ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.09 Справа № 19/153/09
Суддя
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив” (вул.. Північне шосе, 1, м. Запоріжжя, 69106)
до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод” (МСП-1086, м. Запоріжжя, 69600)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” (вул. Горького, 23, м. Запоріжжя, 69063)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Фонд Державного майна України (вул.. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133)
про визнання права власності
Суддя Даценко Л.І.
Представники:
Від позивача –Берегова С.М., дов. № 18-2 від 01.01.09р.;
- Темерецька О.О., дов. № 18-60 від 25.08.09
Від відповідача 1 –Опанасенко В.Л., дов. № 10 від 04.01.09
Від відповідача 2 –не з’явився
Від 3-ї особи - не з’явився
Заявлені позовні вимоги про визнання права власності на гуртожиток, розташований по вул.. Історична, буд.. 37 у м. Запоріжжі.
Ухвалою від 04.08.2009р. господарський суд Запорізької області за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив” до відповідача-1 - ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” та до відповідача-2- ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” порушив провадження у справі № 19/153/09, призначив засідання суду на 25.08.2009р.
В порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду ухвалою суду від 25.08.09р. відкладалося на 22.09.2009р. Цією ж ухвалою суд за своєю ініціативою, в порядку ст.. 27 ГПК України, залучив в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд Державного майна України, м. Київ та зобов’язав останнього на відкладене засідання суду надати інформацію та документи –копію інвентарного опису, витяг з переліку об’єктів переданих ВАТ “Запоріжвогнетрив” в процесі корпоратизації (приватизації), яка здійснювалась на підставі наказу ФДМУ від 10.04.1995р. № 127-ДПК “Про прийняття рішення щодо приватизації корпоративних об’єктів”, об’єкту нерухомості –гуртожитку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Історична, 37.
Але на відкладене засідання суду представник третьої особи - Фонду Державного майна України не з’явився, хоча був повідомлений належним чином, ухвалу суду не виконав, письмових пояснень не надіслав.
Стаття 75 ГПК України дозволяє розглянути спір по наявним у справі матеріалами, у випадку якщо відзив та витребувані судом документи не подані. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Присутній у судовому засіданні представник ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” наполягає про задоволення клопотання в якому зазначив, що ОП ЗМБТІ не може бути відповідачем у спорі про визнання права власності, оскільки є органом, на який покладено обов’язки лише щодо проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно та дії на підставі Закону України “Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.0704р. та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (із змінами).
Суд вважає, що клопотання ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 статті 24 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне виключити з відповідачів ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”.
В той же час, суд вважає, що ОП ЗМБТІ слід залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Проти проведення виключення ОП ЗМБТІ з числа відповідачів та доручення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача позивач та ОП ЗМБТІ не заперечують.
Позивач підтримав заявлені вимоги та просить визнати право власності на гуртожиток, розташований по вул.. Історична, будинок 37 в м. Запоріжжі. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на рішення виконкому Запорізької міської ради від 21.01.1971р. № 23/5 про виділення Запорізькому вогнетривному заводу земельної ділянки площею 1,3 га по вул.. Історична для будівництва гуртожитку. Актом державного приймання введено в експлуатацію гуртожиткок на 640 міст по вул.. Історична, 37 в м. Запоріжжі. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішенням від 16 листопада 1990р. № 465 “Про визнання належності 73 житлових будинків Запорізькому вогнетривному заводу”. Згідно пункту 1 зазначеного рішення признана належність 73 житлових будинків (з них 2 будинки для малосімейних) Запорізькому вогнетривкому заводу, згідно додатку № 1, до якого включено спірне майно - будинок до вул.. Історична, 37. Цим же рішенням зобов’язано ЖКО Запорізького вогнетривного заводу провести реєстрацію житлових будинків в Запорізькому бюро технічної інвентаризації.
30.12.1994р. заступником голови Запорізької обласної ради затверджений Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривного заводу. У відомості розшифровки пункту 12 зазначеного Акту зазначено і житловий будинок № 37 по вул.. Історична у м. Запоріжжі.
27.02.1995р. розпорядженням голови Запорізької обласної ради № 77-р Запорізький вогнетривний завод перетворений у відкрите акціонерне товариство “Запоріжвогнетрив”. Наказом Фонду державного майна України від 10.04.1995р. № 127-ДПК “Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об’єктів” видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ “Запоріжвогнетрив”, яка була завершена 2001р.
