2694-XII від 14.10.1992   підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

В матеріалах справи міститься копія листа Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.1999р. № 16.05/324, адресованого Головному управлінню державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, відповідно до якого професії у сфері державної служби охорони МВС є небезпечними для здоров'я інвалідів і відсутні в Переліку професій і робіт, які заміщаються інвалідами, а тому лікарі-експерти МСЕК не виносять рекомендацій щодо працевлаштування інвалідів у цій сфері.

Згідно з п. 1.10 Інструкції з організації служби підрозділів цивільної охорони Державної служби охорони при МВС України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2003р. № 1430, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2004 за № 762/9361, до підрозділів цивільної охорони не можуть бути прийняті особи, які за станом здоров'я і фізичного розвитку не можуть виконувати обов'язки працівників персоналу охорони відповідно до вимог, установлених Міністерством охорони здоров'я за погодженням з МВС.

Стаття 22 Кодексу законів про працю України визначає, що вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Таким чином, системний аналіз наведених норм права свідчить, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен установлюватись для відповідача у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних (найманих) працівників облікового складу за рік, які за своїми фізичними властивостями і станом здоров'я можуть виконувати покладені на них функції.

Відповідно до Звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2008 рік становить 1131 особа.

Згідно з довідкою від 15.06.2009 № 19/4.1-1170/Км., наданою відповідачем, до середньооблікової чисельності штатних працівників (1131 особа) за 2008 рік належать: служба інкасації - 105 осіб, охорона кредитно-фінансових установ - 50 осіб, спеціальний підрозділ «Титан» - 22 особи, працівники цивільної охорони - 447 осіб, працівники пунктів централізованої охорони - 405 осіб, посади вільнонайманого складу адміністративно-управлінського персоналу - 103 особи.

У Звіті (код рядка 03) зазначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає - 4 особи (виходячи з того, що середньооблікова кількість штатних працівників адміністративно-управлінського персоналу та кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими та важкими умовами праці і не пов'язані з підвищеною небезпекою - складає 103 робочих місця).

Фактично середньооблікова кількість працюючих інвалідів у відповідача в 2008 році склала 27 осіб. Цей факт не заперечується позивачем у справі.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідачем на протязі 2008 року було виконано норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та вжиті всі необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування.

На підставі викладеного, суд вважає, що вина відповідача не була доведена, а тому підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності відсутні, у зв'язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене, на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

В задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році відмовити.

 

    Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 

 

Суддя                  О.В. Прудивус

 

 

Постанова у повному обсязі складена 05 жовтня 2009 року