Справа № 2-а-304/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М ‘ Я М У К Р А Ї Н И
03 червня 2009 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Суббота М.І.
при секретарі Соловйовой О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
встановив:
В поданому позові позивачка зазначає, що вона народилася у 1936 році, є громадянкою України і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має правовий статус «дитини війни», у зв’язку з чим та відповідно до вимог ст.6 вищезазначеного Закону позивачу, починаючи з 01 січня 2006 року, повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивачка в поданому позові просить суд визнати протиправними дії відповідача в частині відмови в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період 2006-2007 роки, та зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити йому недоплачену суму щомісячної надбавки до його пенсії за період з 2006 по 2007 роки у розмірі 2733 грн. 30 коп., та поновити їй пропущений з поважних причин строк для подання позову.
Позивачка просила розглянути справу без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до його початку надав до суду заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнає, посилаючись на його необґрунтованість (а.с.14). При цьому зазначив, що на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були передбачені виплати таких надбавок лише дітям війни, яких визнано інвалідами.
Крім того зазначав, що відповідно до ст..7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплати таких підвищень до пенсій проводяться за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. При цьому, справу просив розглянути без його участі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.
Так, згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. При цьому ст.6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст.27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Із наданих позивачем документів (а.с.6) судом встановлено, що позивач дійсно має правовий статус дитини війни, у зв’язку з чим перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі.
Враховуючи вищенаведене, суд, вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у 2006 році, зазначає наступне.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, при цьому протягом 2006 року цей Закон рішенням Конституційного Суду України не був визнаний таким, що не відповідає положенням Конституції України.
Тому суд вважає, що дії відповідача в частині відмови позивачу в проведенні перерахунку та виплати недоплачених сум надбавки до його пенсії як дитині війни за 2006 рік є правомірними та такими, що в повному обсязі відповідали вимогам діючого на той час законодавства України. У зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги, заявлені в цієї частині позову, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги позивача щодо перерахунку пенсії у 2007 році суд зазначає наступне.
Так, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була знову зупинена.
Але, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 вищезазначені положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані такими, що не відповідають Конституції України.
При цьому, відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом Україні рішення про їх неконституційність.
Таким чином у 2007 році положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були чинними в період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. (з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України), а тому відповідач був зобов’язаний протягом цього періоду нарахувати та виплатити позивачу щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
При цьому судом враховується, що ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 липня – 410 грн.06 коп., з 01 жовтня 2007 року – 415 грн.11 коп.
У зв’язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги в цієї частині позову обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.. 102 КАС, суд вважає за необхідне поновити позивачу з поважних причин строк для подання позову.
На підставі викладеного, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008р., керуючись ст.ст.9,71,94,102,158-163,186 КАС України, суд –
Постановив:
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 пропущений строк для подання позову.
Визнати неправомірними дії Управління ПФУ у Попаснянському районі щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року .
Зобов’язати Управління ПФУ у Попаснянському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.
Суддя: