Справа № 569/4050/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року Рівненський міський суд

під головуванням судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Грицаюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11 лютого 2009 року в розмірі 35116,27 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 5750,67 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 24605,30 грн.; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2850,00 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1600,30 грн. – штраф (процентна складова) та судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн. з підстав, викладених у позовній заяві.

Ухвалою Рівненського міського суду від 07 листопада 2016 року було визнано обов’язковою явку представника ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання. Копія ухвали невідкладно була направлена позивачу по справі, яку представник позивача отримав рекомендованим листом під розписку22 листопада 2016 року. Однак в судове засідання представник позивача повторно не з’явився, причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до замовлення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків Закритого акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», що передбачено п.1.1. статуту ПАТ КБ «ПриватБанк».

17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

11 лютого 2009 року між сторонами по справі було укладено договір №б/н відповідно до умов якого, відповідач по справі отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту, банк керується п.3.2., п.3.3. Умов та правил надання банківських послуг де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач по справі підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.5.5. Правил користування платіжною карткою.

Одночасно пунктом 5.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених в п.4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п.5.8. Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п.6.3. до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до п.6.5. Умов надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п.6.6. Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п.6.7. Умов та правил надання банківських послуг, власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Відповідно до кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до п.5.6. Правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в часності з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов’язань.

Відповідно до п. 6.4. Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або тарифів банку, які викладені на банківському сайті, позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

На підставі п.5.3. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків.

Відповідно до п.4.6. Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), а межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п.5.7. «Правил користування платіжною карткою» банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Відповідно до п.5.2. «Умов та правил надання банківських послуг» у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або в установленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов’язків та інших обов’язків за цим договором.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Станом на 29 лютого 2016 року наявна заборгованість за договором становить 35116,27 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 5750,67 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 24605,30 грн., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2850,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. – штраф (фіксована частина), 1660,30 грн. - штраф (процентна складова).

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідачем згідно кредитного договору не погашена.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Укладений з банком договір відповідач в судовому порядку не оспорив, у зв’язку з чим, він відповідно до правил ст.204 ЦК України є правомірним.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором. А позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11 лютого 2009 року укладеного між сторонами по справі вбачається, що сальдо простроченої заборгованості виникло з березня 2009 року, з цього часу позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності.

Однак лише після спливу тривалого часу, а саме 31 березня 2016 року, тобто через 7 років позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дії позивача суд розцінює як зловживання позивачем своїм правом в односторонньому порядку, незважаючи на грубі порушення по виконанню своїх зобов'язань відповідачем, на продовження дії кредитного договору з метою щонайбільших нарахувань штрафних санкцій відповідачу.

Також суд вважає, що умова визначена пунктом 9.12 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що якщо на протязі даного строку, одна із сторін не поінформувала другу сторону про припинення договору, він автоматично лонгується на той самий строк - тобто на 12 місяців, не свідчить про збільшення позовної давності і не є встановленням строку договору, так як дана умова договору не відповідає вимогам ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, що стосуються поняття та визначення строку та терміну, а також суперечить правовій природі інституту позовної давності, що урегульований главою 19 ЦК України.

Крім того, положення договору щодо автоматичного лонгування визначають не термін дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, визначений у заяві про надання кредиту, а лише визначає терміни дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Отже з березня 2009 року позивачу було достовірно відомо про порушення його права і з цієї дати протягом трьох років, а саме по березень 2012 року у позивача було право звернутися з відповідним позовом про стягнення наявної вже тоді заборгованості з відповідача.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропуску позовної давності.

До суду за захистом порушеного права позивач звернувся лише 31 березня 2016 року, клопотання про поновлення строку позовної давності не заявляв, а відповідач зробив заяву про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з спливом позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, тому в частини позовних вимог про стягнення судового збору слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,294 ЦПК України, ст.ст.256,257,260,266,267,526,549,551,611,612,625,629,1049,1050,1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити у зв’язку з спливом позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :