Дата документу 10.02.2017

Справа № 334/6890/16-ц

Провадження № 2/334/848/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Колесник С.Г.,

при секретарі - Манюхіні О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, у якому вказує, що він проходив службу на території Афганістану з 13.03.1985р. по 28.11.1985р. Під час виконання службових обов’язків в Демократичній республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій отримав множинні вогнепальні поранення голови, лівої руки (ЗЧМТ контузія головного мозку 1985 р.) наслідками яких рубці шкіри у зазначених анатомічних областях які в подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, контузії головного мозку у вигляді постконтузіонного та дисциркулярної енцефалопатії II ст., прогресуючий перебіг, двобічною пірамідною недостатністю, вираженими цереюростенічним, вести булоатактичним, астенно-невротичним та цефалічним синдромами, вегето-судинною дисфункцією з судинними кризами змішаного характеру мне стичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю».

Внаслідок контузії, позивача турбують головні болі, у зв’язку із чим він систематично проходив стаціонарні лікування Внаслідок цієї травми він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У зв’язку з контузією, отриманою при виконанні обов’язків військової служби та її наслідками позивач зазнав душевних страждань, викликаних дискомфортом пов’язаними з постійними головними болями, порушенням сну, неможливістю відновити стан свого здоров’я, необхідністю додаткових зусиль для організації свого життя, медичними обмеженнями, у зв’язку з отриманням контузії позивач став людиною з обмеженою можливістю, з безповоротними наслідками що призвело до моральних страждань, які оцінюються позивачем в 100 000 гривень.

Представник озивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, Міністерства оборони України, проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях від 23.01.2017року.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення сторін суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на території Афганістану з 13.03.1985р. по 28.11.1985р. Під час виконання службових обов’язків в Демократичній республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій отримав множинні вогнепальні поранення голови, лівої руки (ЗЧМТ контузія головного мозку 1985 р.) наслідками яких рубці шкіри у зазначених анатомічних областях які в подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, контузії головного мозку у вигляді постконтузіонного та дисциркулярної енцефалопатії II ст., прогресуючий перебіг, двобічною пірамідною недостатністю, вираженими цереюростенічним, вести булоатактичним, астенно-невротичним та цефалічним синдромами, вегето-судинною дисфункцією з судинними кризами змішаного характеру мне стичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю».

Внаслідок контузії, позивача турбують головні болі, у зв’язку із чим він систематично проходив стаціонарні лікування Внаслідок цієї травми він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, вказані обставини підтверджуються медичними довідками (а.с. 12-22).

Стаття 64 Конституції України передбачає, що  Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вiдповiдно до ст.23 ЦК України особа має право на вiдшкодування моральної шкоди, завданої внаслiдок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фiзичному болю та стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведiнкою щодо неї самої, членiв її ciм'ї чи близьких родичiв; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку iз знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженнi честi та гiдностi фiзичної особи, а також дiлової репутацiї фiзичної або юридичної особи. Моральна шкода вiдшкодовується грiшми, iншим майном або в iнший спосіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 завдано моральних страждань та переживань у зв'язку з отриманням контузії під час проходження військової служби у складі збройних сил на території Афганістану, позивач тривалий час був вимушений лiкуватися, зазнав фiзичного болю, страждає на захворювання, які є наслідком перенесеної контузії.

Отже, сам факт виникнення у позивача ОСОБА_1 захворювання – множинних вогнепальних поранень голови, лівої руки (ЗЧМТ контузія головного мозку 1985 р.) наслідками яких рубці шкіри у зазначених анатомічних областях які в подальшому призвели до розвитку «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, контузії головного мозку у вигляді постконтузіонного та дисциркулярної енцефалопатії II ст., прогресуючий перебіг, двобічною пірамідною недостатністю, вираженими цереюростенічним, вести булоатактичним, астенно-невротичним та цефалічним синдромами, вегето-судинною дисфункцією з судинними кризами змішаного характеру мне стичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю», свідчить про те, що позивач в силу п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, і яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Тобто, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, тривалість, характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, розмір втрати позивачем працездатності в наслідок отриманої травми, що пов'язана з проходження військової служби, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, - суд

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України – задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десять днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Колесник С. Г.