Справа № 343/2400/16-к

Провадження № 11-кп/779/97/2017

Категорія ч.2 ст.186 КК України

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Гандзюка В.П.,

суддів: Дячука В.М., Повзла В.В.

з участю:

секретаря судового засідання Пославської О.Р.,

прокурора Мариніва Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду від 30 грудня 2016 року про його умовно дострокове звільнення, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 186, ч.4 ст.70 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою суду ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про його умовно-дострокове звільнення.

На дану ухвалу засуджений подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що судом не враховано, що під час відбування покарання він став на шлях виправлення, про що свідчить характеристика з місця роботи, на даний час немає стягнень та дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня.

В засіданні апеляційного суду прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу вважає законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог при винесенні ухвали місцевий суд дотримався в повному обсязі.

Відповідно до п.2 Постанови ПВС України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК).

Судом першої інстанції встановлено, що наразі засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 12.11.2013 року за ст. ст. 186 ч.2, 70 ч.4 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Судом також встановлено, що ухвалою цього ж районного суду від 28.01.2016 року засудженому ОСОБА_1, зараховано в строк попереднього ув'язнення строк покарання з 09.06.2013 року по 27.08.2013 року та з 09.10.2013 року по 13.12.2013 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30.06.2016 року ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання більм м'яким – 1 рік 6 місяців 17 днів обмеження волі.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2016 року засудженому ОСОБА_1, зараховано в строк покарання за правилами ст.72 КК України час слідування його під вартою до Долинського ВЦ № 118 з 30.06.2016 року по 16.08.2016 рік з розрахунку один день тримання під вартою за два дні обмеження волі.

З урахуванням всіх перерахунків, проведених на підставі ухвал суду, початок відбуття покарання засудженому рахується з 09.06.2013 року, кінець строку 01.12.2017 року. Фактично невідбута частина терміну покарання станом на 30.12.2016 року становила 11 місяців 01 день, що свідчить про те, що засудженим 2/3 частини відбутого терміну призначеного покарання.

Згідно характеристики виданої Долинським ВЦ № 118 від 29.12.2016 року, ОСОБА_1 в установах відбування покарань перебуває з 12.06.2013 року. Під час тримання в СІЗО м. Львова допускав порушення вимог режиму тримання під вартою, за що накладались дисциплінарні стягнення, заохочення не оголошувались. З 11.09.2013 року відбував покарання в Личаківській ВК №30, не був працевлаштований, допускав порушення вимог режиму відбування покарання, за що накладались дисциплінарні стягнення, оголошувались два заохочення правами начальника установи.

Відбуваючи покарання в Долинському ВЦ №118, був працевлаштований на «Уніплит», допускав порушення вимог режиму відбування покарання, за що було накладене одне дисциплінарне стягнення, яке на момент розгляду клопотання в суді не було зняте та не погашене у встановленому законом порядку. Оголошувались два заохочення, за зберігання заборонених предметів накладались стягнення у виді догани та суворої догани, а 09.09.2016 року за порушення розпорядку дня накладено стягнення у виді попередження, яке також не було погашене.

Крім того, засуджено було відмовлено комісією Личаківської ВК №30 у поданні матеріалів його особової справи до суду по УДЗ як такому, що не довів своє виправлення.

Також, адміністрація установи Долинського виправного центру №118 також не зверталась до суду у встановленому законом порядку щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1

Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Згідно з вимогами ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.

Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд повинен перевірити, в тому числі, і факт того, чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При цьому головною умовою прийняття такого рішення є об'єктивна доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

В контексті вимог ст. 6 КВК України, так як сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, а й активна участь у суспільному житті і сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, а тому на думку колегії суддів, рішення суду є обґрунтованим та законним.

При цьому суд врахував, що на ОСОБА_1 за весь період відбування покарання п’ять разів накладались стягнення та тільки двічі заохочення, що не дає підстав вважати його поведінку зразковою. Окрім того, засуджений раніше уже відбував покарання за вчинення умисних злочинів, однак на шлях виправлення не став. За весь період відбування покарання працює тільки з серпня 2016 року.

Переконливих доказів сумлінної поведінки у засудженого під час відбування покарання в судовому засіданні не здобуто.

Враховуючи, вищевикладене, колегія суддів вважає, що в клопотанні про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Долинського районного суду від 30 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді: В.М. Дячук

ОСОБА_2

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк