Справа № 2-А-1131/09.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2009 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Яреми Л.В.
при секретарі - Скрипій А.А.
з участю позивача - Галяновської В.О.
представника відповідача - Кузика В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці про поновлення пропущеного строку позовної давності та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як "Дитині війни" за період 2006-2008 роки,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як "Дитині війни" за період з 2006-2008 року, посилаючись на те, що вона відповідно до статті 1 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст.6 даного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виплата відповідачем щомісячної соціальної державної допомоги у 2006-2008 роках не проводилась.
Верховна Рада України статтею 77 та статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року призупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду України від 09. 07. 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись ст.ст. 147, 150, 52 Конституції України та ст.ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України» вирішив: пункт 1 визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнаний неконституційним, пункт 5 рішення Конституційного Суду в цій справі має значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень, статей зазначених законів, що визнані неконституційними, пункт 1 рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
На думку позивачки, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки.
Вважає, що відмова відповідача є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень.
Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 01 січня -380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень.
Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривень, з 01 липня - 482 гривень, з 01 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки становить 3891 грн. 90 коп.
Просила поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом. Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці неправомірними. Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно в сумі 3891 грн. 90 коп., зобов’язати відповідача нарахувати їй щомісячну соціальну державну допомогу надалі при нарахуванні пенсії.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 адміністративний позов підтримала в повному обсязі та надала пояснення аналогічні позовній заяві, вважає, що відповідач порушив чинне законодавство та обмежує її Конституційні права. Просила позов задовольнити.
В судовому засіданні представник Шевченківського управління Пенсійного Фонду України м. Чернівці позовні вимоги не визнав та надав пояснення аналогічні запереченню на позов, також просив суд застосувати позовну давність. Просив суд в позові відмовити.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані частково і підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, зокрема, ст.6 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією паспорту (а.с.8), до 02 вересня 1945 року їй було менше 18 років, тому відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.10), тому має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак таке право у позивачки в 2006 році не настало.
Пунктом 17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, а Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року дію цієї статті відновлено. Але підвищення до пенсії дітям війни в 2006 році могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року. Однак такі умови не настали, оскільки Кабінет Міністрів України за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року будь-яких документів щодо цих виплат не приймав, тому вважаю, що вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання провести нарахування та стягнути невиплачену суму державної соціальної допомоги за 2006 рік є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Вважаю, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та стягнути невиплачену суму державної соціальної допомоги за 2007 рік задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відносно цих вимог закону встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом в травні 2009 року з вимогою зобов'язати відповідача здійснити нарахування та стягнути належну їй як дитині війни соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки, просить також поновити строк звернення з даним позовом до суду, оскільки цей строк пропущено нею з поважних причин, так як про факт порушення прав їй стало відомо в грудні 2008 року лише після висвітлення у пресі інформації щодо неконституційності положень законодавства про обмеження прав дітей війни. Однак вважаю, що зазначені причини пропуску строку не є поважними, так як рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були опубліковані в пресі значно раніше після їх прийняття і позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав раніше, зокрема, в 2007 році.
Враховуючи те, що позивачка не надала суду доказів про поважність пропуску звернення до суду з даним позовом, вважаю, що підстав для його поновлення немає. Представник відповідача в своєму запереченні наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог в цій частині за пропуском строку звернення до суду, а тому вважаю, що в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та стягнути соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2007 рік належить відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Вважаю, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання здійснити нарахування та виплатити їй як дитині війни соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, чинній на час виникнення права на отримання пенсії) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції: "Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому з 22 травня до 31 грудня 2008 року чинною є ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в попередній редакції, в зв'язку з чим відповідач повинен був діяти відповідно до цієї норми закону, нараховувати та виплачувати позивачці соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що ним зроблено не було. Відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 дане підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року в наступних розмірах: з 22 травня в сумі 48 грн. 10 коп., з 01 липня в сумі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня в сумі 49 грн. 80 коп., що підтверджується відповіддю відповідача на звернення позивачки №1488/Г-11-02 від 19 квітня 2009 року (а.с.6), тому ці його дії належить визнати неправомірними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці, на який покладена функція з призначення, нарахування та виплати пенсії, донарахувати та виплатити позивачці ОСОБА_1 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, оскільки іншими нормами законодавства, крім цієї, не встановлено мінімальної пенсії за віком, і положення даної статті не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування цієї доплати. Достатніх підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі суд не вбачає.
Вважаю, що вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь невиплаченої допомоги в сумі 3891 грн. 90 коп. задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем у відповідності до постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" від 30 квітня 2002 року № 82 проводиться нарахування та щомісячна виплата соціальної державної допомоги через особові рахунки пенсіонерів і коштів на інші виплати у них немає, тому стягнення з відповідача певних сум суперечить вимогам законодавства.
Таким чином, вважаю, що дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці в період з 22 травня по 31 грудня 2008 року не ґрунтуються на законі, суперечать вимогам Конституції України та порушують право позивачки ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, а тому необхідно відновити ці її порушені права, частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині, а саме: належить визнати відмову щодо виплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною, зобов’язати донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року державну соціальну допомогу у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, а в задоволенні позовних вимог про зобов'язання здійснити донарахування та виплату в цьому ж розмірі за 2006 рік і в період з 01 січня по 21 травня 2008 року та про стягнення невиплаченої суми 3891 грн. 90 коп. належить відмовити за безпідставністю, за 2007 рік за пропуском строку звернення до суду з даним позовом.
Що стосується позовних вимог позивачки щодо зобов’язання нарахування та виплати державної соціальної допомоги відповідачем в майбутньому, то суд вважає, що в цих позовних вимогах слід відмовити, так як суди не вправі вирішувати спори на майбутній час.
На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 55, 95, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 11, 71, 86, 99, 122 ч.3, 158-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року ОСОБА_1 державну соціальну допомогу "Діти війни" у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити .
З постановою в повному обсязі особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 05 жовтня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до вимог статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, а апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці або в порядку ст. 186 КАС України.
СУДДЯ Л.В.ЯРЕМА