Спірний об’єкт нерухомого майна - житловий будинок № 37 по вул.. Історична у м. Запоріжжі був взятий на баланс Запорізького вогнетривного заводу у січні 1975 року, присвоєно інвентарний номер 80000094. Залишкова вартість станом на 01.07.2009р., згідно бухгалтерської довідки ВАТ “Запоріжвогнетрив” від 27.07.09р. № 18-1176 складає –7608123,03 грн., знаходиться на повному утриманні позивача, за власні кошти, якого сплачуються рахунки за спожиту електричну енергію, газопостачання, водопостачання. ВАТ “Запоріжвогнетрив” протягом всього періоду видавав своїм працівникам спеціальні ордери на вселення у гуртожиток, виселяв мешканців з нього та інше, а також сплачується земельний податок за землю відведену під будинок.
Представник відповідача 2 ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” у судовому засіданні 25.08.2009р. пояснив, що будинок по вул.. Історична, 37 у м. Запоріжжі ніколи не належав останньому. На балансі ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” стояв житловий будинок за адресою: вул.. Історична, 37 “В”, який введено в експлуатацію в 1990р. та який в 1998р. передано до комунальної власності міста. Це підтверджується листом від 25.05.2009р. № 14/831 голови правління - генерального директора ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” на запит заступника генерального директора ВАТ “Запоріжвогнетрив” від 15.05.2009р. № 109.
Представник ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” надав суду відгук, в якому зазначив, що за матеріалами інвентарної справи право власності на гуртожиток, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Історична, 37, зареєстровано за Запорізьким метизним заводом на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.08.1971р. № 351/7 та акту державного прийму в експлуатацію гуртожитку, затвердженого виконкомом Запорізької міської ради № 548.
У судовому засіданні 22.09.2009р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 21.01.1971 р. № 23/5 «Про відвід Запорізькому вогнетривкому заводу земельної ділянки на Павло-Кічкасі по вул. Історичній для будівництва гуртожитку»відведено Запорізькому вогнетривкому заводу земельну ділянку площею 1,3 га на Павло-Кічкасі по вул. Історичній для будівництва гуртожитку зі знесенням індивідуальних збірних жилих будинків, зокрема, по вул. Історичній №№ 37, 39.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 31.12.1974 р. № 548 затверджений Акт державного приймання в експлуатацію гуртожитку на 640 міст по вул. Історичній, 37 в м. Запоріжжі.
Згідно акту державного приймання в експлуатацію спірного гуртожитку замовником будівництва було УКБ Запорізького міськвиконкому.
Даний гуртожиток (будівельний номер № 1 по вул. Історичній) передано на баланс ЖКО Вогнетривного заводу, авізо № 332 від 14.02.1975 р., балансовою вартістю 906000 руб, що підтверджується доданим до матеріалів справи листом Державного комунального підприємства «Управління капітального будівництва»від 22.11.1999 р. № 02/988 «Про передачу на баланс гуртожитку».
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради народних депутатів «Про визнання приналежності 73 жилих будинків Запорізькому вогнетривкому заводу»від 16.11.1990 р. № 465 визнано належність 73 жилих будинків (з них 2 будинки для малосімейних з експлуатацією по режиму гуртожитку) Запорізькому вогнетривкому заводу, згідно додатку 1. У вказаному додатку спірний гуртожиток значиться під № 42.
30.12.1994 року заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів по роботі виконавчих органів Пікінером В.Т. затверджений Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу.
Даний акт складено на підставі передаточного балансу та документації про результати інвентаризації.
Спірний гуртожиток по вул. Історична, 37 в м. Запоріжжі значиться в Інвентаризаційному описі основних засобів Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994 р. під № 90, на підставі якого було складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу.
Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 27.02.1995 р. № 77-р «Про перетворення Запорізького вогнетривкого заводу у відкрите акціонерне товариство»Запорізький вогнетривкий завод перетворений у ВАТ «Запоріжвогнетрив».
Наказом ФДМУ від 10.04.1995 р. № 127-ДПК «Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об’єктів»видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ «Запоріжвогнетрив»шляхом продажу акцій.
Наказом ФДМУ від 11.07.1995 р. затверджений План розміщення акцій ВАТ «Запоріжвогнетрив». План приватизації (План розміщення акцій) ВАТ «Запоріжвогнетрив»неодноразово змінювався. Розпорядженням від 03.08.2001 р. № 03.08.2001 р. № 315-РРА ФДМУ повідомлено про завершення приватизації ВАТ «Запоріжвогнетрив».
Згідно бухгалтерської довідки ВАТ «Запоріжвогнетрив»від 27.02.09 р. № 18-1176 та інвентарної картки основних засобів спірний гуртожиток був взятий на баланс Запорізького вогнетривкого заводу у січні 1975 року за рахунок власних коштів, і на даний час перебуває на балансі ВАТ «Запоріжвогнетрив».
На підставі досліджених доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного:
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, після введення в експлуатацію, спірний гуртожиток було передано на баланс ЖКО Запорізького вогнетривкого заводу.
