Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-914/2009р. Головуючий у першій
інстанції Бессараб Л.М.
Категорія 5 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2009 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.
суддів - Алєєвої Н.Г., Єфімової В.О.
при секретарі - Петренко Г.Г.
за участю - позивача ОСОБА_1. її представника ОСОБА_2, представника ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» - Брагіна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ХХІ століття» на заочне рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 січня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ХХІ століття» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Українська фінансова група» про визнання договіру купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності-
В С Т А Н О В И Л А:
У лістопаді 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ХХІ століття» (далі ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Українська фінансова група» (далі ТОВ «КБ «Українська фінансова група») та уточнивши свої позовні вимоги просила визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - офісу укладений 07 вересня 2006 року між ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» та ТОВ «КБ «Українська фінансова група» та ОСОБА_1. дійсним та визнати за нею право приватної власності.
Вимоги мотивовані тим, що 07 вересня 2006 року між нею та ТОВ «КБ «Українська фінансова група», ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» був укладений договір №0030906/Т/102 згідно з умовами якого, відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач - сплатити опціони з поставкою базового активу. Згідно з умовами договору, базовим активом опціонів є нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 офіс V, відсік кв. № 43-84 та має загальну площу 74,5 кв.м. Усі умови, передбачені договорами, позивачка виконала, що підтверджується Актом виконання зобов'язань, але фактично відповідач відмовляється оформлювати право власності позивача на вказане нежитлове приміщення, чим порушує її права.
Заочнім рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 січня 2009 року позов задоволено у повному обстязі.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» подало апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та при невідповідності висновків суду обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що договір, якій був укладений між позивачкою та відповідачами 07 вересня 2006 року, необхідно визнати дійсним, та, як наслідки визнання договору дійсним, є усі обґрунтування для визнання права власності ОСОБА_1. на нежитлове спірне приміщення
З такими висновками суду погоджується судова колегія.
Відповідно до ст.ст. 525,526 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Так з матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2006 року між позивачкою, яка є покупцем, та ТОВ «КБ «Українська фінансова група», якій є продавцем та ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», якій є емітентом, був укладений договір № 0030906/Т/1/02 (арк.с.7-10).
Згідно п.1.1 Договору, загальна сума договору складає 168 742,50 грн.
За умовами договору, продавець (ТОВ «КБ «Українська фінансова група») зобов'язався передати у власність позивачки, а покупець (ОСОБА_1.) оплатити опціони з поставкою базового активу. Базовим активом опціонів є нежитлове приміщення - офіс, загальною площею 74, 5 кв.м., якій знаходиться в секції Б на першому поверсі корпусу 2 в мікрорайоні Омега 2-а в м. Севастополі, що відображено в п. 1.2 вказаного договору (арк.с.7). Після сплати загальної кількості опціонів, згідно п.п. 1.1 (арк.с.7), на умовах та в порядку, визначеному договором, емітент (ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття») оформлює та передає продавцю (ТОВ «КБ «Українська фінансова група») у відповідність умовам п.п. 2.5.6 (арк.с.8) для передачі покупцю (ОСОБА_1.) іменний сертифікат опціонів, де вказується кількість опціонів з розрахунком - 1 опціон - 0,1 квадратного метрів нежитлового приміщення.
Згідно п.п. 1.2 договору (арк.с.7), право покупця (ОСОБА_1.) на придбання нежитлового приміщення виникає після отримання відповідного сертифікату опціонів.
Відповідно до п.1.4 договору (арк.с.7 оборот), покупець (ОСОБА_1.) повинен сплатити вартість нежитлового приміщення облігаціями серії «D» емітованими ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» в кількості 745 штук, для чого між ОСОБА_1. та ТОВ «КБ «Українська фінансова група» був складений договір купівлі-продажу цінних паперів №0030906/Е/02 від 07 вересня 2006 року (арк.с.16-17).
На виконання умов договору № 0030906/Т/1/02 від 07 вересня 2006 року позивачка оплатила та придбала у продавця (ТОВ «КБ «Українська фінансова група») іменний сертифікат опціонів на купівлю з поставкою базового активу з виконанням протягом терміну дії, емітований ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», що підтверджується квитанціями (арк.с.12-15).
Крім того матеріали справи підтверджують, що на підставі договору №0030906/Т/1/02 від 07 вересня 2006 року та договору №0030906/Е/02 від 07 вересня 2006 року ТОВ «КБ «Українська фінансова група» передало позивачеві у власність іменні дисконтні облігації ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» серії «D» кількістю 745 штук загальною вартістю 301725 грн. (арк.с.11)
Квитанціями про оплату вартості облігацій підтверджується те, що позивачка у відповідності до вказаної угоди оплатила суму 301725 грн. виконав договір у повному об'ємі (арк.с.12-15).
02 квітня 2007 року підписана угода (арк.с.19) щодо виконання взаємних зобов'язань згідно з якою, у відповідність з угодою, облігації „ ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» були погашені, що також підтверджується відповідним актом (арк.с.20).
Відповідно до розпорядження №226 від 26.04.2007 року іменні дисконтні облігації у кількості 745 штук були списані з рахунку цінних паперів позивачки та перечисленні на рахунок ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», але відповідач оплату облігації до наступного часу не здійснив.
Пунктом 1 Акту виконання зобов'язань від 20 лютого 2008 року (арк.с.22) за вищевказаними договорами передбачено, що сторони дійшли згоди, що ОСОБА_1., яка є покупцем опціонів з поставкою базового активу, в повному обсязі виконала усі зобов'язання за договором, ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», яке є емітентом та організатором будівництва житлового будинку, також виконало свої зобов'язання за договором.
Таким чином, емітентом фактично виконані зобов'язання в частині будівництва та здачі об'єкту в експлуатацію, крім того у відповідності до акту від 06.03.2008 року вказане нежитлове приміщення передано позивачеві, але від оформлення нотаріально посвідченного договору купівлі-продажу спірного майна відповідач ухиляється.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що договір, який був укладений між позивачкою та відповідачами 07 вересня 2006 року, необхідно визнати дійсним тому, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, виконали їх фактично, однак відповідачі ухиляються від його нотаріального посвідчення.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідачів про те, що договір заключався на купівлю-продаж нежилого приміщення, розташованого за другою адресою тому, що згідно з довідки та листів начальника БТІ та ДРНМ м. Севастополя убачається, що на теперішній час спірне приміщення має адресу АДРЕСА_1 офіс V, відсік кв. № 43-84.
Доводи відповідачів про те, що після погашення нецільових облігацій грошовими коштами на розрахунковий рахунок позивачки та оформлення права власності на приміщення на її ім'я, позивачка може не перечислити їх на розрахунковий рахунок ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» також не могуть бути прийняти до уваги, тому що у відповідності з договором відповідачі зобов'язані погасити облігації, але своє зобов'язання не виконують та не позбавлені можливості погасити облігації до оформлення права власності у нотаріуса.
У судовому засіданні позивачка підтвердила те, що вона зобов'язується в п'ятиденний строк з дня отримання коштів від ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» у сумі 302470 грн. перечислити їх на розрахунковий рахунок ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», як це передбачено договором, а відповідачі в разі необхідності не позбавлені можливості стягнути вказану суму у встановленому законом порядку.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України підстав для його скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ХХІ століття» - відхилити.
Заочне рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 20 січня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.
Головуючий : /підпис/ Л.М.Водяхіна
Судді: /підпис/ Н.Г.Алєєва
/підпис/ В.О.Єфімова
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя Л.М.Водяхіна