Справа № 347/2219/16

Провадження № 22-ц/779/346/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І. М. І.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Беркій О.Ю., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Косівського районного суду від 13 січня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

В грудні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання, заборгованість за договором станом на 15.10.2012 року становить 13137 грн., позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь вказану суму боргу.

Рішенням Косівського районного суду від 13 січня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 15 жовтня 2012 року в сумі 475,90 грн.

Вирішено питання судових витрат.

На дане рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що відповідно до п.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов»зання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що розмір неустойки, в який всупереч чинним нормам законодавства включено відсотки та пеню, значно перевищує розмір збитків та помилково прийшов до висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені.

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України передбачено що неустойка підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Судом першої інстанції жодним чином не вмотивовано те, що відповідач проживає в тяжких матеріально побутових умовах, оскільки жодних доказів які підтверджують майновий стан відповідача до справи не долучено.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивах.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, надіслав на адресу суду заяву про слухання справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про частковое задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно укладеного договору №б/н від 15.10.2012р. ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1100, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» а також Тарифами складають між ним та банком договір.

Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов»язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання, так відповідно до представленого розрахунку ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість відповідача станом на 31.10.2016 року становить 13137,96 грн., яка складається: 475,90грн. - заборгованість за кредитом, 8660,25грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2900,00грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00грн. штраф (фіксована частина), 601,81грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем зобов'язань за договором кредиту та наявність заборгованості.

Разом з тим, задовольняючи частково позов суд фактично відмовив у стягненні пені та процентів з тих підстав, що їх розмір значно перевищує розмір основного боргу.

Однак такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону.

Так, проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов»язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

У таких випадках положення ч.3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки може бути застосоване лише до процентів, які нараховуються як пеня, оскільки вони є засобами цивільно-правової відповідальності чи згідно з ч.2 ст. 625 ЦК, враховуючи її аналогічну компенсаційну природу, а проценти які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

За умовами укладеного договору - сторони узгодили те, що заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі

7 % від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Встановлено, що ОСОБА_3 у 2012 та 2014 роках виконував умови кредитного договору, так 11.02.2012 року ним внесено останній платіж у сумі 200 грн. на погашення за наданим кредитом, а в подальшому припинив оплату чергових платежів. Кредитор ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом надавши розрахунок заборгованості станом на 31жовтня 2016 року.

Таким чином, позивач пред»явив позов про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про сплив позовної давності не є підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Із представленого розрахунку суми заборгованості за кредитним договором вбачається, що позивачем у односторонньому порядку було змінено розмір процентної ставки на поточну та прострочену заборгованість, так, у період з 15.10.2012 року по 01.09.2014 року - розмір процентної ставки складав 30%, в період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року -34,80%, а з 01.04.2015 року по 31.10.2016 року 43,20%.

В обгрунтування правомірності підвищення процентної ставки за вказаним кредитним договором позивач посилався на те, що відповідно до п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід»ємних частин договору.

Разом з тим, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 вищезазначені Умови та правила надання банківських послуг не підписував, а банк всупереч вимог вищезазначеного пункту Умов в строк не менше як за 7 днів не проінформував клієнта про підвищення відсоткової ставки у виписці по картковому рахунку.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем неправомірно підвищено відсоткову ставку за користування кредитними коштами, а тому до стягнення підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 475,90 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 30%, яка становить 6068,76 грн., з яких : за період з 15.10.2012 року по 01.09.2014 року згідно розрахунку банку 30% -194,19 грн., за період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року - 30% складає 505,91грн., за період з 01.04.2015 року по 31.10.2016 року - 30% складає 5368,66 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 комісії, пені та штрафу, то слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» передбачено сплату пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених договором.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_3 комісії, пені, а також штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості підлягає до часткового задоволення в частині стягнення штрафу в розмірі 1101, 81 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_3 понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 13 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 15 жовтня 2012 року в сумі 7646,47 грн., з яких 475,90 грн. заборгованість за кредитом, 6068,76 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом та 1101,81 грн. - штраф.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 1378 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.В.Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

І.О. Максюта