В судовому засіданні судом було оглянуто інвентарну справу на гуртожиток по вул. Історичній, 37 в м. Запоріжжі, надану ОП ЗМБТІ. З матеріалів даної інвентарної справи та з пояснень представника ОП ЗМБТІ вбачається, що реєстрація прав власності на спірний гуртожиток проведена 07.05.1975 р. на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.08.1971 р. № 351/7 та акту державного прийому в експлуатацію гуртожитку, затвердженого виконкомом Запорізької міської ради від 31.08.1974 р. № 548 за Запорізьким метизним заводом.
Згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.08.1971 р. № 351/7 «Про відвід Запорізькому метизному заводу земельної ділянки на Павло-Кічкасі по вул.. Історичній для будівництва гуртожитку», виконавчим комітетом міської ради депутатів трудящих було вирішено відвести Запорізькому метизному заводу (що в подальшому перетворений у ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод») земельну ділянку площею 0,3 га на Павло-Кічкасі по вул. Історичній для будівництва гуртожитку, зі знесенням збірно-щитових будинків №№ 47, 49 по вул. Історичній.
З аналізу рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 21.01.1971 р. № 23/5 «Про відвід Запорізькому вогнетривкому заводу земельної ділянки на Павло-Кічкасі по вул. Історичній для будівництва гуртожитку»та від 05.08.1971 р. № 351/7 «Про відвід Запорізькому метизному заводу земельної ділянки на Павло-Кічкасі по вул. Історичній для будівництва гуртожитку»вбачається, що спірний гуртожиток побудовано на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети саме Запорізькому вогнетривкому заводу, оскільки в самому рішенні від 21.01.1971 р. № 23/5 про відвід земельної ділянки зазначено, що ділянка відводиться разом зі знесенням житлових будинків, зокрема, по вул. Історична, 37, в той час як в рішенні від 05.08.1971 р. № 351/7 мова йдеться про знесення жилих будинків за іншими адресами.
Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 р., яка діяла на момент реєстрації гуртожитку, передбачалося, що реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1.
Відповідно до п. 11 Додатку № 1, правовстановлюючими документами є: рішення виконкому, місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки установам, підприємствам і організаціям і про дозвіл цього будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що реєстрація прав власності на спірний гуртожиток за Запорізьким метизним заводом (що в подальшому був перетворений у ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод») була проведена помилково, оскільки за останнім було зареєстровано житловий будинок по вул.. Історична, 37-В за рішенням виконкому Запорізької міської ради від 20.12.1982р. за № 409/1.
Даний висновок підтверджується також і позицією відповідача по даній справі, представник якого зазначив, що Запорізький метизний завод мав на своєму балансі житловий будинок по вул. Історичній, 37 «в», що був введений в експлуатацію у 1990 році, а в серпні 1998 року був переданий у комунальну власність міста. Також зазначив, що спірний гуртожиток по вул. Історична, 37 в м. Запоріжжі заводу ніколи не належав та на балансі підприємства не значився.
Отже, з моменту створення та введення в експлуатацію спірний гуртожиток було передано на баланс Запорізькому вогнетривкому заводу.
В подальшому, в ході корпоратизації (приватизації) підприємства спірний гуртожиток увійшов до статутного фонду товариства, що підтверджується Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу від 30.12.1994 р., Відомістю розшифровки пункту 12 акта оцінки цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу (щодо переліку державного житлового фонду, в якому відсутній спірний гуртожиток), а також Інвентаризаційним описом основних засобів Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994 р. під № 90, на підставі якого було складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу.
Згідно до ст.ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства»в редакції від 16.12.1993 р., товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, тощо. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку майна учасника та засновника у статутному фонді. У пункті 3.5. Статуту ВАТ «Запоріжвогнетрив», зареєстрованого 21.03.1995 р., також зазначено, що товариство є власником майна, переданого йому засновником та учасниками у власність.
Окрім того, факт належності спірного гуртожитку саме ВАТ «Запоріжвогнетрив» підтверджується і технічним звітом про грошову оцінку земельної ділянки ВАТ «Запоріжвогнетрив»(для функціонування гуртожитку по вул. Історичній, 37).
Стаття 322 ЦК України визначає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем представлено суду оригінали для огляду (копії залучені до матеріалів справи) договорів, укладених з комунальними установами та організаціями про надання комунальних послуг для спірного об’єкту. Це також є підтвердженням того, що спірний об’єкт належить позивачу і він несе витрати по його утриманню.
Згідно ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Одним із способів захисту цивільного права, згідно ст. 20 ГК України, являється визнання права.
У зв’язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача за його усним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 82, 84-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив»(код ЄДРПОУ 00191885, юридична адреса: 69106 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 1) право власності на гуртожиток, розташований по вул. Історичній, 37 в м. Запоріжжі.
Суддя Л.І.Даценко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.09.2009 р.